1.3.Типи і різновиди з'єднань
1. З'єднання Ad-Hoc (крапка-крапка).
Всі комп'ютери оснащені бездротовими картами (клієнтами) і з'єднуються безпосередньо один з одним по радіоканалу що працює за стандартом 802.11b і що забезпечують швидкість обміну 11 Мбит/с, чого цілком достатньо для нормальної роботи.
2. Інфраструктурне з'єднання.
Всі комп'ютери оснащені бездротовими картами і підключаються до точки доступу. Яка, у свою чергу, має можливість підключення до дротяної мережі.
Дана модель використовується коли необхідно з'єднати більше двох комп'ютерів. Сервер з точкою доступу може виконувати роль роутера і самостійно розподіляти інтернет-канал.
3. Точка доступу, з використанням роутера і модему.
Точка доступу включається в роутер, роутер - в модем (ці пристрої можуть бути об'єднані два або навіть в одне). Тепер на кожному комп'ютері в зоні дії Wi-Fi, в якій є адаптер Wi-Fi, працюватиме інтернет.
4. Клієнтська точка.
У цьому режимі точка доступу працює як клієнт і може з'єднаються з точкою доступу тієї, що працює в інфраструктурному режимі. Але до неї можна підключити тільки одну МАС-адресу. Тут завдання полягає в тому, щоб об'єднати тільки два комп'ютери. Два Wi-Fi-адаптери можуть працювати один з одним безпосередньо без центральних антен.
5. З'єднання міст.
Комп'ютери об'єднані в дротяну мережу. До кожної групи мереж підключені точки доступу, які з'єднуються один з одним по радіо каналу. Цей режим призначений для об'єднання двох і більш дротяних мереж. Підключення бездротових клієнтів до точки доступу, працює в режимі моста неможливо.
6. Репітер.
Точка доступу просто розширює радіус дії іншої точки доступу, що працює в інфраструктурному режимі.
1.3. Перспективи розвитку технології Wi-Max
Wi-Max абсолютно нова технологія бездротового зв'язку. У зв'язку з впровадженням даної технології до Росії приїжджав глава корпорації Intel. Дана технологія ще не упроваджувалася, але про неї вже багато говорять. Що з себе вона представляє?
Залишається незрозумілим одне питання: для якого круга споживачів призначена технологія WI-MAX? Теоретично в ній закладені величезні можливості, аж до підтримки широкосмугових мультимедійних додатків з гарантією якості /QOS/. Це добре. Але тоді виникає дилема. Якщо ми говоримо, що WI-MAX - це якісна технологія операторського класу, призначена для надання широкого спектру телекомунікаційних послуг, то створення інфраструктури на її базі не може бути простим і дешевим, рівно як не може бути простою процедура регулювання. Якщо ж ми говоримо, що WI-MAX - це проста і дешева технологія для масового обхвату населення базовими послугами зв'язку, то відповідна інфраструктура повинна бути простою і дешевою, а процедура регулювання - спрощеної до межі. Обидва ці підходи фігурують в доповідях майбутніх виробників устаткування, але їх не можна сумістити в рамках одного ринкового завдання. Поки операторське співтовариство не зрозуміє, на які цільові завдання і яку процедуру регулювання орієнтується WI-MAX - на нетелефонізовану російську глибинку або забезпечення якісним зв'язком Москви - воно не робитиме ніяких дій по впровадженню цієї технології.
На конференції БЕСІДА представник московського офісу Intel заявив, що пристрої WI-MAX підтримуватимуть три діапазони частот, що зможе надати можливість реалізовувати як недорогий зв'язок, так і якісні інтегровані послуги телекомунікацій. Але ж не можна все ці можливості назвати одним ім'ям WI-MAX . Тоді доведеться вводити додаткову класифікацію: WI-MINI-MAX, WI-MAXI-MAX, Wi-minimax і т д. Загалом, Wi-Wi-Wi!
В цілому, стратегія розвитку технології WI-MAX передбачає декілька етапів. Спочатку - фіксований бездротової доступ. Потім - доступ за допомогою PDA і ноутбуків, що має на увазі деяку мобільність: людина вийшла на поріг університету, опинилася в зоні дії базової станції, відкрила ноутбук і почала працювати в Інтернеті. І, нарешті, повна мобільність, коли людина зможе спокійно переміщатися по місту, весь час залишаючись в зоні дії якої-небудь базової станції - це вже не бездротової доступ, а, швидше, аналог стільникового зв'язку. Але насправді потрібно Росії дешеве масове рішення. І не стільки мобільне, скільки дальнодействующєє. При цьому потреби користувачів вельми близькі до поняття універсальної послуги - доступ в Інтернет і телефон. Поки ж оператори, що діють, хочуть "сидіти на двох стільцях": і зберегти поточну базу корпоративних клієнтів, пропонуючи їм нові якісні послуги, і одержати недороге устаткування, щоб вдалося розширити клієнтську базу. Така неоднозначна позиція не життєздатна. Можливо, що Intel виконає свою обіцянку і докладе всі зусилля транснаціонального лідера, щоб дійсно випустити на ринок недороге устаткування. Це примусить операторів обернутися до масового споживача.
Поки дана технологія лише проект, але сподіватимемося, що він здійснитися в недалекому майбутньому. Хоча звичайно, навіть в кращому разі на це знадобиться декілька років. Intel запускає пробні кулі по всьому світу і спостерігає за розвитком ситуації. Телекомунікації - не єдина область застосування розробок Intel. Може трапитися, що більш затребуваної виявиться інтелектуальна бездротова побутова техніка - устаткування інтелектуального удома, або розумна персональна техніка для розваг і дозвілля. Мета Intel - формування ринку, стимулювання того, щоб потенційні розробники готових пристроїв почали роботи у напрямі використання WI-MAX.