6) Тренування лексичних одиниць і граматичних структур;

в) читання тексту, додаткового матеріалу;

г) збір інформації для конкретної ситуації.

Після проведення рольової гри необхідним є заключний етап, який передбачає виконання визначеного завдання, написання твору. Рольову гру як різновид гри слід вважати своєрідною діяльністю. Як навчальна, або дидактична, гра вона поєднує в собі ознаки ігрової та навчальної діяльності. У навчанні іншомовного усного мовлення рольова гра є насамперед мовленнєвою діяльністю учнів, в ході якої вони ході якої вони програють різноманітні соціальні та міжособистісні ролі, реалізуючи при цьому як вербальні, так і невербальні засоби спілкування (жести, пози, міміку, контакт очей).

Розглянемо рольову гру з позиції учнів і з позиції вчителя.

З позиції учнів рольова гра є ігровою діяльністю, в процесі якої школярі

виконують певні ролі.

Метою рольової гри є здійснювана діяльність — гра, причому вмотивованість дій полягає у змісті діяльності, а не поза її межами. Навчальний характер гри учнями не усвідомлюється.

Отже, з точки зору учнів рольова гра є діяльністю, спрямованою на оволодіння іншомовним спілкуванням. З позиції вчителя рольова гра є формою організації навчального процесу, зокрема процесу навчання діалогічного мовлення. Метою рольової гри вчитель вважає формування й розвиток в учнів мовленнєвих навичок і вмінь. Рольова гра є керованою, її навчальний характер усвідомлюється вчителем.

Таким чином, педагогічна мета використання рольової гри в навчанні діалогічного мовлення реалізується в завуальованій формі.

Компонентами рольової гри є:

1) ролі,

2) навчально-мовленнєва ситуація,

3) рольові дії.

1. Ролі, які учні програють на уроці, можуть бути соціальними та міжособистісними. Перші обумовлюються місцем індивіда в системі об'єктивних соціальних відносин (професійних, соціально-демографічних), другі — місцем індивіда в системі міжособистісних взаємин (лідер, товариш, суперник). Добирати ролі для навчання діалогічного мовлення слід таким чином, щоб формувати в учнів активну життєву позицію, кращі людські якості: почуття колективізму, взаємодопомоги, милосердя,співчуття.

2. Навчально-мовленнєва ситуація є засобом організації рольової гри. З розвитком діалогічного мовлення учнів ступінь розгорнутості кожного з компонентів НМС:

1) суб'єкта,

2) об'єкта (предмета розмови),

3) ставлення суб'єкта до предмета розмови,

4) умов мовленнєвого акту, — може зменшуватись.

Як показали спостереження, характер НМС змінюється поступово, відповідно

до набутих учнями діалогічних умінь. НМС можуть подаватися на трьох рівнях, коли:

1) розкриваються всі чотири, згадані вище компоненти (найповніша НМС);

2) пропонуються реальні обставини та стосунки між комунікантами (через розподіл ролей), при цьому мовленнєвий стимул (комунікативне завдання) менше подається у найзагальнішому вигляді, а стосунки між партнерами учні встановлюють самі (самостійний вибір ролей). Що ж таке рольова гра ?

Рольова гра подібна виставі в театрі. Це виконання студентами ролей, заданих певними ситуаціями, які вимагають використання особливої поведінки та відповідної лексики. Гра забезпечує невимушену обстановку, в якій студенти є настільки винахідливими і жвавими, наскільки це можливо. Група студентів, яка успішно виконує рольову гру, дуже схожа на групу маленьких дітей, яка грається у лікарів, школу, батьків тощо. Вони підсвідомо творять свою власну реальність. Таким чином, вони експериментують, використовуючи свої знання про реальний світ, і водночас розвивають здатність взаємодіяти з іншими людьми. Ця діяльність є захоплюючою.

Рольова гра – простий спосіб пізнання людиною навколишньої дійсності, один із найдоступніших шляхів до оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Необхідність раціональної побудови, організації і застосування рольових ігор у процесі навчання і виховання школярів засобами іноземної мови вимагає ретельного і детального вивчення цього питання.

Метою даної роботи є розкрити значення рольової гри на уроці іноземної мови не тільки як засобу стимулювання процесу навчання, його оптимізації, але й як важливого аспекту психологічного комфорту і зняття розумової перенапруги учнів.

Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок. Російський письменник Ю. М. Нагибін так оцінює значення гри в дитинстві: « У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя, його ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до рішення складних життєвих проблем » .

К.Д. Ушинський (1824 – 1871), автор теорії духовного розвитку дитини у грі, уперше висунув ідею про використання гри в загальній системі виховання, у справі підготовки дитини через гру до трудової діяльності.

К.Д. Ушинський стверджував, що у грі об’єднуються одночасне прагнення, відчуття і уявлення За визначенням, “ гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється самоврядування поводженням” .