Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний Конспект Лекцій 2012р..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
841 Кб
Скачать
☆

2.Зміст основних засобів їх оцінка та групування.

Матеріальні довгострокові активи, вартість яких відноситься на витрати протягом тривалого терміну їх корисного використання, є основними засобами.

Зміст, порядок визначення та оцінки (переоцінки) основних засобів, їх амортизації визначається П(с)БО 7 «Основні засоби».

Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємс­твами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

За П(с)БО № 7 основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Облік основних засобів здійснюється за окремими інветарними об’єктами. Об’єктами основних засобів можуть бути:

  • закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

  • окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій;

  • відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Основні засоби відображаються в обліку за первісною або переоціненою вартістю. Первісну вартість становлять такі витрати:

  • суми, що сплачують постачальникам та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

  • реєстраційні збори, державне мито, нотаріальні послуги та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

  • суми ввізного мита;

  • суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби:

  1. Земельні ділянки.

  2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

  3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

  4. Машини та обладнання.

  5. Транспортні засоби.

  6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

  7. Тварини.

  8. Багаторічні насадження.

  9. Інші основні засоби.

Розрізняють наступні види вартості основних засобів:

  • первісна;

  • переоцінена;

  • ліквідаційна;

  • залишкова.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання створення цих необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших ак­тивів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації") необоротних активів після закінчення строку їх корисного використан­ня (експлуатації"), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відобра­ження у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість об'єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.