1.3.4 Вимоги безпеки при радіаційній дефектоскопії

При проведенні радіаційної дефектоскопії повинні бути прийняті міри по захисту від іонізуючого випромінювання. Вимоги безпеки при радіаційній дефектоскопії нормуються відповідними санітарними нормами.

При виникненні аварій повинні бути прийняті всі прак-тичні заходи по зниженню зовнішнього опромінення і поступ-лення радіоактивних речовин в організм людини. Для забез-печення високої ефективності дезактивації стіни приміщень, призначених для зберігання радіоактивних джерел, зарядки і перезарядки гамма-установок. Покривають масляною фарбою або іншим масло збиральним матеріалом. Підлоги цих примі-щень покривають пластиком або лінолеумом. Приміщення для контролю повинні бути обладнані приточно-витяжною вентиляцією.

Для захисту від іонізуючого випромінювання в місцях проведення контролю необхідно передбачувати міроприєм-ства по захисту від опромінення. Найбільш поширеним спо-собом захисту від іонізуючого випромінювання є екранування – послаблення випромінювання шаром важкого матеріалу. Самі джерела випромінювання – ізотопи і рентгенівські трубки – поміщують в спеціальні кожухи, а зберігання і пере-зарядка радіоактивних речовин здійснюється в сховищах. В якості матеріалу для захисних пристроїв використовують свинець, свинцеве скло, вольфрам, барит, бетон, цегла і ін.

Безпека проведення робіт по радіаційній дефектоскопії в значній мірі залежить від правильної організації і своєчасного контролю умов роботи. З цією метою при роботі з іонізуючим випромінюванням проводять дозиметричний контроль, який дозволяє встановити надійність захисту і дозу випроміню-вання, одержувану працівниками дефектоскопічних лаборато-рій. Величину і потужність доз опромінення вимірюють дози-метрами, радіометрами і т.д.

1.3.5 Вимоги безпеки при капілярних та магнітних методах контролю

В процесі контролю капілярним (кольоровим) і магніто-порошковим методами застосовуються горючі, вибухо-небезпечні і токсичні речовини. Тому роботи, пов’язані з використанням цих методів, потрібно проводити у спеціальних відокремлених приміщеннях з витяжними шафами, обладнаними приточно-витяжною вентиляцією і місцевими витяжками не менше, ніж з 3-кратним повітрообміном. Контроль внутрішньої поверхні конструкції закритого типу слід проводити при постійній подачі повітря всередину контрольованого об’єкту з метою запобігання значних накопичень парів розчинників. Спец-приміщення повинні також бути обладнаними спеціальними ємностями для нанесення проникаючих рідин, опорними конструкціями для контролю крупногабаритних деталей.

При виконанні кольорової та магнітопорошкової дефектоскопії контролери стикаються з токсичними речовинами, які можуть поступати в організм через дихальні шляхи і шкіру, викликати негативні наслідки. Для запобігання цього всі роботи по контролю цими методами необхідно проводити в спецодязі: халаті, головному уборі і гумових рукавицях. Для захисту рук від проявляючого лаку їх покривають пастами, які утворюють на шкірі захисну плівку і легко змиваються водою. Дефектоскопічні речовини не повинні попадати на лице і очі оператора.

Для захисту очей від дії ультрафіолетового випроміню-вання при люмінесцентній дефектоскопії слід використову-вати жовті світлофільтри ЖС-3 і ЖС-18.

З метою пожежобезпеки всі горючі речовини необхідно зберігати в спеціальних металевих шафах і ящиках, а на робо-чих місцях повинні бути засоби пожежогасіння.

При контролі нафтопромислового устаткування і інструменту кольоровим і магнітопорошковим методами безпосередньо на виробничих установках (бурових, нефтостабілізаційних і т. д.) за допомогою пересувних лабораторій або переносних дефектоскопів усі роботи слід проводити, по можливості, на відкритому повітрі, використовуючи природну вентиляцію і не допускаючи під час контролю користування відкритим вогнем. Обтирочні матеріали, а також горючі речовини, що використовуються при дефектоскопії в польових умовах, повинні зберігатися в металевих ящиках [20].

Прийом їжі біля місця проведення контролю катего-рично забороняється. Руки перед прийомом їжі і після закін-чення роботи слід мити теплою водою з милом. В примі-щеннях для дефектоскопічного контролю забороняється вста-новлювати електронагрівальні прилади.

1. 4 Запитання для самоконтролю

1.4.1 Які вимоги ставляться до апаратури для проведення контролю обладнання?

1.4.2 Які вимоги ставляться до операторів контролю?

1.4.3 Хто допускається до виконання робіт з технічної діагностики?

1.4.4 Яких вимог електробезпеки слід дотримуватись при роботі з електрообладнанням для дефектоскопії?

1.4.5 Які основні вимоги ставляться до ультразвукових приладів контролю?

1.4.6 В чому полягає контроль і організація умов роботи при радіаційній дефектоскопії?

1.4.7 Які вимоги безпеки ставляться при контролі про-никаючими речовинами?

1.4.8 Які чинники становлять небезпеку при контролі магнітними методами контролю?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

ВИВЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ І ЗАСОБІВ ВІЗУАЛЬНОГО ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

2.1 Мета роботи

Вивчити основні засоби для здійснення візуального і інструментального контролю, ознайомитись з їх призначенням і способом застосування; засвоїти технологію проведення контролю обладнання візуальним та інструментальним методами.

2.2 Тривалість і місце проведення роботи

Робота поводиться в лабораторії кафедри технічної діагностики і моніторингу. Тривалість роботи – 2 години.

2.3 Обладнання і матеріали

Комплект засобів для візуально-інструментального кон-тролю „Луч”. Зразки елементів бурового обладнання.

2.4 Основні теоретичні положення

Оптичний неруйнівний контроль заснований на взаємодії електромагнітного випромінювання з контрольованим об'єктом і реєстрації результатів цієї взаємодії. Методи, що відносяться до оптичного неруйнівного контролю (НК) за ГОСТ 24521-80 [3], розрізняються за довжинами хвиль випромінювання або їх комбінацією, способами реєстрації і обробки результатів взаємодії випромінювання з об'єктом.

Оптичні методи НК розділяють на три групи. До першої групи входить візуальний і візуально-вимірювальний методи, які є найбільш простими і доступними, мають найбільше поширення і обов'язкові для застосування при діагностуванні технічних пристроїв і об'єктів усіх типів. До другої групи відноситься фотометричний, денситометричний, спектраль-ний і телевізійний методи, які засновані на результатах вимірювань з використанням електронних приладів. До третьої групи відносяться інтерферометричний, дифракційний, фазо-контрастний, рефрактометричний, нефелометричний, поляризаційний, стробоскопічний і голографічний методи, що використовують хвилеві властивості світла і відрізняються найвищою точністю вимірювання - з точністю до десятих доль довжини хвилі випромінювання, - але складністю в реалізації.

Вибір умов контролю повинен зводитися до забезпечення нормальних умов освітленості контрольованого об'єкту, установлення необхідного режиму роботи і взаємного розташування об’єкту контролю і апаратури.

Візуальний контроль обладнання при технічному діагностуванні проводять з метою виявлення змін їх форми, а також поверхневих дефектів (тріщин, корозійних пошкоджень, деформацій та ін.) і виконують, як правило, неозброєним оком або за допомогою лупи. Під час візуального контролю визначаються також сумнівні ділян­ки деталей, що викликають підозру щодо наявності дефекту. Сумнівні ділянки по­знач­аються (обводяться) крейдою і потім контролю­ються не­руй­­нівними ме­то­дами. Візуально оцінюють стан захисних покриттів, контролюють якість виробів по їх кольору і т. п. Зазвичай зовнішнім оглядом контролюють всі елементи конструкцій і обладнання перед застосуванням інших методів контролю і незалежно від застосування інших видів контролю. Зовнішній огляд у всіх випадках достатньо інформативний і є найбільш дешевим і оперативним методом контролю, який використовується у всіх без винятку випадках контролю. Приймачем світлового випромінювання при цьому є око людини, тому при організації візуального контролю необхідно враховувати особливості людського зору.

Проте можливості ока обмежені, наприклад, при огляді об'єктів, що швидко переміщаються, або віддалених об’єктів, що знаходяться в умовах малої освітленості. Навіть при огляді предметів, що знаходяться у стані спокою на відстані найкращого бачення в умовах нормальної освітленості, оператор може зазнавати труднощі через обмежену роздільну здатність і контрастну чутливість зору.

Для розширення можливостей ока використовують оптичні прилади. Вони збільшують кутовий розмір об'єкту, при цьому гострота зору і роздільна здатність ока збільшуються приблизно в стільки ж разів, в скільки збільшує оптичний прилад. Це дозволяє побачити дрібні дефекти, невидимі неозброєним поглядом, або їх деталі. Проте при цьому істотно скорочується поле зору і глибина різкості, тому зазвичай використовуються оптичні прилади із збільшенням не більше 20-30^х.

Візуальний контроль з використанням оптичних приладів називають візуально-оптичним.

Вiзуально-оптичний контроль здійснюється з метою виявлення деформа­цій, явних пошкоджень тіла (рисок, трі-щин, отворів, раковин, слідів корозiї, розша­ру­вання металу тощо) та зовнішніх дефектів зварних швів (непровари, поверх­неві тріщини довільної орієнтації, підрізи і на­пли­ви, незава-рені кратери, свищі, незаварені пропали в металі шва). Контроль здійснюється за ГОСТ 23479-79 [4]. Простота контролю, нескладне обладнання, порівняно мала трудоємкість – основні переваги даного методу.

До недоліків слід віднести низьку достовірність і чутливість, тому такий метод контролю застосовують в наступних випадках: для пошуку поверхневих дефектів (тріщин, пор, відкритих раковин і т. п.) при контролі деталей, доступних для безпосереднього огляду, а також дрібніших тріщин при кольоровому, капілярному, люмінесцентному, магнітопорошковому і рентгенографічному контролі; для виявлення великих тріщин, місць руйнування конструкцій, витоків, забруднень, сторонніх предметів усередині закритих конструкцій; для аналізу характеру і визначення типу поверхневих дефектів, виявлених при контролі яким-небудь іншим методом дефектоскопії (акустичним, вихрострумовим, і т. д.).

Слід пам'ятати, що дефекти навіть відносно великих розмірів, невидимі неозброєним оком через малий контраст з фоном, при використанні оптичних приладів, як правило, не виявляються.

Інструментальний контроль (візуально-вимірюваль-ний) здійснюється з метою:

- перевірки відповідності розмірів та форми деталей обладнання вимогам норма­тивної документації та паспортним даним;

- визначення розмірів поверхневих дефектів, виявлених під час візуального контролю (вм’ятин, тріщин, корозійних ушкоджень).

Тільки після проведення зовнішнього огляду елементи обладнання піддають контролю іншими фізичними методами для виявлення внутрішніх дефектів.

Класифікація і загальні вимоги до оптичних приладів для візуально-оптичного контролю

За видом приймача променевої енергії розрізняють три групи оптичних приладів : візуальні, детекторні і комбіновані.

У візуальних приладів приймач – око. Це оглядові ендоскопи, лупи, мікроскопи і т. п.

До детекторних приладів відносяться прилади, в яких приймачем служать різні детектори: хімічні реагенти (фотоемульсії), люмінуючі речовини, спектрометри і т. д.

Комбіновані прилади використовуються для огляду об'єкту візуально і за допомогою детектора.

За призначенням прилади ВОК діляться на три групи:

1) прилади для контролю дрібних близько розташованих об'єктів, що знаходяться від очей контролера в межах відстані найкращого зору l ≤ 250 мм (лупи, мікроскопи);

2) прилади для контролю віддалених об'єктів (l >250мм) - телескопічні лупи, біноклі, зорові труби;

3) прилади для контролю прихованих об'єктів (ендоскопи, бороскопи, перископічні дефектоскопи).

Розрізняють також прилади цехового призначення і прилади польового використання.

Прилади цехового призначення застосовуються при постійній температурі від +15° до +20° С, нормальному атмосферному тиску, невисокій вологості.

Прилади польового призначення повинні працювати в умовах температури від -55° до +60° С, при трясках, вібраціях, при осіданнях і т.д.. У захисному корпусі (ящику) мають бути передбачені пристрої для міцного кріплення усіх деталей приладів, порожнини приладів мають бути надійно захищені від проникнення вологи, виконані з корозійностійких матеріалів і мати атмосферостійкі захисні покриття. Прилади повинні мати малу масу, бути придатними до перенесення, мати зручно розташовані ручки панелі управління. Повинні бути передбачені пристрої для зменшення негативного впливу розсіяного світла (бленди, діафрагми, світлопоглинальна обробка деталей). Застосовують наочники (налобники), що захищають очі від попадання стороннього світла і знижують стомленість ока.

Важливе значення мають зовнішній вигляд і форма приладів, особливо ендоскопа. Він не повинен мати виступаючих елементів і різких переходів в перерізі занурюваної частини, що утруднюють введення в механізм, що перевіряється, і виведення його звідти.

Засобом, що розширює можливості візуально-оптичного контролю для вирішенні деяких специфічних задач, є трав-лення. При травленні виявляються дефекти поверхні, однак в даний час перевагу при пошуку поверхневих дефектів типу порушення суцільності надають капілярним методам.

Для вимірювання і перевірки якості зварних з’єднань використовують спеціальні шаблони, спеціальні еталони для порівняння за зовнішнім виглядом або універсальний ін-струмент для вимірювання геометричних параметрів.