- •2. Класифікація лікарських форм: дисперсологічна (фізико-хімічна), за агрегатним станом, залежно від способу вживання та шляху введення.
- •Дисперсологічна класифікація лф – зараз домінує:
- •3. Основні напрямки нормування виробництва лікарських препаратів. Науково-технічна документація, яка нормує якість, умови зберігання та відпуску лікарських засобів
- •4. Визначення дф, її структура. Вкажіть, яким чином дф нормує якість лф та окремих лп.
- •6. Види ваг, що використовуються в аптечній практиці, клас їх точності. Будова технічних тарних (рецептурних) та ручних ваг.
- •9. Визначення порошків як лікарські форми; їх класифікація та вимоги дф до них. Технологічні стадії приготування складних порошків та їх характеристика.
- •10. Способи прописування порошків. Приготування складних порошків, до складу яких входять лр, що відрізняються щільність, об’ємною (насипною) масою, будовою частинок.
- •12. Правила роботи з отруйними, сильнодіючими та наркотичними лікарськими речовинами. Тритурації, ї
- •13. Приготування складних порошків з отруйними, наркотичним, сильнодіючими та іншими речовинами, прописаними в різних кількостях. Правила їх оформлення та відпуску.
- •14. Ступінь подрібнення л. Р. У порошків залежності від медичного застсування. Важкоподрібнювані л. Р. Призначення допоміжних рідин в процесі подрібнювання.
- •15. Приклади барвних і пахучих речовин та умови їх зберігання. Особливості технології.
- •16. Класифікація екстрактів за агрегатним станом, умови їх зберігання. Технологія р-нів густих екстрактів, їх застосування. Способи введення різних екстрактів до складних порошків.
- •17. Види пакувального матеріалу, який використовуються в технології порошків. Оцінка якості порошків.
- •18. Рідкі лік. Ф., їх класифікація. Прописування та позначення концентрації розчинів. Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин в мікстурах.
- •20. Приготування концентрованих розчинів.
- •22. Стадії технологічного процесу приготування водних розчинів. Приготування мікстур з використанням концентрованих розчинів.
- •23. Технологія мікстур, до складу яких входять сухі л. Речовини в кількості 3% та більше. Оцінка якості, оформлення до відпуску, умови зберігання рідких препаратів.
- •24.Визнчення стандартного краплеміру. Фактори, що впливають на точність дозування. Калібрування нестандартного крап - ру. Стандартний краплемір.
- •26. Стандартні фармакопейні розчини (рідини), їх розбавлення.
- •28. 29. Приготування розчинів перекису водню, формальдегіду, алюмінію ацетату. Особливості розведення формаліну. Рідина Бурова, пергідролю, рідини калію ацетату.
- •1. Rp: Liquoris Kalii acetatis 10% 200ml
- •2. Rp: Liquoris Kalii acetatis ex 20,0 200ml
- •3. Rp: Solutionis Liquoris Kalii acetatis 10% 200 ml
- •30. 31. Неводні розчини. Етиловий спирт.
- •32. Технологія олійних та гліцеринових розчинів.
- •34. Приготування розчинів речовин, що легко окислюються (срібла нітрату, калію перманганату, йоду).
- •37. Вмс обмежено набухаюче (желатин, крохмаль, метилцелюлоза).
- •38. Колоїдні розчини.
- •39. Іхтіол, правила введення л/рч у bмc.
- •40. Протаргол, коларгол.
- •41. Визначення суспензій як лф та як дисперсної системи.
- •42. Дисперсійний метод одержання суспензій з гідрофільних речовин. Правило Дерягіна, ефект Ребіндера.
- •43. Способи приготування суспензій. Суть прийому скаламучування.
- •44. Приготування суспензій з лік реч з різко та нерко вираженими гідрофобними властивостями. Стабілізатори, їх кількісний підбір. Технологія суспензій сірки.
- •45. Конденсаційний метод приготування суспензій. Мікстури, особливості технології.
- •48. Механізм стабілізації емульсій та принципи підбору емульгаторів.
- •50. Характеристика настоїв та відварів як дисперс. Систем.Вимоги дф. Технологія відварів із сировини,що містить дубил.Реч., антраглікозиди,сапоніни.
- •51. Теоретичні основи процесу екстракції лрс. Вплив ступеню подрібнення, стандартності реч. Та її гістологіч. Будови на якість водних витяжок.
- •52. Значення співвідношення кількості лрс та екстрагенту,коефіцієнту водопоглинання,температури, тривалості настоювання та охолодження при приготуванні настоїв і відварів.
- •53. Значення рН середовища. Вплив матеріалу інфундирки на якість. Технологія настоїв та відварів із сировини,що містить алкалоїди,серцеві глікозиди, е.О.
- •54. Слизи. Технологія приготування кореня з сировини та екстракту алтейного-концентрату.
- •55. Характеристика екстрактів-концентратів е-к.
- •56. Шляхи вдосконалення технології водних витяжок. Оцінка якості,зберігання, відпуск. Значення е та мікрофлори.
- •57. Лініменти як лф. Класифікація.Оцінка якості. Оформл.До відпуску.
- •63. Характеристика гідрофільних основ.
- •66. Суспензійні мазі; їх класифікація та технологія залежно від процентного вмісту лік реч. Офіцинальні прописи суспензійних мазей.
- •67. Емульсійні мазі, їх характеристика та технологія. Приготування мазей з протарголом, коларголом, таніном, сухими і густими екстрактами.
- •68. Мазі комбінованого типу, їх технологія.
- •69. Характеристика супозиторіїв, гідрофільних основ.
- •70. Вимоги дф хі до супозиторіїв, значення їх геометричної форми.
- •71. Характеристика гідрофобних супозиторних основ.
- •72. Стадії технологічного процесу супозиторіїв методом викачування.
- •74. Антиоксиданти; суть механізму їх дії при стабілізації ро-ів легкоокислюваних р-н(наведіть приклади)
- •76. Особливасті технологіїї розчивів глюкози для інєкцій. Як здійснюється контроль стерильності розчинів для інєкцій згідно з вимогами дфхі
- •80. Поняття про інфуз розчини, класифікація, вимог ізотонії, ізоіонія, ізогідрії до них.
3. Основні напрямки нормування виробництва лікарських препаратів. Науково-технічна документація, яка нормує якість, умови зберігання та відпуску лікарських засобів
В нашій країні нормування виробництва ЛП проводиться в 4 напрямках:
Обмеження кола осіб, яким дозволяється готувати ліки (право на фарм роботу)
Нормування складу прописів ЛП
Нормування умов приготування і технологічного процесу виробництва ЛП
Визначення норм якості ЛЗ і допоміжних р-н, що використовують для приготування ЛП
Фармакопейна стаття - нормативно-технічний документ, визначаючий вимоги до якості ЛЗ або ЛРС, який носить характер державного стандарту.
Державна фармакопея – це збірник стандартів і обов’язкових норм для внесених в неї ЛЗ, форм препаратів і сировини, має законодавчий характер, обов’язковий для всіх медичних (ветеринарних) установ та підприємств країни, які готують, зберігають, контролюють і застосовують ЛЗ.
Мануали - збірник прописів ЛФ, не включених у діючу фармакопею. Досить часто в них наводиться коротка технологія описуваних ЛП.
4. Визначення дф, її структура. Вкажіть, яким чином дф нормує якість лф та окремих лп.
ДФ (ліки і готують) - це збірник стандартів і обов’язкових норм для внесених в неї ЛЗ, форм препаратів і сировини, має законодавчий характер, обов’язковий для всіх медичних (ветеринарних) установ та підприємств країни, які готують, зберігають, контролюють і застосовують ЛЗ.
Структура ДФ Х: «Вступна частина», Ч1 «Препарати (707 власні і 33 групові статті в алфавітному порядку), Ч2 «Загальні методі фіз.-хім. й біологічного досліджень», а також додатків, рос. та лат. предметних покажчиків та змісту.
ДФ ХІ складається з окремих томів: 1Т - «Загальні методи аналізу» склад з розділів: «Вступ», «Правила користування фармакопейними статтями», Одиниці вимірювання і скорочення, застосовані в ДФХІ», «Фізичні, ф-х і хім. методи аналізу», Методи аналізу ЛРС», «Алкоголеметричні таблиці» і 2 додатків. Уперше вводиться 9 статей на сучасні методи аналізу, такі як: «Газова хроматографія», «Метод фазової розчинності», «Електрофорез», «Люмінесцентна хроматографія» та ін.
Випуск 2 ДФ ХІ включає «Загальні методи аналізу, біологічні методи контролю», «Методи контролю якості медичних імунобіологічних препаратів» і «Лікарська рослинна сировина». У перший розділ включено, в основному, загально групові статті на лікарські форми, з яких вперше представлені: «Суспензії», «Аерозолі», Випробування на мікробіологічну чистоту», ост перероблені і доповнені.
Загальні методи аналізу включають: «Відбір проб», «Визначення подрібненості порошків і сина», статті «Стерилізація», «Стандартні зразки», Реактиви», «Таблиці крапель» і «Таблиці ізотонічних еквівалентів по натрію хлориду»
Особливе значення – заг стаття на ЛФ, в яких наведено показники оцінки якості ЛФ. Увага звернена на вимоги, що висуваються до ЛФ, точність дозування, допустимі відхилення у масі або об’ємі, прозорість, стерильність.
Коли не вдається нормувати якість ЛФ, стандартизують процесів її приготування (наприклад у ст. «Настої і відвари» є вказівка про технологію: умови екстрагування, стандартність сировини, дисперсність)
У розд «Біологічні методи контролю і якості ЛЗ» серед інших статей – випробування на пірогенність, метод м\б-го контролю ЛЗ, випроб на стерильність і мікробну чистоту (заг к-ть МіО)
5. Рецепт, його структура та правила виписування згідно з наказом МОЗУ № 360
Рецепт (брати) – письмова, установленої форми (на аптечному бланку) пропозиція (доручення) лікаря (фельдшера, акушера, зубного лікаря) аптеці про приготування лікарського препарату і відпускання його хворому з указівкою способу застосування.
Структура
1. Inscriptio – вказується назва, адреса і телефон лікувальної установи, в якій був виписаний рецепт. Код ЛПУ друкується повністю або ставиться штампом. На рецепті приватного практикуючого лікаря повинні бути вказані прізвище, домашня адреса й номер телефону (якщо він є). Ці відомості необхідні на випадок необхідності з’ясувати у лікаря різні питання: уточнення дозування, способу застосування лікарського препарату, можливість заміни відсутніх інгредієнтів іншими і т.п. Відзначається вікова група хворого: дорослий, дитячий (непотрібне закреслити).
2. Nomen aegroti — прізвище, ініціали, вік хворого. Відомості про вік пацієнтів необхідні в зв'язку з тим, що на фармацевта покладається обов'язок контролювати правильність призначення лікарем отруйних і сильнодіючих лікарських речовин. Якщо хворим є сам лікар, який виписав рецепт, то пишеться «pro mе» (для мене).
3. Datum — дата видачі рецепта вказується повністю (число, місяць, рік). Дата, крім юридичного значення, має і спеціальне значення.
4. Nomen medici — прізвище та ініціали лікаря (розбірливо).
5. Invocatio — звернення, від лат. invocare — благати, молити. В рецепті ця частина представлена одним словом Recipe — візьми, яке звичайно пишеться скорочено: Rp.:; Rec: abo R.:. Слово Recipe (візьми) юридично характеризує наказ лікаря фармацевту. Воно показує, що даний документ є рецептом і на нього поширюються всі законоположення про рецепт.
6. Designatio materiarum або Orginatio — перелічення лікарських речовин, з яких готують лікарський препарат. Це найвідповідальніша частина рецепта. Лікарські речовини прописують латинською мовою за їх хімічними назвами. При переліченні інгредієнтів кожну речовину пишуть на окремому рядку з великої літери.
Назви отруйних і сильнодіючих лікарських засобів завжди повинні бути написані повністю. Якщо в рецепті позначають розчин речовини, то іменник у середині рядка також пишуть з великої літери. Назви інгредієнта наводять у родовому відмінку.
Після найменування лікарського засобу з правого боку вказується його кількість. При прописуванні лікарських речовин, дозованих у біологічних одиницях дії (антибіотики, деякі інші речовини), в рецепті вказують кількість одиниць дії (ОД).
У тих випадках, коли якихось лікарських засобів виписано в однаковій кількості, то після назви останнього з них перед позначенням кількості пишуть «ana» — порівну.
Рідкі лікарські засоби виписують у мілілітрах, грамах і краплях. Якщо; кількість рідини менша одного грама, то звичайно їх прописують у краплях, позначаючи кількість римською цифрою. Наприклад, gtt IV; gtt X (gtt -guttas — крапель). Що стосується індиферентних речовин, то їх кількість лікар може й не вказувати, а після цих речовин пишеться «q.s. (quntum satis — скільки треба). Взята кількість даного лікарського засобу відмічається в паспорті письмового контролю.
Звичайно лікарські засоби прописуються в порядку їх убуваючої; важливості. Спочатку пишуть основний лікарський засіб (basis), потім прописують лікарські засоби, які сприяють основній лікарській речовині! Adjuvans (дослівний переклад — допомагаюча, сприяюча). Далі може бути виписана речовина, виправляюча смак або запах лікарського препарату! (Corrigens).
Наступна група інгредієнтів рецепта — формоутворюючі або консистентні речовини, які надають форму лікарським препаратам (constitjens -наповнювач). Від цієї групи речовин залежать не тільки маса, об'ємі агрегатний стан лікарської форми, а й біологічна доступність лікарського препарату, тривалість лікувального ефекту та ін. Інколи лікар у рецепті невказує допоміжних речовин, але має їх на увазі як цілком визначені на І підставі правил, визначених фармакопеєю. Наприклад, вода очищена - для мікстур, вазелін — для мазей, цукор — у порошках, тверді жирові основи -у свічках і т.д.
7. Praescriptio або subscriptio — наказ, підпис. Після перелічення лікарських речовин указується, яка лікарська форма повинна бути приготовлена, і основні технологічні операції, які необхідно провести .
(змішати, розважити і т.д.), в якій упаковці і тарі повинен бути відпущений лікарський препарат (у капсулах, ампулах, посуді темного скла). При виписуванні дозованих лікарських препаратів указується кількість доз. Для позначення лікарської форми широко використовуються прийняті скорочення, наприклад: M.f.ung. (Misce fiat ungventum) — змішай, щоб вийшла мазь; M.f. pulv. D.t.d. № 6 (Misce fiat pulvis. Da tales doses № 6) — змішай, щоб вийшов порошок. Дай такі дози числом 6.
8. Signature — сигнатура, позначення. Починається словами Signa або Signetur (познач, хай буде позначено), частіше пишуться скорочено, однією буквою — S.
Зміст сигнатури призначений для хворого. В ній указано, як слід застосовувати лікарський препарат. Тому сигнатура пишеться російською або національною мовами. Неприпустимі такі загальні вказівки як «Зовнішнє», «Внутрішнє», «Відомо», «Вживати, як сказано» і т.д., бо це позбавляє можливості фармацевта перевіряти дозування отруйних, наркотичних і сильнодіючих лікарських засобів і може привести до неправильного приймання лікарського препарат/ хворим. Спосіб застосування слід писати детально, вказуючи дозу, частоту, а в необхідних випадках — і час приймання, тобто до їжі або після, натщесерце і т.д.
9. Subscriptio medici — особистий підпис лікаря і його особиста печатка. Підписуючи рецепт, лікар бере на себе відповідальність за правильність призначення хворому даного лікарського препарату. Ця остання частина рецепта має юридичну силу.