Класифікація мита
В Україні застосовуються такі види мита:
1. За способом нарахування:
адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;
специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом;
комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.
2. За напрямком переміщення товарів:
імпортне (ввізне), що справляється митницями при ввезенні іноземних товарів на внутрішній ринок України;
експортне (вивізне), що нараховується на товари при їх вивезенні за межі митної території України;
транзитне, що справляється митницею при транзиті товару через митну територію України.
3. За календарним походженням:
сезонне ввізне;
сезонне вивізне.
Дані види мита встановлюється на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення.
3. За призначенням:
антидемпінгове, що використовується при ввезенні на митну територію України товарів за ціною, яка суттєво нижча їх конкурентної ціни на внутрішньому ринку та при вивезенні товарів з України за ціною, яка суттєво нижча від ціни,що склались на зовнішніх ринках, якщо такі операції можуть нанести збиток загальнодержавним інтересам;
компенсаційне, що використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких використовувалась субсидія, якщо таке ввезення чи вивезення загрожує вітчизняним товаровиробникам або перешкоджає розширенню виробництва подібних в Україні;
спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в кількостях та на умовах, які можуть нанести збиток вітчизняним виробникам подібних товарів.
4. За порядком встановлення:
автономне, що встановлюється країною самостійно, незалежно від міжнародних договорів;
конвекційне, що встановлюється на основі двохсторонніх та багатосторонніх угод.
У практиці міжнародних митних відносин зустрічаються й інші види мита, такі як наприклад: кумулятивне, караюче, заборонне, наступальне, охоронне, лісове, заступницьке, зрівняльне та ін., але вони не набули значного поширення.
Порядок нарахування та сплати мита
При нарахуванні та сплаті мита учасники зовнішньоекономічних операцій керуються наступними правилами.
На відміну від більшості податків мито розраховують не самі платники, а органи митної служби. Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, здійснюється на базі їх митної вартості. Якщо митна вартість задекларована в іноземній валюті, вона перераховується у валюту України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.
Нарахування мита здійснюється за наступною формулою:
М = МВ × С, де
М сума нарахованого (сплаченого) мита, грн;
МВ митна вартість задекларованих товарів та предметів, грн;
С ставка мита (адвалорна, специфічна).
Основою для нарахування мита є митна вартість, яка виступає базою нарахування для визначення розміру мита.
Митна вартість товарів в обов’язковому порядку заявляється (декларується) декларантом під час їх переміщення через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Заявлена митна вартість має базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації. У разі потреби в її підтвердженні декларант зобов’язаний на вимогу митного органу надати всі необхідні для цього відомості.
З метою уникнення порушень під час її декларування в практиці митного оформлення товарів та транспортних засобів митні органи застосовують певні процедури для перевірки її достовірності. У якості таких процедур Митним Кодексом України визначено 6 методів визначення митної вартості в митному режимі імпорту та 1 метод в митному режимі експорту.
Для перевірки достовірності задекларованої вартості товарів під час їх ввезення на митну територію України митні органи застосовують наступні методи (табл. 5.1).
Таблиця 5.1