Поняття Цивільного Права України.
Цивільні правовідносини.
Фізичні особи, як суб’єкт цивільних правовідносин.
Дєздатність. Її види. Правоздатнысть.
Юридична особа, як суб’єкт цивільних правовідносин.
Цивільно-правовий договір.
Цивільно-правові відповідальність.
Припинення юридичної особи.
Самостійна робота.
1. Джерела Цивільного права України.
Вступ
В даній темі розглядається сутність Цивільного права України, його ознак, поняття цивільних правовідносин. Важливим є вивчення курсантами субєктного складу цивільних правовідлносин, поняття дієздатності та првавоздатності фізичних осіб, ознак юридичних осіб. В аспекті вищезазначеного важливим є засвоєння курсантами поняття та основнихз охнак цивільно-правової відповідальності, та цивільно-правового договору.
4.1.Поняття Цивільного права України.
Цивільне право - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому. Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання. Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини. Майновими відносинами є правові відносини, що пов'язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном. При цьому вони зумовлені використанням товарно-грошової форми. Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею своїх особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я та авторство), що поділяються на дві групи: - особисті права, пов'язані з майновими (скажімо, права авторів на результати інтелектуальної праці в царині науки, літератури, мистецтва тощо); - особисті права, не пов'язані з майновими (приміром, права особи на честь, гідність, ім'я, листування тощо). Сторони цих відносин виступають як юридичне рівні між собою, автономні та незалежні одна від одної, що є однією з характерних рис цивільно-правового методу. Учасниками цивільно-правових відносин можуть бути фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи та держава як у цілому, так і окремі соціальні утворення (адміністративно-територіальні одиниці, в тому числі автономні утворення). З виникненням цивільно-правових відносин їхні учасники не можуть нав'язувати свою волю один одному, а тому їхні стосунки повинні базуватися на основі досягнутої згоди (наприклад, в основу реалізації договору купівлі-продажу сторони мають покласти досягнення спільної згоди відносно кількості, якості й ціни товару). Отже, цивільне право як галузь права являє собою сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін[2, C, 45].
Особливу частину цивільного права складають норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивільно-правових відносин. Як частина юридичної науки цивільне право вивчає закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, історію його становлення й розвитку, а також розробляє способи його подальшого удосконалення.