9. Перевірте правильність зроблених висновків, написавши вдома конспект фрагмента тексту, який ми письмово переказували на одному з попередніх уроків.

У ході свого духовного й художнього розвитку М. Риль­ський став видатним майстром громадянської, політичної теми в поезії – і це було великим завоюванням, завдяки якому розширилися ідейні обрії і зміцнилася життєва основа його творчості.

Разом з тим його поезія майже завжди від­значалась дорогоцінною повнотою виразу різноманітних граней і аспектів духовного життя особистості. Від проши­того сонячними променями вірша на честь дівчини-Літа в книжці «На білих островах» до циклу «Таємниця осіннього листя» в останній збірці – «Зимові записи» – він лишався ліриком, у творах якого з часом на диво гармонійно врівно­важились «емоціо» і «раціо», сердечний жар і філософська ваговитість.

Лірик, який на різні «гомони» живого життя вмів відповісти цілим спектром поетичних «відгомонів» – то інтимно-довірливих, то експресивно-вибухових, то урочи­стих і патетичних, то поважно-задумливих, то забарвлених дотепом і жартом, то сконцентрованих в якомусь мальовни­чому описі, всю «людську» суть якого без пояснень сприймав чуйний читач... І ця людська повнота його поезії дає змогу з особливою виразністю бачити в ній, взятій як ціле, худож­ню історію особистості – ту, розказану всіма віршами й по­емами Рильського, духовну «історію нашого сучасника», яка не лише органічно зливається із загальною історією епохи, відбитою в них, а й до кінця її розкриває, договорює на найінтимніших «клавішах серця», як це тільки й може зро­бити справжня поезія. А сам Максим Тадейович Рильський таки був – і в поезії, і в житті – особистістю багатою, яскравою, різногранною, з особливим чаром людської привабливості (Л. Новиченко).