3. Завдання та функції системи управління витрат

Система управління витратами є однією із підсистем загальної системи управ­ління підприємством. Щоб забезпечити ефективне управління витратами на підприємстві, слід сфор­мувати відповідну систему управління витратами

система управління витратами підприємства — це система економічних за­собів і методів спрямованого впливу на інтереси галузі, підприємства, працівника з ме­тою оптимального їх узгодження з інтересами споживачів і всього суспільства в цілому по дотриманню відповідних суспільно необхідних пропорцій у формуванні витрат.

завданнями системи управління витратами є:

1). прогнозування розміру і рівня витрат, застосовуючи можливі методи при різ­них обсягах виробництва і цільової суми прибутку;

2) планування діапазону допустимих меж рівня витрат, тобто їх максимального і мінімального значення;

3) забезпечення своєчасного доведення планованого рівня витрат до виконавчих підрозділів, центрів відповідальності, окремих осіб;

4) нормування витрат у розрізі статей витрат;

5) організація інформаційного забезпечення відповідно до змісту, складу і струк­тури витрат та цільових орієнтирів;

6) повний аналіз витрат в динаміці і за поточний період;

7) оцінка можливостей формування витрат в поточному і планованому періоді діяльності відповідно до умов функціонування підприємства;

8) контроль і оперативне управління витратами з урахуванням змін умов функ­ціонування підприємства та зміни кон'юнктури товарного ринку;

9) вдосконалення обліку витрат та пошук резервів подальшого їх зниження.

Суб’єктами управління витратами виступають керівники і спеціалісти підприємства

Об’єктами правління є затрати на розробку, виробництво, реалізацію використання і утилізацію продукції

Предметом управління витратами є спожиті ресурси підприємства у процесі кругообороту господарських засобів з точки зору їх мінімізації.

Характеристика функцій управ­ління витратами.

1. Прогнозування і планування затрат здійснюють на стадії розробки рішення. Розрізняють: перспективне і поточне

- пер­спективне (довгострокове) прогнозування і плану­вання. Завданням тут є підготовка інфор­мації щодо очікуваних затрат під час освоєння нових ринків збу­ту, організації розробки і випуску нової продукції, збільшенні потужності підприємства. Це можуть бути затрати на маркетингові дослідження і науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, капітальні вкладення.

- поточне (на стадії короткотермінового планування) Поточні плани конкретизують реалізацію довгострокових цілей підпри­ємства. Короткострокове планування затрат, відображає потреби найближчого майбут­нього, більш точніше, оскільки воно обґрунтоване річними, квар­тальними розрахунками.

Планування витрат здійснюється з метою визначення необ­хідного рівня витрат для забезпечення ефективної роботи підпри­ємства, а також обчислення прибутку, який буде отримано за пе­вного рівня і структури витрат.

2. Організація — встановлює, яким чином на підприємстві здійснюють управління затратами, тобто хто це робить, у які строки, з використанням якої інформації і документів, якими способами. Визначаються місця виникнення затрат, центри за­трат і центри відповідальності за їх дотримання. Розробляється система лінійних і функціональних зв'язків керівників і спеціалістів, які беруть участь в управлінні витратами.

3. Координація і регулювання затрат передбачають порівнян­ня фактичних затрат із запланованими, вияв відхилень і прийняття­ оперативних заходів щодо їх ліквідації. Якщо з'ясовується, що змінились умови виконання плану, то затрати, які заплановані на його реалізацію, коригуються. Своєчасна координація і регулювання затрат дають змогу підприємству уникнути серйозного рику у виконанні запланованого економічного результату діяльності.

4. Стимулювання (мотивація) — це пошук таких способів взаємодії на учасників виробництва, які б спонукали дотримувати встановлені планом затрати і знаходити можливості їх зниження. Подібні дії можуть мотивуватися як матеріальними, так і моральними факторами.

5. Для контрольної стадії характерними функціями є облік та наліз.

Функція обліку витрат полягає у спостереженні, ідентифікації, вимірюванні та реєстрації фактів витрачання ресурсів у процесі господарської діяльності підприємства. Облік, як елемент управління затратами необхідний для підготовки інформації з метою прийняття правильних, господарських рішень.

Аналіз затрат, складовий елемент функції контролю, допома­гає оцінити ефективність використання всіх ресурсів підприємст­ва, тобто визначити ступінь раціональності витрат та оцінки впливу факторів на їх обсяг, виявити резерви зниження затрат на виробництво та причини перевитрат, зібрати інформацію для під­готовки планів і прийняття ефективних управлінських рішень у сфері затрат. Результати аналізу є базою для планування витрат.

Розрізняють:

- Проміжний аналіз спрямований на поточне регулювання процесу виконання плану витрат. Досягнуті результати порівнюються з планом, фік­суються відхилення, на які слід звернути увагу, робляться певні висновки з прийняттям за ними відповідних заходів.

- Підсумко­вий аналіз пов'язаний з оцінюванням реалізації планових завдань у цілому. За його результатами розробляються глобальні заходи з удосконалення системи управління витратами.

Основні принципи управління витратами:

> системний підхід до управління витратами; Системний підхід знаходить свій вираз у тому, наприклад, що активність управління витратами оцінюють за ефективністю найбільш слабкої ланки системи. Саме слабка ланка визначає надійність (ефективність) роботи і ні виробничої системи, якою є підприємство. Недостатня увага о однієї функції управління витратами може звести нанівець всю роботу.

> єдність методів, що практикуються на різних рівнях управ­ління витратами; зводиться до використання на практиці на різних рівнях управління (вищому, се­редньому і нижчому) єдиних підходів та методів з метою забезпе­чення виконання спільної мети — налагодження системності в управлінні витратами.

> управління витратами на усіх стадіях життєвого циклу ви­робу — від створення (виготовлення) до утилізації; Практичний досвід засвідчує той факт, що керівництво підприємств і організа­цій займається формуванням затрат на стадіях виробництва, реа­лізації продукції та проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Щодо витрат, пов'язаних з утилізацією своїх виробів, то цими питаннями практично ніхто не займається, що, у свою чергу, наносить непоправної втрати економіці держа­ви в цілому.

> органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг); як відомо, висока якість продукції неодмінно ви­кликає додаткові витрати на більш якісну сировину, дорожче ви­робниче устаткування, використання у процесі виготовлення продукції більш кваліфікованих робітників тощо. В сьогоднішніх умовах господарювання необхідно вміти органічно поєднувати зниження витрат не лише без погіршення якісних параметрів продукції, але й їх покращення.

> недопущення зайвих затрат; зводиться до повної ліквідації фактів безгосподарності, наявних втрат від бра­ку, простоїв, наднормативних витрат та істотного зниження ве­личини витрат непродуктивного характеру.

> широке впровадження ефективних методів зниження затрат; до яких слід віднести нормативний метод обліку затрат на вироб­ництво і калькулювання собівартості продукції або ж аналогіч­ний зарубіжний метод «стандарт-кост»; систему своєчасного ви­робництва, відому під назвою «канбан»; оперативний аналіз собівартості продукції з виявленням відхилень, їх причин, вину­ватців і розробкою конкретних заходів з їх ліквідації тощо.

> удосконалення інформаційного забезпечення щодо рівня затрат; Щоб здійснювати вплив на ви­трати, необхідно володіти своєчасною, повною і достовірною ін­формацією щодо рівня і структури витрат планових або нормати­вних і фактичних

> підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підпри­ємства у зниженні затрат. У зниженні затрат повинна бути зацікавлена не лише адмініс­трація підприємства (вище керівництво), але й в першу чергу, вироб­ничі, від яких у найбільшій мірі залежать загальні витрати під­приємства (організації). Таку зацікавленість доцільно передбачити у розроблених спеці­альних системах матеріального і морального заохочення,