6.5. Формули

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння вписують чорним кольором стандартним шрифтом. Розміри літер і цифр повинні бути: великі літери і цифри – 7-8 мм, малі – 4мм, показники степенів та індексів – 2 мм. При комп’ютерному наборі необхідно використовувати спеціальні вмонтовані у Word редактори формул.

Після формули ставиться кома, а слово “де” пишеться з наступного рядка без двокрапки. Потім дається розшифрування умовних позначень в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу слід подавати з нового рядка. Якщо формула взята з літературних джерел, після розшифровки умовних позначень слід подати посилання на першоджерело.

Найважливіші формули, на які є посилання в подальшому тексті, слід нумерувати. Формули і рівняння нумерують порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули чи рівняння складається з номера параграфа і порядкового номера формули чи рівняння, відокремлених крапкою (наприклад, формула (2.3) – третя формула другого параграфа). Номер зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках в крайньому правому положенні на рядку.

При посиланні в тексті на формулу слід вказати її порядковий номер у дужках (наприклад, “…у формулі (2.3)…”).

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

6.6. Скорочення слів та переліки

Всі слова в курсовій роботі слід писати повністю. Скорочення слів проводять згідно зі стандартами ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

В курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення:

а) після перерахування (наприклад, та ін. – та інше; і т. д. - і так далі; і т.п. – і тому подібне);

б) при посиланнях (наприклад, див. – дивись; рис. – рисунок);

в) при позначенні цифрами століть і років, одиниць виміру (наприклад, ст. – століття; р. – рік; рр. – роки; кг – кілограми).

Не рекомендується скорочувати слова “так званий”, “наприклад”, “формула”, “рівняння” і т.п.

В тексті роботи можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс. Такі переліки подають з малої літери з абзацного відступу.

6.7. Бібліографічні посилання

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу тієї чи іншої думки у роботі слід наводити цитати.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у першоджерелі;

• цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців допускається без перекручування авторського тексту і позначається трьома крапками;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами) слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і давати відповідне посилання на джерело;

• цитувати автора слід лише за виданням його творів, цитати з неопублікованих джерел не допускаються;

• цитування не повинно бути ні надмірним (створюється враження компілятивності праці), ні недостатнім (знижується наукова цінність викладеного матеріалу);

• при згадуванні в тексті прізвищ авторів їх ініціали, як правило, ставляться перед прізвищами (наприклад, “…в підручнику А.А. Мазаракі…”, а не “… в підручнику Мазаракі А.А…”, як це прийнято в списках літератури).

Бібліографічне посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, інший документ, що розглядається або згадується у тексті, необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації і пошуку.

Посилання слід давати на останні видання публікацій.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком літератури, виділеним двома квадратними дужками чорного кольору (наприклад, “… у працях [8-10]…”).

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланнях необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання в курсовій роботі (наприклад, “Під кваліфікацією працівника розуміють сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь його підготовленості до виконання професійних функцій певної складності” [12, с.303]).

При записі підряд кількох бібліографічних посилань на одне джерело, в повторному посиланні наводять слова “Там само” і вказують відповідні сторінки (наприклад, [Там само, с. 340]).

Посилання на ілюстрацію в курсовій роботі позначається порядковим номером ілюстрації (наприклад, “на рис.1.1”); посилання на формули – порядковим номером формули в круглих дужках (наприклад, “у формулі (2.3)); посилання на таблицю – порядковим номером таблиці (наприклад, “в табл. 1.2”). При повторному посиланні на ілюстрації та таблиці вказують скорочено слово “дивись” (наприклад, “див. табл. 1.2”, “див. рис. 1.1.”).