Блювотні та проти блювотні засоби.

Блювотними називають такі засоби, які при ентеральному або парентеральному введенні викликають блювання. Акт блювання виникає в результаті рефлекторного або прямого збудження блювотного центра, що закладений у подовгастому мозку. Блюванню передує нудота.

Блювання може бути викликане помірним механічним подразненням задньої стінки глотки, інфузом блювотного кореня, 1% розчином міді сульфату, 10% розчином цинку сульфату. Застосовують їх в кількості 15-50 мл. Вони викликають подразнення закінчень аферентних нервів шлунка і блювання настає через 20-30 хвилин. Тепер ці препарати застосовують обмежено.

Традиційним блювотним засобом центральної дії є апоморфін гідрохлорид (Apomorphini hydrochloridum), що отримують із морфіну. Блювання після введення підшкірно 1% розчину (0,5 мл) настає через 3-5 хвилин внаслідок вибіркового збудження тригерної (пускової) частини блювотного центру.

Блювотні засоби неефективні при значному пригніченні блювотного центру алкоголем, наркозними засобами.

Застосовують їх з метою видалення із шлунка токсичних речовин, або недоброякісних продуктів харчування, а також при лікуванні алкоголізму. Апоморфіну г/х при застосуванні може викликати колапс, зорові галюцинації при тяжких захворюваннях серця, атеросклерозі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, в похилому віці, при вагітності.

Протиблювотні засоби – лікарські препарати, що знижують збудливість блювотного центру. Рефлекторну нудоту і блювання при прийомі подразливих лікарських засобів усувають шляхом поліпшення їх смаку і змішуванням їх з обволікаючими засобами. Це приводить до зменшення потоку збуджувальних аферентних імпульсів, що поступають із слизових оболонок в блювотний цент. Нудоту і блювання рефлекторного і центрального походження зменшують блокатори м-холінорецепторів (атропін, аерон). Знижують чутливість блювотного центру речовини тормозного впливу на ЦНС (седативні, снодійні, транквілізатори, нейролептики, наркозні). Вони пригнічують чутливу, тригерну зону блювотного центру. Найбільшою протиблювотною активністю володіють нейролептики (галоперідол, етаперазин, дроперідол, тиетилперазин).

Метоклопрамід (Metoclopramide) - син. Церукал, Реглан – таб. по 0,01; амп. 0,5% - 2 мл – є специфічним блокатором дофамінових (Д₂) рецепторів, а також серотонінових.

Препарат проявляє протиблювотну дію, заспокоює гикавку, крім того проявляє регулюючий вплив на функції шлунково-кишкового тракту: підсилює тонус і рухову активність органів травлення і не змінює секрецію.

Призначають в якості протиблювотного засобу при нудоті, блювоті, що пов’язані з наркозом, променевою терапією, побічною дією ліків, при блюванні вагітних, при порушеннях дієти, в комплексній терапії виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритів, при метеоризмі. Є дані про високу ефективність препарату при мігрені.

Препарат добре переноситься, але у зв’язку з блокуючим впливом на дофамінові рецептори можливі екстрапірамідні розлади (Паркінсонізм) також можливі сонливість, шум у вухах, сухість у роті. Обережно застосовують при лікуванні дітей до 14 років.

Домперідон (Domperidone) Мотиліум (Motilium) – таб. по 0,01, за дією близький до метоклопраміду. Одною із важливих особливостей препаратів цієї групи є їх ефективність при моторних порушеннях шлунково-кишкового тракту.

Перевагою домперідону у порівнянні з метоклопрамідом є те, що він не проникає крізь ГЕБ і не викликає можливих при застосуванні метоклопраміду екстрапірамідних розладів.