Засоби для лікування некишкових гельмінтів
Дітразину цитрат (Локсуран) – основне застосування при лікуванні філяріатозів. Діє також при аскаридозі, але менш ефективний, ніж піперазин і більш токсичний.
Побічна дія: нудота, блювання, головний біль, біль у суглобах.
Хлоксил застосовують для лікування гельмінтозів печінки. Цикл лікування триває 2 дні. Через 1годину після легкого сніданку (склянка чаю, 100,0 білого хліба) хворий приймає препарат всередину у вигляді порошку (у півстакана молока). Приймають по 2,0 кожні 10 хвилин. Послаблюючі після прийому хлоксилу не призначають.
Побічна дія: ураження печінки, порушення серцевого ритму, болі у ділянці серця, можуть виникати алергічні реакції.
Протипоказання: захворювання печінки, ураження міокарда, вагітність. Празиквантел (Цистицид) підвищує проникність клітинних мембран паразитів для іонів кальцію, зумовлює спазм м’язів у глистів. При прийомі всередину добре всмоктується, виводиться нирками. Препарат має широкий спектр протигельмінтної дії. Високоефективний при кишкових цестодозах, а також позакишкових трематодозах. По порівнянню з хлоксилом празиквантель більш ефективний і краще переноситься.
Побічна дія: в окремих випадках нудота, головний біль, болі в епігастральній ділянці.
Протималярійні засоби
Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) – гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Anapheles і характеризується первинним ураженням мононуклеарних фагоцитів і еритроцитів. Захворювання проявляється приступами гарячки, гемолітичною анемією і схильністю до рецидивів.
Малярійний плазмодій має два цикли розвитку . Шизогонія відбувається в організмі людини і спорогонія - в тілі комара. При укусі комара в організм людини потрапляють спорозоїти, які швидко проникають у клітини печінки, де вони проходять цикл розвитку (тканинні форми плазмодію) і потім діляться, перетворюючись на тканинні мерозоїти. Після закінчення тканинної шизогонії мерозоїти потрапляють у кров і проникають в еритроцити, де здійснюється розвиток еритроцитарних форм. Еритроцити руйнуються і мерозоїти потрапляють у плазму крові, де одна частина з них гине, а друга – проникає в інші еритроцити, і цикл еритроцитарної шизогонії повторюється. Цей процес проявляється приступом гарячки.
З частини еритроцитарних мерозоїтів утворюються чоловічі і жіночі стотеві клітини – гамонти, їх запліднення відбувається тільки у тілі комара.
Споргонія завершується утворенням спорозоїтів, які при укусі зі слиною комара потрапляють у кров людини і дають початок новому циклу шизогонії.
Джерелом інфекції при малярії є хворі або паразитоносії, у крові яких є статеві форми малярійних плазмодіїв (гамонти). Кількість гамонтів в крові різко збільшується під час рецидивів хвороби.
Протималярійні засоби класифікують залежно від їхньої дії на різні види і стадії розвитку малярійного плазмодію.
Препарати, що впливають на шизогонію (безстатевий цикл розвитку в організмі людини) |
Препарати, що впливають на спорогонію (безстатевий цикл розвитку в організмі людини) |
|
Шизотропні |
Гамантотропні |
|
Гістошизотропні |
Гематотропні |
|
прееритроцитарні форми плазмодіїв (тканинний цикл відбувається у печінці) |
еритроцитарні форми плазмодіїв |
на статеві еритроцітарні форми плазмодіїв |
Хлоридин (піриметамін) Бігумаль (прокванілу г\х) Хіноцид (квіноцид) Примахін (примаквін) |
Хінгамін (хлорохін, делагіл) Хініну г\х Мефлохін (лартам.)
|
Хлоридин Бігумаль Хіноцид Примахін |
Хінгамін (хлорохін, делагіл, резохін) виявляє протималярійний ефект, також має амебоцидну дію, імунодепресивну дію і проявляє протиаритмічні властивості. Здатний відновлювати обмін колагенових структур. При вживанні всередину швидко і повністю всмоктується.
Застосування: всі види малярії, позакишковий амебіаз; ефективний при колагенозах (поліартрит, червоний вовчак, склеродермія).
Побічні ефекти: при тривалому застосуванні у високих дозах: дерматит, диспепсичні явища, порушення зору, рідко – лейкопенія, пригнічення функції печінки.
Хлоридин (піриметамін) – ефективний до шизонтів усіх видів малярійного плазмодію, за активністю поступається хінгаміну. Препарат депонується в тканинах і має тривалу дію.
Застосування: переважно для профілактики і лікування хронічних форм малярії, при токсоплазмозі.
Побічна дія: головний біль, біль у ділянці серця, диспепсичні явища, анемія.
Примахін (примаквін). Препарат має гематоцидну активність, а також діє на параеритроцитарні шизонти. Добре переноситься хворими.
Застосування: рецидиви трьохдобової та чотирьохдобової малярії; тропічна малярія після закінчення лікування шизотропними препаратами для попередження розповсюдження інфекції через комарів.
Побічна дія: біль у животі, диспепсичні явища, біль у ділянці серця, загальна слабкість, лейкопенія.
Хініну гідрохлорид – алкалоїд із кори хінного дерева. Виявляє протималярійну дію. За ефективністю поступається іншим шизонтоцидним препаратам, але дає швидкий ефект.
Застосування: застосовують обмежено, оскільки він значно токсичний.
Побічна дія: нудота, блювання, діарея, алергічні реакції, порушення зору і слуху, пригнічення функції нирок.
Мефлохін (лартам) виявляє гемошизотропну дію. Призначають всередину. Виявляє менш тривалу, ніж хінін, дію.
Побічна дія: можливі диспепсичні явища, шкірний висип, головний біль; при використанні у високих дозах можуть спостерігатися неврологічні порушення, судоми.
Бігумаль (прокванілу г\х) виявляє протималярійну дію.
Застосування: тривала профілактика малярії, тропічної малярії середньої тяжкості, трьохдобової та чотирьохдобової малярії.
Побічна дія: нудота, блювання, анорексія, зменшення маси тіла.
Хіноцид гальмує розвиток гамонтів і тканинних форм збудників малярії.
Застосування: лікування трьохдобової та чотирьохдобової малярії (після закінчення прийому шизотропних засобів) та профілактики рецидив хвороби.
Побічна дія: нудота, головний біль, ціаноз губ та нігтів, подразнення нирок і сечового міхура, лейкопенія або лейкоцитоз.
Комбіновані препарати:
Метакельфін – піриметамін+сульфаметапіразин. Застосовують для лікування гострих проявів малярії.
Фансидар – піриметамін+сульфадоксин. Застосовують в основному при хлорохіностійких формах малярії.
Засоби для лікування хворих на амебіаз
Амебіаз – інфекційна протозойна хвороба, яка спричинюється Entamoebae histolytic, характеризується виразковим ураженням товстої кишки, схильністю до хронічного рецидивного перебігу, іноді позакишковими ураженнями. Зараження відбувається у разі проникнення цистамеби з їжею або водою у травний канал. Розвитку інфекційного процесу сприяють кишковий дисбактеріоз, інтоксикації, травми, переохолодження.
Для лікування хворих на амебіаз призначають метронідазол, хініофон, еметину гідрохлорид.
Метронідазол (трихопол, флагіл, кліон, метрогіл) добре всмоктується з травного каналу, проникає у всі тканини, метаболізується у печінці, виводиться нирками. Діє бактерицидно на амеби, трихомонади, лямблії.
Застосування: амебіаз, трихомоноз (необхідно одночасно лікувати обох сексуальних партнерів, навіть якщо в одного з них відсутнє інфікування), лямбліоз.
Побічна дія: переважно нудота, головний біль, відчуття сухості або металевого присмаку в роті. Сеча може набувати темного забарвлення. Рідко можуть бути діарея, безсоння, загальна слабкість, стоматит, шкірний висип.
При застосуванні метронідазолу слід попередити пацієнтів про необхідність відмовитися від вживання алкоголю за 24 години до прийму препарату і протягом 48 годин після прийму останньої дози.
Протипоказання: вагітність (особливо в І триместрі), годування груддю, а також дітям грудного віку.
Форма випуску: таб. по 0,25; 0,4 і 0,5; 0,5% р-н в ампулах і у флаконах по100 мл.
Еметину гідрохлорид виявляє амебіцидну дію. Добре всмоктується і повільно виділяється з організму; здатний до кумуляції.
Застосування: амебіаз, гепатит.
Побічна дія: нудота, блювання, загальна слабкість, біль у м’язах кінцівок, ослаблення серцевої діяльності.
Форма випуску: 1% р-н в ампулах по 1 мл.
Засоби для лікування хворих на лямбліоз
Збудником лямбліозу є лямблії (Lamblia intestinabis). При цьому захворюванні відзначається дисфункція кишечнику (дуоденіт, ентерит). Для лікування лямбліозу призначають метронідазол, амінохінол, фуразолідон.
Амінохінол застосовують для лікування лямбліозу, червоного вовчаку (хронічне захворювання сполучної тканини і судин), профілактики токсоплазмоза.
Побічна дія: препарат добре переноситься, але можливі нудота, головний біль, втрата апетиту; при передозуванні можливі безсоння, шум у вухах, загальна слабість.
Форма випуску: таб. по 0,025 і 0,05.
Засоби для лікування трихомонадозу
Трихомоноз сечових і статевих органів – це паразитарне захворювання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє у піхву під час статевого акту. Основне місце паразитування трихомонад є слизова оболонка піхви, каналу шийки матки, порожнини матки, маткових труб, вихідних протоків великих бартолінових залоз, сечовипускального каналу і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення. Для лікування використовують метронідазол, тинідазол (фазижин), трихомонацид, фуразолідон.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Скакун М. П., Посохова К. А. Фармакологія: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.
І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк Фармакологія: Підручник – Київ: «Медицина» 2008.
Дроговоз С. М. – Фармакология на ладонях: учебное пособие. – Харьков: «ПП «Плеяда», 2011.
Е. П. Педченко, С. В. Журавльова Практикум з фармакології з медичною рецептурою в модулях – Київ: « Медицина» 2007.
Машковский М. Д. Лекарственные средства. – 14 и 16-е издание
Клінічна фармакологія: Підручник /Кол. Авторів; за ред. О. Я. Бабака, О. М. Біловола, І. С. Чекмана. – Київ «Медицина», 2008.
Rx-index – класифікатор лікарських препаратів – К.: Видавничий дім «Фармацевт Практик», 2011.
С.М. Дроговоз, В. В. Страшний – Фармакологія на допомогу лікарю, провізору та студенту. Харків 2002 р.
Опёка пациента в практике врача и провизора (руководство по применению лекарственных средств) – видавництво «Український медичний вісник» 2011 р.