Порівняльна характеристика препаратів

кофеїн бензоат натрію, крім психостимулюючої та аналептичної дії, потенціює дію ненаркотичних анальгетиків та НПЗЗ при головному болю, покращує їх біодоступність. Кофеїн входить до складу комбінованих препаратів ( цитрамон, седалгін, солпадеїн, аскофен та інші).

Амфетаміну сульфат – сильний стимулятор ЦНС, потребує індивідуального підбору доз, його вживання в другій половині дня порушує сон. Головним чином застосовують його «пробуджуючу» дію, розслаблює бронхи, розширює зіниці. За хімічною будовою він наближається до ефедрину.

Тривале вживання неприпустиме, оскільки, мобілізуючи резерви організму, він не усуває потреби у відпочинку і відновленні сил. Систематичне вживання призводить до втрати ваги, але через побічні ефекти (ейфорія та пристрасть) не рекомендується при ожирінні.

Мезокарб – менш токсичний, ніж фенамін, не викликає ейфорії, підвищення АТ, більш тривало діє.

Слід пам’ятати: психостимулятори несумісні з М-холіноблокаторами, симпатолітиками, пероральними антидіабетичними засобами, антидепресантами, антиаритмічними препаратами.

Кофеїн несумісний з аміназином, бутамідом, вітамінами В6, РР, бензогексонієм, дигітоксином, стрептоцидом.

У вечірні години всі психостимулятори приймати не бажано, тому що можна порушити сон.

Ноотропні засоби – психотропні препарати, які покращують інтелектуальну діяльність, мислення пам’ять, здатність до навчання, активують вищу інтегративну діяльність мозку. Вони є наймолодшою групою серед препаратів, що стимулюють ЦНС. Назва ноотропні від «noce» - мислення, розум і «thropos» - споріднення.

До ноотропних препаратів належать пірацетам (ноотропіл), етирацитам, анірацетам, гамма-аміномасляна кислота, натрію оксибутират, піридітол (енцефабол), пантогам, серміон, вінпоцетин.

Механізм дії: за структурою і характером дії ноотропні препарати подібні до гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), і тому їх називають ГАМК-ергічними препаратами. ГАМК є ендогенним гальмуючим медіатором і бере участь в обмінних процесах головного мозку.

Всі ноотропи поліпшують енергетичний і пластичний обмін у ЦНС: активізують утилізацію глюкози мозком, синтез макроергічних речовин, РНК, білків та фосфоліпідів мембран.

Призначають ноотропи при розумовій недостатності на фоні порушень мозкового кровообігу (після черепно-мозкової травми, крововиливу в мозок, інсульту на тлі атеросклерозу, для лікування дітей з розумовою відсталістю, у геріатричній практиці (при старечому недоумстві).

Порівняльна характеристика препаратів

Пірацетам (ноотропіл) – еталонний ноотропний препарат. Малотоксичний, має адаптаційні властивості, проявляє кардіопротекторну дію, стимулює пізнавальні процеси, здатність до навчання, пам’ять, увагу, розумову працездатність.

Побічна дія: підвищена збудливість, роздратованість чи навпаки – сонливість, загальна слабкість.

Протипоказання: геморагічний інсульт, виражені порушення функції печінки.

Гамма-аміномасляна кислота (аміналон) добре переноситься, має помірний психостимулюючий вплив, у випадках підвищеного вмісту глюкози в крові має гіпоглікемічну дію.

Натрію оксибутират має виражену антигіпоксичну, снодійну і протишокову дію, наркозні властивості, малотоксичний.

Пантогам покращує обмінні процеси, має антигіпоксичну, протисудомну активність, зменшує реакції на больові подразнення. Характеризується короткочасною помірною гіпотензивною дією. Застосовують з профілактичною метою разом з нейролептиками для профілактики екстрапірамідних розладів. Можливе використання для дітей.

Серміон (ніцерголін) – ноотропний засіб з переважним впливом на судини мозку. Він знижує тонус мозкових та периферичних судин, збільшуючи мозковий кровообіг, активує обмінні процеси в тканинах мозку.

Застосування: інсульт, атеросклероз судин мозку, мігрень, головний біль судинного походження та інші хвороби, зумовлені розладами мозкового кровообігу.

Побічна дія: запаморочення, розлади сну, «припливи» до обличчя.

Адаптогени – це препарати рослинного та тваринного походження, які забезпечують тонізуючу дію на ЦНС і функції організму в цілому, підвищують витривалість при фізичних і психічних навантаженнях.

Механізм дії адаптогенів пов’язаний з впливом на стимуляцію обмінних процесів, метаболізму та нуклеїнового обміну в головному мозку.

Дія препаратів розвивається поступово, вони не викликають звикання і залежності.

Адаптогени характеризуються низькою токсичністю, великою широтою терапевтичної дії, м’яким стимулюючим ефектом без виражених симптомів збудження. Сон, як правило, не порушується.

Для досягнення відповідного ефекту їх звичайно призначають на тривалий час. Дія адаптогенів настає непомітно, поліпшується самопочуття, підвищується бадьорість, апетит, працездатність.

Застосування: для підвищення працездатності здорових людей, які працюють у незвичайних умовах (на півночі, в тропіках), при статичних і динамічних навантаженнях у спортсменів, при виробничих навантаженнях на органи чуття (слух, зір) і при деяких функціональних порушеннях цих органів, астенія, перевтома, неврастенія, після виснажливих тривалих хвороб, при артеріальній гіпотензії, сонливості, ослабленій статевій функції.

Адаптогени рослинного походження: настоянки та рідкі екстракти женьшеню, елеутерококу, левзеї, заманихи, аралії, ехінацеї, родіоли рожевої, лимонника китайського.

Адаптогени тваринного походження: пантокрин, сапарал, рантарин.

Протипоказання: гіпертонічна хвороба, підвищена збудливість, безсоння.

Аналептики – препарати швидкої допомоги, що стимулюють життєво важливі центри ЦНС – дихальний та судиноруховий. Вони є антагоністами наркозних, снодійних та інших ліків, що пригнічують ЦНС, і, головним чином відновлюють порушені функції дихання і кровообігу.

Аналептики з переважною дією на кору головного мозку: кофеїн-бензоат нвтрію.

Аналептики, що стимулюють центри довгастого мозку: камфора, сульфокамфокаїн, етимізол, кордіамін, бемегрид, карбоген.

Аналептики, що діють на рівні спинного мозку: стрихніну нітрат.