3.4. Сучасні проблеми розвитку рекреаційного комплексу України

Гальмує відновлення і розвиток курортно-рекреаційного комплексу також відсутність чіткого законодавства з курортно-рекреаційної діяльності у нових умовах. Особливо гострими є проблеми власності, оподаткування,

фінансування. Якщо протягом багатьох років існування курортно-рекреаційна галузь була дотаційною, то тепер вона не тільки позбавлена державних асигнувань, а й за сплатою податків прирівнюється до промислових підприємств. Такі фактори, при незмінному механізмі господарювання , спричиняють подорожчання санаторно-курортних послуг, зменшення завантаженості рекреаційних закладів і зрештою - величезні збитки галузі.

Нагальна проблема - удосконалення податкового законодавства. Послідовного вирішення вимагають не тільки організаційно-економічні та правові питання, а також ті, що пов’язані з розвитком інфраструктури курортів (водо -, електро- і теплопостачання, транспортних комунікацій, санітарно-гігієнічне та культурно-побутове обслуговування, природоохоронні заходи тощо).

До переліку невідкладних проблем входять реконструкція і модернізація діючих рекреаційних об’єктів, різке поліпшення якості обслуговування, збільшення соціального ефекту від функціонування рекреаційного господарства, удосконалення організації та управління рекреаційним господарством на основі комплексного поєднання державної підтримки, ринкових механізмів і структур, розвиток підприємницької діяльності у сфері рекреаційного обслуговування.

Спеціалізація певних територій на рекреаційному обслуговуванні потребує особливого ставлення до розміщення таких галузей економіки, що безпосередньо не пов’язані з рекреаційним господарством, а часто є несумісними з рекреацією . Це стосується, передусім, промислових об’єктів у містах-курортах (Бердянськ, Одеса, Скадовськ, Трускавець тощо).

Важливою проблемою ефективного функціонування рекреаційного комплексу є зменшення сезонності в роботі курортів, особливо морських, тобто створення умов для цілорічного обслуговування.

Всебічне освоєння рекреаційних ресурсів України з орієнтацією на сучасні тенденції розвитку санаторно-курортного лікування й активного відпочинку

Висновки

Рекреаційний комплекс України є багатофункціональним. Стратегія і тактика формування рекреаційно-туристичних комплексів повинні починатися з визначення місця і ролі рекреації в економічній структурі регіонів. Цілком природно, що в таких районах, як Карпати, Крим, Причорноморсько-Азовське узбережжя, розвитку рекреації повинно надаватися першорядне значення. В них вона має стати пріоритетною сферою перспективного розвитку, оскільки нею може бути забезпечено більшість валютних надходжень, зміцнення національної грошової системи, залучення до цієї сфери додаткової робочої сили.

Діяльність рекреаційного комплексу сприяє масовому оздоровленню населення, що надзвичайно важливо у нашій країні, тому що загальний рівень здоров’я населення в Україні на дуже низькому рівні. З іншого боку, комплекс вимагає підвищення уваги до соціально-економічного розвитку територій рекреаційної орієнтації, він залучає додаткові грошові надходження (у тому числі, валютні) у місцеві бюджети рекреаційних центрів, окремих рекреаційних регіонів, а також країни в цілому.

Україна має дуже сприятливі умови і багаті рекреаційні ресурси та бальнеологічні ресурси для лікування та відпочинку населення, розвитку туризму і спорту. Унікальні ландшафти, чудові краєвиди, національні парки, заповідники та заказники, мінеральні і термальні води, грязеві джерела створюють усі передумови для формування в Україні високорозвинутого, індустріального, розрахованого навіть на найбільш вибагливих та заможних людей рекреаційного комплексу.