1,2 Гмк україни

Гірничо-металургійний комплекс є невід'ємною складовою виробництва конструкційних матеріалів, що значною мірою визначає економічний потенціал країни і забезпечує матеріалізацію капіталовкладень в основних фондах. Основними споживачами продукції гірничо-металургійного комплексу є машинобудування, будівництво, транспорт.

Функціональним ядром комплексу є чорна і кольорова металургія, їхній комплексний зв'язок грунтується на певній взаємозамінності чорних і кольорових металів у машинобудуванні та будівництві, подібності окремих технологічних процесів при виробництві сплавів, використанні цинку для антикорозійного покриття (оцинкування) листового заліза тощо

Сприятливими умовами для розвитку гірничо-металургійного комплексу в Україні є територіальні поєднання насамперед Донбасу і Придніпров'я, великих родовищ коксівного вугілля, залізної та марганцевої руд, високоякісних вапняків і формувальних пісків та вогнетривів, наявність родовищ алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадієвих, молібденових руд, магнієвої сировини; забезпечення районів розвитку металургійного виробництва транспортною мережею і водними ресурсами, великий попит на метал; значна кількість вторинної сировини.

Гірничо-металургійному комплексу притаманна висока концентрація, автоматизація та механізація виробничих процесів, компактність територіального зосередження. Він виконує важливі функції щодо територіальної організації продуктивних сил України, впливає на формування галузевих промислових, металургійних вузлів і центрів.

ГМК України включає:

• 15 металургійних комбінатів і заводів;

• 3 феросплавних заводи;

• 14 гірничодобувних підприємств;

• 12 коксохімічних заводів;

• 13 заводів з виробництва вогнетривів;

• 20 метизних заводів;

• 8 підприємств з виробництва труб і 134 підприємства, що організували виробництво труб.

Сектор української чорної металургії представлено 15 великими підприємствами – металургійними заводами і комбінатами. На їхню частку припадає близько 98% національного виробництва сталі і 100% виробництва передільного чавуну.

До основних металургійних підприємств України відносяться:

- ВАТ „Макієвський МК”,

- ВАТ „Єнакіївський МЗ”,

- ВАТ „Азовсталь”,

- ВАТ „Донецький МЗ”,

- ВАТ „Краматорський МЗ”,

- ВАТ „Маріупольський МК ім. Ілліча”,

- ВАТ „Алчевський МК”,

- ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг”,

- ДМК ім. Дзержинського,

- ВАТ „Запоріжсталь”,

- ВАТ „ДМЗ ім. Петровського”.

Вітчизняна металургійна промисловість здебільшого орієнтована на випуск плоского прокату (листа і рулону) – близько 55% виробничих потужностей. На решту припадає підприємства із виготовлення довгомірного прокату. Є також можливість виробництва прокату з легованих марок сталі (МЗ «Дніпроспецсталь», ММЗ «ІСТІЛ (Україна)»).

Існуючі виробничі потужності в Україні вже кілька років показують позитивну динаміку зростання виробництва чавуну, сталі і прокату. Починаючи з 2002 р., відмічається збільшення виробничих показників в секторі чорної металургії в середньому на 2-5% щорічно. Так, за підсумками 2007 р. основні виробничі показники по галузі чорної металургії порівняно з 2002 р. зросли на 28,8% по чавуну, на 25,7% по сталі і на 25,6% по прокату.

Динаміка виробництва продукції українськими металургійними підприємствами у 2002-2007 рр., млн. т

Продукція	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Чавун	27,63	29,52	31,05	30,77	32,93	35,65
Сталь	34,04	36,93	38,73	38,63	40,89	42,83
Стальний прокат	30,16	32,31	33,38	33,37	36,20	37,91

В територіальній структурі України металургійні підприємства є ядром регіональних систем і складають основу економіки і забезпечують підтримку необхідного рівня соціального забезпечення населення території. Металургійні комбінати є найважливішими містоутворюючими об’єктами. Саме ці підприємства є основним місцем зайнятості населення. Українська чорна металургія зосереджена в чотирьох областях країни: Донецькій, Дніпропетровській, Луганській і Запорізькій.

Україна досить близько розташована до найважливіших світових ринків споживачів сталі – країн Європейського Співтовариства, Близького Сходу та Росії, до яких постачається понад 60% металопродукції, виготовленої в країні. Часто саме через оптимальні транспортні витрати український метал достойно конкурує на цих ринках.

У даний час Україна належить до великих країн – виробників чорних металів, впевнено посідаючи восьме місце в світі після Китаю, Японії, США, Росії, Південної Кореї, Німеччини та Індії. У 2007 р. частка нашої країни в загальносвітовому виробництві рідкої сталі складала 3,2% (випущено 42,83 млн. т).

Місце української чорної металургії у світовому виробництві рідкої сталі

Показник	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Світове виробництво, млн. т	902,9	945,1			1239,5	1343,5
Україна, млн. т	34,04	36,93	38,73	38,63	40,89	42,83
Частка України, %	3,82	3,97	3,74	3,41	3,3	3,2

У 2007 р. використання основних виробничих фондів в металургії України складало: 85-100% – на металургійних підприємствах, 75-85% – на гірничодобувних і при виробництві залізорудної сировини, 40-42% – у вогнетривкій галузі і 90-92% – в коксовому виробництві. Трубопрокатне і метизне виробництво має чималий запас виробничих потужностей, і їхнє завантаження залежить, в першу чергу, від наявності ринків збуту. Значна частина прокатної продукції металургійних підприємств України сертифікована провідними світовими центрами. Так, наприклад, більша частина продукції «Азовсталі», «Запоріжсталі» і ММК ім. Ілліча (суднова, котельна, конструкційна сталь) сертифіковані Lloyd’s Register of Shipping (Велика Британія), TUV (Німеччина), American Bureau of Shipping (США), Російським морським реєстром та іншими організаціями. Катанку і арматуру, відповідну європейським і американським нормам, виробляє «АрселорМіттал Кривий Ріг» (колишня «Криворіжсталь»).

Україна має не тільки розвинену металургійну галузь, але й багаті запаси природних ресурсів, потужності з виробництва металургійної сировини, необхідної для виробництва металів. Сировинну базу української металургії складають значні природні запаси залізної і марганцевої руди, коксівного вугілля, флюсів, вогнетривких глин і інших мінеральних матеріалів. Природні запаси дозволяють за рахунок власних ресурсів забезпечувати потреби національного сектору чорної металургії у всіх видах стратегічної сировини, в першу чергу, в залізорудних матеріалах (аглоруда, концентрат, агломерат, обкотиші) і кокси. Наша країна також має близько 20% світових запасів марганцевих руд і належить до найбільших виробників коксівного та енергетичного вугілля в світі (входить до десятки найбільших світових виробників). Річний обсяг видобутку коксованого вугілля складає близько 40 млн. т.

 

Динаміка виробництва основних сировинних матеріалів в Україні, необхідних для виробництва сталі

Продукція	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Виробництво товарної залізної руди, млн. т	59,4	62,9	65,5	68,5	73,01	77,42
Виробництво коксу, млн. т	18,59	20,85	21,9	18,8	18,91	20,1
Виробництво феросплавів, млн. т	1,403	1,604	1,840	1,485	1,41	1,48
Заготовка металобрухту, млн. т	9,03	7,73	7,5	7,7	8,2	8,6

Українська металургія значною мірою орієнтована на експорт і є залежною від кон’юнктури зовнішніх ринків. Потужна виробнича структура українських металургійних підприємств дозволяє забезпечувати потреби внутрішнього ринку в прокаті. У 2007 р. частка внутрішніх постачань в структурі розподілу прокату зросла з 18,5% в 2002 р. до 25,6% в 2007 р. в результаті підвищення попиту на внутрішньому ринку.

Останніми роками почали відчутно посилюватися позитивні тенденції у присутності України на світовому ринку. Продукція провідних українських виробників не поступається за якістю аналогічної продукції провідних світових підприємств. Активізувалося просування на зарубіжні товарні ринки українського прокату з вищою додатковою вартістю з боку найбільших виробників, що мають для цього необхідну технологічну і технічну базу. В результаті почала поліпшуватися товарна структура українського експорту чорних металів. У 2007 р. порівняно з 2002 р. в структурі експорту прокату (у натуральному вираженні) частка сировинних матеріалів знизилася з 19,2% до 12,4% при відповідному зростанні частки готового прокату.

Товарна структура українського експорту чорних металів в 2007 р. виглядала таким чином:

• напівфабрикати (квадратна і трубна заготівка, сляби) – в натуральному вираженні – 36,7% (11,8 млн. т, скорочення експорту на 5,5%), у вартісному вираженні – 30,6% (5126,8 млн. USD, зростання на 17,9%);

• плоский прокат (гаряче- і холоднокатаний, з покриттям) – в натуральному вираженні – 28,0% (9,02 млн. т, зростання експорту на 2,5%), у вартісному вираженні – 31,5% (5274,5 млн. USD, зростання на 28,2%);

• довгомірний прокат (арматура, катанка, сортовий) – в натуральному вираженні – 22,9% (7,38 млн. т, зростання експорту на 3,7%), у вартісному вираженні – 25,8% (4326,2 млн. USD, зростання на 34,6%);

• сировинні матеріали (чавун, металобрухт, феросплави) – в натуральному вираженні – 10,2% (4,00 млн. т, зростання експорту на 23,8%), у вартісному вираженні – 12% (2013,8 млн. USD, зростання на 46,4%).

Динаміка експорту чорних металів з України в 2002-2007 рр., млн. т

Продукція	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Сировинні матеріали	5,86	3,93	5,14	3,31	3,2	4,00
Напівфабрикати	10,36	10,12	10,45	9,85	12,50	11,80
Плоский прокат	7,81	8,05	9,37	9,55	8,79	9,02
Довгомірний прокат	6,39	6,72	6,778	5,96	7,12	7,38
Всього	30,42	28,83	31,74	28,67	31,66	32,21

 

За підсумками 2007 р., географія експорту української металопродукції розподілилися за регіонами світу таким чином:

• країни Близького Сходу (35,3%, або 9,882 млн. т, зростання поставок на 12,8%)

• країни Європи (21,3%, або 5,951 млн. т, зниження поставок на 14,7%)

• країни СНД (14,9%, або 4,176 млн. т, зростання поставок на 22,1%)

• країни Азії (12,9%, або 3,612 млн. т, зростання поставок на 6,5%)

• країни Африки (9,7%, або 2,708 млн. т, зниження поставок на 2,0%)

• країни Америки (5,8%, або 1,609 млн. т, зниження поставок на 43,8%)

Останніми роками на українському ринку чорних металів відзначається неоднозначна ситуація. Незважаючи на досить розвинений сектор чорної металургії, а також стабільно зростаюче виробництво сталі і прокату, щорічні обсяги імпорту чорних металів до України продовжують стрімко зростати. Так, в 2007 р. обсяги імпорту металопродукції до України порівняно з попереднім 2006 р. збільшились на 24,1%, досягнувши максимального значення з моменту незалежності України – 2859,5 тис. т. При цьому обсяги імпорту в грошовому вираженні склали 2238,6 млн. USD, що на 52,4% вище за аналогічний показник за 2006 р.

Слід зазначити збільшення частки імпорту сталевого прокату в українському споживанні, яка зросла з 6,3% в 2003 р. до 16,3% в 2007 р. Відповідно, частка вітчизняного виробництва в споживанні скоротилася з 93,7% в 2003 р. до 83,1% в 2007 р.

 

Баланс українського ринку готового прокату в 2003-2008 рр.

Показник						2008 р. прогноз
Споживання готового прокату, млн. т	7,6	7,1	7,8	7,8	9,5	11,3
Частка вітчизняного виробництва в споживанні готового прокату, %	93,7	92,5	92,3	86,7	83,1	82,3
Частка імпорту в споживанні готового прокату, %	6,3	7,5	7,7	13,3	16,9	17,7

 

Збільшення обсягів імпортних поставок чорних металів до України зумовлено впливом наступних факторів.

• високим ступенем експортної орієнтації українських металургійних підприємств

• відносно вузьким асортиментом металопродукції, що виробляється в Україні

• існуючою системою збуту металопродукції

• виробничими зв’язками споживачів прокату

• дисконтними програмами, що надаються українським імпортерам металопродукції закордонними виробниками.

Географічна структура українського імпорту металопродукції в 2007 р. не зазнала істотних змін. Найбільшим постачальником металопродукції в Україну залишається Росія – 73,4%, або 2,4 млн. т. Близько 10,2%, або 297,8 тис. т у структурі імпорту належать іншим країнам СНД – Казахстану, Молдові і Білорусі. Решта прокату імпортувалась з ЄС, країн Близького Сходу та Азії.

 

Динаміка імпорту чорних металів в Україну в 2002-2007 рр., тис. т

Продукція
Сировинні матеріали	609,8	793,8	813,4	832,4	897,1	800,4
Напівфабрикати	232,1	281,0	209,3	339,7	370,6	444,4
Плоский прокат	265,8	318,7	352,7	404,6	689,7	1191,8
Довгомірний прокат	109,6	165,3	183,8	203,6	346,5	422,8
Всього	1217,1	1554,5	1552,2	1780,3	2304,0	2859,5

 

1,3 Основним районом залізорудної промисловості є Криворізький залізорудний басейн, який дає понад 90 % видобутку залізної руди. Промисловий комплекс Криворіжжя станом на початок XXI ст. може добувати на рік понад 190 млн т сирих руд і отримувати з них біля 70 млн т товарної продукції. Розробляються як багаті зал. руди, так і бідні магнетитові кварцити, бурі оолітові залізняки. Видобуток ведеться підземним і відкритим способами. Багаті руди добувають на 16 шахтах ВО “Кривбасруда", на ш. “Центральна" Інгулецького ГЗК і ш. “Експлуатаційна" Запорізького залізорудного комбінату. Роботи ведуться на глиб. 1000-1300 м, відпрацьовуються майже 190 рудних тіл потужністю від 2 до 180 м. Системи розробки, що застосовуються - з обваленням руди і вмісних порід (бл. 60%), з відкритим очисним простором (бл. 20%) і з закладенням виробленого простору (бл. 20%). Всі осн. процеси видобутку руди механізовані. Гірничотранспортне обладнання - бурові каретки, навантажувально-транспортні машини; прохідницькі комбайни, вібротехніка і інш. Відкритий видобуток у кінці XX ст. проводився на кар'єрах Південного ГЗК, Новокриворізького ГЗК, Центрального ГЗК, Північного ГЗК, Інгулецького ГЗК, Полтавського ГЗК і Камиш-Бурунського залізорудного комбінату. Глибина кар’єрів понад 200 м (макс. до 320-350 м). Обсяги розкривних робіт 180 млн м3. Використовується циклічно-потокова технологія. Застосовуються буро-підривні роботи, а також крокуючі екскаватори. У 2002-2003 р. для підривних робіт почали застосовувати екологічно і фізіологічно безпечну ВР нового покоління – украніт. Понад 80% руди, що добувається в Кривбасі підлягає збагаченню. Тонко подрібнені магнетитові кварцити переробляють мокрою магнітною сепарацією; на ряді комб-тів впроваджена суха магнітна сепарація дробленої руди перед подрібненням. Частка концентратів в товарній руді 72-74%. Грудкування концентратів проводиться на ф-ках Центрального, Північного і Полтавського ГЗК, випуск аґломерату на аґломераційних ф-ках Південного, Новокриворізького ГЗК. Планується переробка окиснених залізних руд на Криворізькому ГЗК окиснених руд (КГЗКОР) поблизу м. Долинська Кіровоградської обл. Згідно з проектом продуктивність за рудою І черги повинна складати 26,4 млн т на рік (10,8 млн т концентрату, 9,9 млн т обкотишів з вмістом заліза 58,7%). Будівництво розпочато 1985 р. Введення в експлуатацію КГЗКОРу передбачено планами розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 р. Комбінат є міжнародним промисловим об’єктом, у його проекті беруть участь крім України (56,4%) Румунія (28) та Словакія (15,6%). Пуск комбінату дозволить вирішити актуальну проблему залучення до промислової переробки слабкомагнітні окиснені руди, які є відходами діючих гірничо-збагачувальних комбінатів (раніше складувалися у відвали разом з іншими пустими породами, що привело до втрати бл. 500 млн т залізорудної окисненої сировини до 1980 р.). Розрахунковий прибуток від реалізації проекту комбінату становить 14,0 млн дол. США на рік, крім того, очікується суттєве покращення екологічної ситуації в регіоні Кривбасу. Створюється біля 2700 нових робочих місць. На початку XXI ст. найбільшим виробником концентрату був Інгулецький ГЗК – 10.4 млн т у 2001 (-9.6% до 2000). Південний ГЗК виробляв 8,3 млн т (-0,6% до 2000), Полтавський ГЗК – 5,19 млн т (-20,3% до 2000) концентрату. Новокриворізький ГЗК підвищував виробництво концентрату – 6,59 млн т (+9,8 до 2000), Північний – 6,57 млн т (+9,9%) [Mining Annual Review 2002]. Як показала практика експлуатації Криворізьких залізорудних родовищ, всі вони є комплексними. У процесі попутного видобутку або переробки відходів збагачення залізняку можливе вилучення ґранату, мусковіту, тальку, скандію, ванадію, літію, берилію, золота - всього біля 50 видів металевих і неметалічних корисних копалин.

1,4?????? Марганцеворудна база Марганцеворудна база. Марганцева руда є важливим компо нентом сировинної бази чорної металургії. Вона необхідна для виробництва феросплавів, які містять марганець, зокрема, феро марганцю, дзеркального чавуну. Феромарганець використовуєть ся для розкислення сталі в сталеплавильному виробництві. Мар ганець є важливим легуючим елементом для сталей і чавунів, він використовується також у кольоровій металургії та інших галузях промисловості. Металургійний комплекс повністю забезпечений марганцево рудною сировиною. На території України є два родовища марган цевих руд: Нікопольське (Дніпропетровська область) і Велико-Ток-мацьке (Запорізька область). Вони розташовані в межах Південно українського осадочного марганцеворудного басейну, в якому аку мульовано близько 80 % усіх запасів марганцевих руд колишнього СРСР. Балансові запаси на 1 січня 2001 р. становлять 2,25 млрд т, з них 78 % — карбонатні руди з вмістом марганцю 21,9 %, 14,5 % — окисні (28,6 % марганцю), 7,4 % — окисно-карбонатні (25 % мар ганцю). Основним промисловим типом є легкозбагачувальні окисні руди. Окисні руди в основному відпрацьовані, тому основним промисловим типом мають бути карбонатні руди, значна частина яких (понад 19 %) припадає на Велико-Токмацьке родовище. Станом на 2000 р. в експлуатації знаходяться поклади Ніко польського родовища. Видобуток здійснюється відкритим спосо бом двома ГЗК: Орджонікідзевським і Марганецьким. Гірничо добувні роботи на Велико-Токмацькому родовищі з 1995 р. зупи нені, а Таврійський ГЗК ліквідовано через те, що збагачення кар бонатних руд дуже складне і недостатньо відпрацьоване. У 2000 р. видобуток марганцевої руди становив 6,76 млн т. Вироблено марганцеворудного концентрату 2,73 млн т, який май же повністю спожито на внутрішньому ринку. Експортні постав ки марганцеворудного концентрату дорівнювали 3,2 тис. т, або 0,1 % виробництва. Паливна база. Україна має власну сировинну базу для вироб ництва коксу. Запаси коксівного вугілля становлять 29,8 % від за пасів кам'яного вугілля України. Вони сконцентровані переваж но в Донецькому басейні. Проблемою коксохімічної підгалузі комплексу є безперервне погіршення сировинної бази коксування, що пов'язано зі значним зниженням видобування вугілля коксівних марок внаслідок їх тривалої інтенсивної розробки та погіршення гірничо-геологіч них умов роботи. Станом на 2000 р. коксохімічна промисловість була забезпе чена власною сировиною на 85 %, а 15 % потреби — за рахунок імпортованого вугілля з Росії (12,5 %) і Польщі (2,5 %). Металургійний комплекс України відчуває також залежність від країн СНД у вуглеводневій сировині, зокрема в природному газі. База нерудних матеріалів. Україна має потужну, добре розві дану сировинну базу нерудних матеріалів — м'якої вогнетривкої сировини (каолін, вогнетривка і формувальна глина, кварцовий і формувальний піски), а також міцної вогнетривкої сировини — флюсів (звичайний флюсовий і доломітизований вапняк, доломіт). В Україні налічується 13 родовищ флюсових вапняків із запа сами близько 2,4 млрд т, розробляються 7 родовищ; 2 родовища доломіту для металургії (запас понад 301 млн т), 14 родовищ вогнет ривких глин і каолінів (запаси понад 396,7 млн т), 6 родовищ квар цитів і 2 — піску кварцового з запасами відповідно 150 і 6,8 млн т. Розвідані запаси нерудних матеріалів розташовані в промис лово-розвинутих районах України, більшість їх — у районах ме талургійного виробництва, що зумовлює велику економічну ефе ктивність їх використання. Понад 47 % запасів флюсових вапня ків зосереджено в Донецькій області (Новотроїцьке, Оленівське, Каракубське родовища). У Донбасі видобувається 80 % флюсо вих вапняків. Значні поклади флюсових вапняків зосереджено також в Автономній Республіці Крим — Гасфортське родовище у районі Балаклави, на Керченському і Тарханкутському півостро вах. У Донбасі зосереджено також основні поклади доломітизова них вапняків і доломітів. Основні їх поклади і видобуток зосере джені у Новотроїцькому,

1,5 ГМК Дніпропетровської області.

ГМК Дніпропетровської області – один з найпотужніших промислових комплексів України, який об’єднує понад 100 промислових підприємств (з них 28 базових, на які приходиться майже 95% виробленої товарної продукції галузі) та 13 наукових установ. На підприємствах комплексу працює більше 220 тисяч чоловік.

ГМК Дніпропетровщини – це понад 42% товарної продукції ГМК України та біля 70% промислової продукції області. Від загального рівня виробництва на Україні на підприємствах ГМК регіону видобувається 100% марганцевої руди та більше 80% залізної руди, 75% труб, 25% прокату чорних металів.

До металургійних підприємств відносяться ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг”, ВАТ „ДМК ім. Дзержинського”, ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” тощо. До підприємств з виробництва труб – ВАТ „НДТЗ” (Нижньодніпровський трубний завод), ВАТ „НМТЗ” (Новомосковський трубний завод), ВАТ „ДТЗ” (Дніпропетровський трубний завод), ЗАТ „Нікопольський завод безшовних труб „Ніко Т’юб”, ВАТ „НТЗ” ім. К. Лібкнехта, ВАТ „Комінмет” тощо. До підприємств з виробництва коксу – ВАТ „Дніпрококс”, ВАТ „ДКХЗ” (Дніпродзержинський коксовий завод), ВАТ „Баглійкокс”. До метизних заводів – ВАТ „Дніпрометиз”, ВАТ „Фірма „ТЕКО”, ЗАТ „Завод „Метиз”.

До підприємств з видобутку залізних руд відносяться ВАТ „КЗРК” (Криворізький залізорудний комбінат), ВАТ „Суха Балка”, ВАТ „Інгулецький ГЗК”, ВАТ „Південний ГЗК”, ВАТ „Північний ГЗК”, ВАТ „Центральний ГЗК”, ТОВ „Восток-Руда”.

Видобуток марганцевих руд здійснюється підприємствами ВАТ „Орджонікідзевський ГЗК” та ВАТ „Марганецький ГЗК”.

Видобуток уранових руд – ДП „Східний ГЗК”.

 

Структурна схема ГМК Дніпропетровської області

 

Підприємство, яке виготовляє вибухові речовини, а також здійснює послуги щодо проведення масових вибухів на кар’єрах та шахтах, є ВАТ „ПВП „Кривбасвибухпром” (промислово-виробниче підприємство).

Науково-дослідні установи займаються перспективним плануванням діяльності підприємств ГМК, розробкою та впровадженням новітніх зразків техніки, технології та організації виробництва на основі інноваційної складової. Проектні установи займаються проектуванням підприємств ГМК та подальшим їх проектним супроводженням у подальшій їх роботі. З 8 установ Дніпропетровської області у Кривому Розі знаходяться 4 з них: ВАТ „Механобрчормет” , ДП „Кривбаспроект” (займався проектуванням „ІнГЗК”, „ЦГЗК” та „ПівнГЗК”), НДІБПГ (інститут безпеки праці у гірничій промисловості) і ДНДГРІ (Державний науково-дослідний гірничорудний інститут).

До вищих навчальних закладів, які готують фахівців для роботи у ГМК відносяться Дніпропетровський національний університет (ДНУ), Національний гірничий університет (НГУ), Національна металургійна академія України (НМетАУ), Дніпропетровський державний технічний університет (ДДТУ) та Криворізький технічний університет (КТУ).