2. Плану виробництва у вартісному виразі.

Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визна-чення потреби в ресурсах. Враховується також потреба на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно , крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства.

У поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік із її розподілом за кварталами і місяцями.

3.Поняття та види собівартості продукції

Собівартість – це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість є одним із найважливіших показників господарської діяльності підприємства, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання.

Собівартість продукції класифікують за певними ознаками:

1. за економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють собівартість:

- цехову;

- виробничу;

- повну (комерційну).

Цехова собівартість продукції включає всі прямі поточні витрати, пов’язані з виробництвом продукції у межах цеху підприємства (сировина, заробітна плата основних робітників, нарахування на заробітну плану основних робітників, амортизація обладнання цеху).

Виробничу собівартість охоплює витрати на виробництво продукції в межах усього підприємства, тобто як прямі, так і накладні виробничі витрати (витрати на енергію, спожиту в технологічних цілях, витрати на утримання й експлуатацію обладнання, амортизація будівлі виробничого корпусу).

Повна собівартість продукції – це сукупність витрат, що складаються з виробничої собівартості та поза виробничих витрат підприємства (адміністративні витрати, витати на збут та інші операційні витрати).

2. залежно від поставленої мети і строків визначення собівартості продукції розрізняють собівартість:

- планову;

- фактичну;

- очікувану.

Планова собівартість визначається до початку планового періоду.

Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції.

Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково для контрою за витрачанням коштів.

4.Калькулювання собівартості продукції

Під час прийняття багатьох економічних рішень важливу роль відіграє обчислення собівартості одиниці продукції, зокрема при обґрунтуванні ціни на продукцію, при схваленні рішення про випуск нової продукції, при визначенні рентабельності виробництва окремих видів продукції тощо.

Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції.

Калькулювання собівартості продукції передбачає встановлення об’єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат.

Об'єкт калькулювання – це та продукція або робота (послуга), собівартість якої обчислюється.

Калькуляційна одиниця – це одиниця кількісного виміру об’єкта калькулювання (маса, площа, кількість у штуках).

Статті калькуляції – це згруповані витрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі й місцем виникнення. Перелік статей калькуляції може бути різним, що обумовлено особливостями галузі, до якої належить підприємство.

Для визначення повної собівартості окремих видів продукції застосовують таку номенклатуру статей калькуляції:

1. сировина і матеріали;

2. куплені напівфабрикати, комплектуючі вироби;

3. паливо та енергія, спожита на технологічні цілі;

4. заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова);

5. відрахування на соціальні заходи;

6. підготовка та освоєння виробництва;

7. знос інструментів та пристосувань цільового призначення, інші спеціальні витрати;

8. утримання та експлуатація машин і устаткування;

9. цехові витрати;

10. загальновиробничі витрати;

11. загальногосподарські витрати;

12. втрати від браку;

13. інші виробничі витрати;

14. позавиробничі витрати.

Поняття собівартості продукції нерозривно пов’язане з поняттям кошторису витрат виробництва.

Кошторис витрат виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з його основною діяльністю за певний період, незалежно від того, включаються вони до собівартості продукції в цьому періоді чи ні (наприклад, сплачена за рік наперед орендна плата за приміщення офісу).

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає у тому, що в статтях калькуляції враховуються тільки витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі – всі витрати підприємства, пов’язані з його основною діяльністю за певний період.