Кровоносна система

Незамкнена. Серце має вигляд короткої трубки. Розташоване з черевного боку. Від нього відходить дві судини: доверху – до стінок глотки, де галузиться на капіляри, донизу – до кишок, шлунку, статевих залоз, мантії.

Кров виливається в невеликі порожнини – лакуни. Серце поступово скорочується (кілька хвилин), спочатку в одному, а потім в протилежному напрямку. Таким чином, рух крові відбувається по одних і тих же судинах, які поперемінно виконують функцію то артерій, то вен.

Органи виділення

Численні міхурці (брунечки). У деяких видів – один великий міхур, які розташовані на стінках мантії (у мальгулідів на правому боці тіла), наповнені рідиною (сечова кислота, аміак) і звисають в навкологлоткову (атріальну) порожнину. Продукти метаболізму накопичуються все життя і ніколи не виводяться з організму.

Нервова система і органи чуття

Проста будова. Представлена ганглієм, який розташовується зі спинного боку між сифонами. Внутрішньої порожнини (невроцеля) немає. Від ганглія зі спинного боку тіла відходять нерви до ротового отвору. Під ганглієм розташована субневральна залоза. Вздовж тіла тягнеться нервовий стовбур.

Органи чуття: щупальця, які виконують дотикову функцію.

Розмноження і розвиток

Гермафродити (як і всі оболонкові).

Парні яєчники мають вид довгих мішків, які заповнені яйцями. Лежать в порожнині целому і прикріплені до стінок мантії.

Яйцепроводи – короткі трубочки, які відкриваються у атріальну порожнину поблизу клоакального сифону (у деяких видів десяток яєчників).

Сім’яники – багато численні білуваті дольки, або компактні овальні тіла. Вони або прикріплені до стінок мантії, або лежать на інших внутрішніх органах (шлунку, кишківнику, яєчнику). Сім’єводів у більшості немає. У деяких є короткі, які відкриваються теж в атріальну порожнину.

Статеві клітини дозрівають неодночасно, тому самозапліднення не відбувається.

Запліднення відбувається у воді поза організмом, а також в клоакальному сифоні, куди сперматозоїди потрапляють через зяброві щілини.

Спостерігається синхронізація дозрівання статевих клітин у сусідніх особин. Суть механізму полягає в наступному: статеві продукти однієї пари попадають в організм інших, частково вони захоплюються миготливою лійкою субневральної залози. Статеві продукти активізують секрецію субневральної залози, яка збуджує нервовий вузол, а той активізує діяльність статевих гонад.

В результаті запліднення утворюється хвостата личинка, яка різко відрізняється від дорослих асцидій рядом ознак:

- має невелике овальне тіло, довгий хвіст, маленький ротовий отвір, який веде у глотку. Ще немає зябрових отворів. Глотка має ендостиль. За глоткою – кишківник, який закінчується сліпо. Виникає нервова трубка. На цій стадії личинка виходить із яйця і вільно плаває. Позаду глотки починається хорда, яка тягнеться до кінця хвоста. Виникає атріальна порожнина, утворюються зяброві отвори (від 2 до 6). На цій стадії личинка набуває основних ознак хордових:

• хорда;

• нервова трубка;

• глотка із зябровими отворами;

• в тулубному відділі – дві пігментних цятки (вічка і статоцист).

Стадія вільноплаваючої личинки – кілька годин. Далі вона прикріплюється до субстрату. Хвіст, нервова трубка, хорда редукуються. Розростається глотка. Збільшується кількість зябрових отворів. Кишкова трубка диференціюється на відділи, утворюється anus. Формується кровоносна система, гонади. Зникає пігментне вічко і статоцист.

Крім статевого для асцидій характерне і безстатеве розмноження (подібно брунькуванню).

Клас об’єднує близько 1000 видів.

Три ряди: одинокі асцидії,

складні асцидії,

вогнетілки.