2.5. Інтеграція податкової системи України до Європейського економічного простору

Початок ХХ1 століття позначився посиленням інтеграційних процесів в усіх сферах суспільного життя. Зближення націй, народів, держав об’єктивно потребує гармонізації їхніх економічних систем. Без міжнародної економічної інтеграції неможливий успішний економічний розвиток, який досягається за рахунок вільного руху товарів, послуг, трудових ресурсів, капіталів, зменшення оборонних витрат тощо. Гармонізація національних податкових систем є визначальною складовою цього процесу.

Інтеграційний процес, а особливо це стосується країн-новачків, є не простим суспільним явищем. Головною проблемою є те, що кожна з країн учасниць ЄС пройшла свій історичний шлях розвитку, тобто, має власну історію державотворення, яка на кінець ХХ століття сформувала систему власних:

‒ суспільних традицій;

‒ економічну культуру;

‒ структуру народногосподарського комплексу;

‒ власності;

‒ суспільного попиту;

‒ систему соціального захисту;

‒ досягнень науково-технічного прогресу та ін.

Тобто, кожній з країн, на момент прийняття рішення про створення ЄС, були притаманні свої відмінні економіко-правові інститути, в тому числі відмінні податкові системи. І якщо метою ЄС в довгостроковій перспективі простежується намір, враховуючи національну специфіку, сформувати єдині податкові правила, то звичайно процес конвергенції (зближення, взаємопроникнення) національних податкових систем не може не бути трудомістким та довготривалим.

Відмінність національних податкових систем окреслюється, передусім:

1) Відмінностями податкового навантаження;

2) Відмінностями в диференціації податків.

Вектори інтеграційної політики України:

‒ загальне зниження податкових ставок;

‒ розширення бази оподаткування;

‒ уніфікація податкових ставок;

‒ скорочення податкових пільг;

‒ уніфікація та застосування жорстких санкцій за несплату податків.

Якщо порівняти структуру податкових надходжень у розвинутих країнах, очевидно, що найбільшого бюджетного значення набувають прибуткові податки з громадян та податки на споживання.

Україна, як член світового економічного товариства, за структурою, має практично такі ж податки як і в інших європейських країнах. Разом з тим, існують певні відмінності у функціонуванні національних податкових систем.

Узагальнений аналіз свідчить, що основний податковий тягар в країнах ЄС перекладено на фізичних осіб, і в меншій мірі його потерпають корпорації. Так, зокрема, надходження від податку на прибуток громадян в Великобританії більше від прибуткового податку корпорацій в 2,5 разів, в Німеччині - в 5,3, у Франції – в 2.3, в Італії – в 2,6.

Такий розподіл податкового навантаження дає можливість корпораціям реінвестувати отримані доходи в процес виробництва, постійно підтримувати його високу технологічність та зменшувати собівартість виробництва. І, як наслідок, забезпечувати високі доходи найманим працівникам.

Українська податкова система демонструє інші тенденції. Обсяг податкових платежів за структурою прямих та непрямих доходів знаходиться майже в одному діапазоні, що змушує вітчизняну економіку йти в «тінь» та спрямовувати отримані доходи в «офшорні зони». Вирішення даної проблеми має свої застереження. Адже перекладення додаткового податкового тягаря на плечі простих громадян, з урахуванням рівня добробуту, може призвести до соціальних збурень.

Гармонізація податкової системи України до вимог Євросоюзу не є простим завданням. Адже структура податкових надходжень передусім демонструє рівень соціально-економічного розвитку держави та рівень добробуту її громадян. Формальна імплантація європейських економіко-правових стандартів (податкових) неодмінно спричинить в суспільстві процеси дивергенції, тобто уповільнення суспільного розвитку. Їх запровадження має відбуватись еволюційно, з глибоким економічним обґрунтуванням.

0