Висновки

Використання рекламно-інформаційних заходів соціального спрямування як технології соціальної роботи забезпечує можливість підвищення поінформованості про соціальні послуги, державну політику у сфері соціальної роботи з дітьми, сім’ями та молоддю і, як наслідок, попередження чи вирішення гострих соціальних проблем. Через це основним завданням рекламно-інформаційних кампаній є сприяння забезпеченню більш широкого доступу різних прошарків населення до важливої інформації у тому числі і отримання соціальних послуг у всіх регіонах України.

Ефективності рекламно-інформаційної діяльності у галузі соціальної роботи можна досягти за умови комплексного підходу та охоплення різних цільових аудиторій. Тому діяльність соціальних служб передбачає проведення ряду заходів, таких як розміщення зовнішньої соціальної реклами, виготовлення та розміщення відео- та аудіо продукції, виготовлення та тиражування друкованої продукції, проведення дослідження щодо рівня поінформованості населення про діяльність соціальних служб, проведення прес-конференцій, фестивалів соціальної реклами.

Діяльність у сфері соціальної реклами – це важлива інвестиція у майбутнє. Це необхідний і повноцінний інститут розвитку держави, оскільки у сучасному світі, з його надлишковими джерелами інформації, кризою традиційних інститутів соціалізації та викривленням поведінки людини, реклама найвпливовішим засобом, який може забезпечити оповіщення великих мас населення, одночасну присутність у суспільній свідомості багатьох проблемних питань. Масова поінформованість про певну проблему чи пропозиції щодо її вирішення забезпечують підвищення ефективності реалізації будь-якої соціальної програми. 

Основною проблемою українського ринку соціальної реклами є її недорозвиненість. У більшість цих проблем пов’язані із недостатнім фінансуванням. Звідси маємо наступні проблеми: відсутність обізнаних замовників та професійних виконавців. Ще однією гострою проблемою соціальної реклами є зміст сучасних рекламних компаній, який частіше за все не відповідає чітким умовам та діям програм, які завчасно розроблені організаціями-замовникам.

Список використаних джерел:

1. Дмитриева Л.М.Социальная реклама. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009.

2. Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради України - від 11 липня 2003 р. - №8.

3. Інструкція щодо створення та поширення соціальної реклами центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: Наказ Держсоцслужби від 30.03.2009 р. № 17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. dcssm.gov.ua/235.0.0.1.0.0.phtml

4. Матеріали дослідження ДІРСМ на замовлення Представництва благодійної організації «Кожній ДИТИНІ» в Україні «Рекомендації щодо впровадження інформаційної кампанії діяльності інтегрованих соціальних служб». – К.: УЦДССМ, 2005.

5. Николайшвили Г. Г. Социальная реклама: Теория и практика. - М.: Аспект-Пресс, 2008.

6. Обритько Б.А. Реклама і рекламна діяльність. - К.: МАУП, 2002.

7. Тимошенко А.Л. Соціальна реклама як один із чинників розкриття соціальної політики України // Соціалізація особистості: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. А.Й.Капської. Т. – ХХVІ. - К.: Логос, 2006.