4. Максимізація прибутку в довгостроковому періоді.

У довгостроковому періоді умови беззбитковості формуються за наявності критичної ринкової ціни, коли ідентичні підприємства тільки покривають свої повні конкурентні витрати. Якщо ринкова ціна нижча за цю критичну довгострокову ціну, то підприємства полишатимуть галузь доти, доки ринкова ціна не стане знову рівноважною. За ціни, яка перевищує довгострокову ціну, у галузі утворюватимуться нові підприємства, що спонукає вже існуючі підприємства знижувати ринкову ціну до рівня довгострокової рівноважної, яка покриває конкурентні витрати. Таким чином, коли в галузі збільшується кількість підприємств з ідентичними витратами (за умови вільного входження і виходу з неї), довгострокова рівноважна умова така: ринкова ціна має дорівнювати граничним витратам, тобто мінімумові середніх витрат. Говорячи про конкурентний ринок у довгостроковому періоді, зауважимо, що окремі фірми і цілі галузі просуваються до стану довгострокового нульового прибутку.

У реальному житті за умов досконалої конкуренції в основному розвивається сільське господарство. Для багатьох обробних галузей промисловості характерне поступове зменшення середніх витрат. За таких умов одне або декілька підприємств розширюватимуть випуск продукції, допоки стануть суттєвою частиною ринку продукції галузі. Тут можливі три варіанти: по-перше, фірма — монополіст, що домінує в галузі; по-друге, декілька великих фірм-продавців — "олігополістів п — спільно домінують у галузі; по-третє, використання певного виду конкуренції, що являє собою відхилення від економічної моделі досконалої конкуренції.

У чисто конкурентній економіці дії виробників, що прагнуть прибутку, призведуть до такого розподілу ресурсів, який максимізує задоволення потреб споживачів. Якщо у довгостроковому періоді ціна і мінімум середніх витрат однакові, це означає, що конкурентні фірми використовують найефективнішу із відомих технологій і призначають найнижчу ціну з урахуванням своїх витрат виробництва. Рівність ціни і граничних витрат показують, що ресурси розподіляються відповідно до споживчих смаків. Отже, на ринках з чистою конкуренцією у довгостроковому періоді досягається і виробнича ефективність, і розподільна ефективність.[3]

Висновки: Висновки:

Без перебільшення можна стверджувати, що прибуток є однією з найскладніших економічних категорій. Мікроекономічний аналіз розрізняє такі види прибутку: економічний, бухгалтерський і нормальний. Економічний прибуток - це різниця між валовим доходом і валовими витратами фірми, включаючи як явні" так і неявні.

Бухгалтерський прибуток - цс різниця між валовим доходом і явними ви ґратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським прибутком або ще інакше розрахунковим, тому що він враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.

Нормальний прибуток - це також мінімальний прибуток, який повинен заробити підприємець, щоб він хотів залишатися у цьому бізнесі і продовжував діяльність. Це - плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття "нормальний прибуток" часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток - це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але який він міг би отримувати, вкладаючи свої ресурси в інше діло.

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб утримати ресурси фірми у даній галузі діяльності. Нормальний прибуток має бути достатньо високим, щоб існуючі фірми залишилися в даній галузі, і достатньо низьким, щоб нові фірми не входили в цю галузь. Він є неявним фактором витрат який одержує підприємець за організацію своєї справи.

Будь-які надходження прибутку понад загальними економічними витратами відображають економічний, або чистий, прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що цс дохід, отриманий понад нормальний прибуток.

Для систематизації розуміння різних видів прибутку, їх доцільно вишикувати по мірі зменшення: найбільшим є бухгалтерський прибуток як різниця між загальною виручкою і бухгалтерськими витратами. Тобто він більший від економічного прибутку на величину економічних, внутрішніх витрат. Нормальний прибуток займає по величині проміжне між ними значення і залежить від економічної ситуації в економіці країни .