3. Правило оптимальної компонентної додатковості

Правило оптимальної компонентної додатковості свідчить, що ніяка екосистема не може самостійно існувати при штучно створеному надлишку або недоліку одного з екологічних компонентів.

«Нормою» екологічного компоненту слід вважати ту, яка забезпечує екологічну рівновагу певного типу, що дозволяє функціонувати саме тій екосистемі, яка еволюційно склалася і відповідає балансу в природного надсістеме і всієї ієрархії природних систем на даній одиниці простору (в конкретному біотопі).

4. Закон н.Ф. Реймерса про руйнування ієрархії екосистем

Закон Н.Ф. Реймерса про руйнування ієрархії екосистем свідчить, що руйнування більше трьох рівнів в екосистемної ієрархії абсолютно незворотнім і катастрофічно.

Ієрархічні рівні геохор (біохорій) - це розташування в порядку від вищого до нижчого. Розрізняють п'ять основних рівнів угеохор і біохорій:

- гігахори - найголовніші елементи біосфери і географічної оболонки: океани і материки, биоклиматические пояса і биогеографические царстваразмером більше 10 6 км 2 ;

- мегахори - одиниці природно-господарського та біогеографічного (фітогеографіческого) районування розміром 10 3 -10 5 км 2 ;

- макрохори - територія конкретних ландшафтів, розміром 10-10 -2 км 2 ;

- мікрохори і мезохори - морфологічні одиниці ландшафту, розміром 10 -1 -10 -2 км 2 та входять до їх складу біогеоценози.

Кожна підсистема слід за своєю системою, вірніше, розвиток надсистеми визначає багато обмежень у розвитку входять до неї підсистем.

Список використаної літератури

1. Акімова т.А., Екологія. - 455 с.

2. - 568 с.

3. Курдюмов с.П. - м.: Наука, 1994. - 250 с.

4. Основи екології. - 364 с