Пієлонефрит

   Пієлонефрит - неспецифічне запалення ниркової миски, її чашечок, паренхіми нирки з переважною локалізацією процесу в проміжній тканині. У зв’язку з цим, пієлонефрит називають інтерстиціальним нефритом. За характером запалення це гнійний нефрит, який може мати гострий або хронічний перебіг. Хворіють переважно жінки (1:5), що зумовлено анатомічною будовою уретри і гормональним статусом. З’ясовано, що естрогени викликають злущення і метаплазію (переродження) епітелію, розслаблення коханки (це сприяє легшому проникненню інфекції). Сеча вагітних змінюється за амінокислотним складом, і ця зміна сприяє розвитку бактерій. Крім того, їх ріст посилюється гормоном жовтого тіла (прогестероном) і його продуктами. У чоловіків пієлонефрит розвивається, переважно, в “простатичному” віці. До того секрет передміхурової залози, що містить антибактеріальні чинники, забезпечує специфічний захист. Урогенному розповсюдженню інфекції (кишкова паличка, ентерокок, стрептокок, стафілокок, протей) сприяє дискінезія (порушення їх рухової функції) сечоводів і миски. Інфекція може проникати в нирку, в тому числі й у миску, гематогенним (сепсис, ангіна, пневмонія) і лімфогенним (черевний тиф, коліт, ентерит, ендометрит) шляхами. Для розвитку пієлонефриту мало самого проникнення інфекції. Його виникнення сприяють зниження реактивності організму та низка місцевих причин, що порушують відтік сечі та її стаз.

При гострому пієлонефриті проміжна тканина всіх шарів нирки набрякла і густо інфільтрована нейтрофілами.

Часто з’являються мікроабсцеси та геморагії. Нирка збільшена, повнокровна. Порожнини мисок і чашечок розширені, заповнені мутною сечею або ж гноєм. На розрізі тканина нирки строката з наявністю абсцесів.

 Для хронічного пієлонефриту характерне поєднання склерозу з ексудативно-нек-ротичними процесами. Канальці дистрофічно змінені й атрофовані. Просвіти збереже-них канальців розширені й наповнені колоїдоподібним вмістом, епітелій приплюсну-тий. Така нирка за будовою нагадує щитоподібну залозу (щитоподібна нирка).

 Гострий процес ускладнюється утворенням карбункула нирки, з’єднанням гнійних порожнин із мискою (піонефроз), переходом запалення на фіброзну капсулу (перинефрит) і навколониркову клітковину (паранефрит), а також папілонекрозом. Хронічний пієлонефрит ускладнюється нефрогенною артеріальною гіпертензією і хронічною нирковою недостатністю.

Нефротичний синдром

Нефротичним називають синдром, що виникає при різноманітних ураженнях нирок і виявляється масивною протеїнурією, гіпопротеїнемією, розвитком набряків, гіперліпідемією.

За походженням нефротичний синдром поділяється на первинний і вторинний.

Первинний нефротичний синдром не пов’язаний з яким-небудь попереднім захворюванням нирок. Найчастіше в основі його виникнення є наявність генетично зумовлених дефектів обміну речовин (ліпоїдний та вроджений сімейний нефроз).

Вторинний нефротичний синдром зумовлений деякими захворюваннями нирок (гломерулонефрит), інших органів (нефропатія вагітних, цукровий діабет, сироват-кова хвороба, стафілококовий сепсис), отруєнням солями важких металів, великими опіками, радіаційним ураженням, деякими лікарськими препаратами тощо.

У патогенезі нефротичного синдрому мають значення два механізми.

І. Імунний механізм. У його основі лежать імунокомплексні реакції (реакції ІІІ типу), які спричиняють ушкодження базальної мембрани клубочків. Джерелами ан-тигенів можуть бути як екзогенні фактори (мікроорганізми, ліки, солі важких металів тощо), так і власні структури організму (ДНК, білки пухлинного походження, дена-туровані білки тощо). До них утворюються антитіла і, як наслідок, імунні комплекси. У результаті розвитку алергічної реакції втрачається структурна цілісність базальної мембрани, різко підвищується проникність для плазмових білків.

ІІ. Метаболічний механізм. Підвищення проникності клубочкового фільтра може бути пов’язане зі зменшенням негативного електричного заряду стінки капілярів клубочків. У цих місцях накопичуються нейтрофіли, лізосомні ферменти яких ушкоджують базальну мембрану клубочкових капілярів.

Масивна протеїнурія, що її спостерігають при нефротичному синдромі, спричиняє зменшення вмісту в крові майже всіх функціонально важливих білків. Цим і пояснюється широкий спектр порушень, що виникають в організмі:

Білки, що втрачаються з сечею	Наслідки гіпопротеїнемії
Альбуміни	Гіпоонкія, набряки
Антитромбін ІІІ	Схильність до тромбозів і тромбоембо-лій
Фактори зсідання крові	Геморагічний діатез
Компоненти комплементу, імуноглобу-ліни	Зменшення резистентності до інфекцій
Ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ)	Прискорений розвиток атеросклерозу
Білки, що транспортують мікроелементи	Дефіцит Fe, Cu, Zn
Білки, що транспортують гормони	Ендокринні порушення