Цироз печінки

    Цироз печінки - хронічне захворювання, яке характеризується склерозом і стру-ктурною перебудовою тканин та деформацією печінки. Патоморфологія цирозу охо-плює такі зміни з боку печінки: дистрофія і некроз гепатоцитів, спотворена регене-рація, дифузний склероз, деформація органа. Печінка при цирозі щільна і горбиста, об’єм її, як правило, зменшений, зрідка - збільшений.

   В основі розвитку цирозу лежать дистрофія і некроз гепатоцитів. Загибель їх призводить до посиленої регенерації збереженої паренхіми. Внаслідок цього утворюються вузли-регенерати і несправжні дольки, які огорнуті сполучною тканиною. Несправжні дольки відрізняються порушеною структурою. У них часто відсутня центральна вена або ж вона знаходиться в периферійних відділах, у синусоїдах розвивається сполучнотканинна мембрана. Усе це зумовлює порушення кровообігу в печінці. Наростаюча гіпоксія призводить до дистрофії і загибелі гепатоцитів у вузлах-регенератах, а також до посиленого розростання сполучної тканини. Це ще більше порушує мікроциркуляцію. Процес розвивається по замкнутому колу з постійним наростанням склеротичних змін.      Класифікація цирозу побудована на етіологічних, морфологічних, морфогенетичних і клініко-функціональних критеріях. 

За етіологією:

• Інфекційний (вірусний гепатит, паразитарні хвороби печінки).

• Токсичний і токсикоалергічний (алкоголь, гепатотропні отрути, ліки, алергени).

• Біліарний (холангіт, холестаз).

• Обмінно-аліментарний (недостатність білків, вітамінів, ліпотропних факторів, хвороби нагромадження).

• Циркуляторний (хронічний венозний застій).

• Криптогенний (нез’ясованої етіології).

За морфологією:

• Дрібновузловий.

• Крупновузловий.

• Змішаний.

За морфогенезом:

• Постнекротичний.

• Портальний.

• Біліарний.

• Змішаний.

За клініко-функціональними критеріями:

• За ступенем печінково-клітинної недостатності (холемія, гіпоальбумінемія, гіпопротромбінемія, гіпоонкія, геморагії, кома).

• За ступенем портальної гіпертензії (асцит, стравохідно-шлункові кровотечі).

• За активністю процесу (активний, помірно активний, неактивний).

• За перебігом (прогресуючий, стабільний, регресуючий).

  

Постнекротичний цироз розвивається після масивних некротичних змін печінки, наприклад, після токсичної дистрофії, вірусного або алкогольного гепатиту. Некроз розсмоктується, строма ущільнюється, розростається сполучна тканина. Поверхня печінки виглядає з запалими ділянками. Виникають великі вузли-регенерати. За морфологією це, переважно, великовузлова форма цирозу.

 Портальний (септальний) цироз - дрібновузлова форма. Це наслідок недостат-ності кровообігу, хронічного алкогольного гепатиту, розладів харчування й обміну речовин. Сполучна тканина розростається по ходу портальних трактів й у формі від-ростків проникає в печінкові дольки, поділяючи їх на дрібні несправжні часточки. Зберігається помірна клітинна інфільтрація строми.

  Біліарний цироз характеризується застоєм жовчі у жовчних шляхах, дистрофічними змінами у них і вгепатоцитах, склерозом жовчних шляхів.

Змішаний цироз виникає як наслідок портального, до якого на певному етапі приєдналися некротичні зміни печінки.

   При цирозі печінки виникають характерні позапечінкові порушення: жовтяниця і геморагічний синдром, холестаз і холемія; виснаження як наслідок порушення травлення, викликаного застійними явищами й атрофією травного каналу при портальній гіпертензії; спленомегалія (збільшення селезінки), а також портальна гіпертензія (підвищення тиску в системі ворітної вени). Це призводить до розвитку позапечінкових портокавальних анастомозів, завдяки чому частина крові обминає печінку і розвантажує ворітну вену. В таких хворих розширені вени стравоходу, гемороїдального сплетіння, шлунка, підшкірних вен грудної клітки і черевної стінки. Останні отримали назву “голови медузи”. Варикозне розширення зазначених вен супроводжується стоншенням їх стінки, що часто є причиною стравохідної, шлункової або гемороїдальної профузної кровотечі, небезпечної для життя. Внаслідок портальної гіпертензії і порушення кровообігу в черевну порожнину просочується транссудат, іноді в об’ємі до 10 літрів. Це явище отримало назву асциту. Асцитна рідина, скупчившись у черевній порожнині, стискає судини і внутрішні органи, порушуючи кровоплин. У нирках може розвинутись гостра ниркова недостатність (некроз епітелію канальців), інколи - печінковий імунокомплексний гломерулонефрит, який зумовлює розвиток гепаторенального синдрому. Найчастіше хворі на цироз помирають від хронічної печінкової недостатності. Крім того, на основі цирозу може виникнути рак печінки.