4. Зародження протестантизму і укладання миру

У 1529 р. на рейхстазі в м. Шпрейє імператор Карл V зажадав суворого дотримання католицького віросповідання на всій території Священної Римської імперії. Але 5 князівств і 14 міст висловили свій протест. З цього часу прихильників Реформації стали називати протестантами.

У 1530 р. соратник Лютера Філіпп Меланхтон вручив імператору документ під назвою «Аугсбурзьке віросповідання». У ньому були викладені основи лютеранства, зокрема, главою церкви замість папи ставав князь, зберігалися тільки два таїнства – хрещення і причастя та ін. Але Карл V відхилив документ і почав війну проти лютеран. Завершилась вона у 1555 р. підписання Аугсбурзького релігійного миру. Імператор визнав рівноправність католиків і лютеран. Був закладений основний принцип: «Чия влада, того й віра»,згідно з яким кожен князь міг вводити у своїх землях таку релігію, якої дотримувався сам.

5. Реформація у Швейцарії

Центрами реформаційного руху у Швейцарському союзі стали Цюріх і Женева. У Цюріху ідеї протестантизму поширював гуманіст, священик Ульріх Цвінглі. У 1523 р. міська рада Цюріха підтримала програму церковних реформ Цвінглі. Святе письмо визнавалося головним джерелом божественної істини. Заборонялися ікони та святі мощі, скасовувалась церковна ієрархія і целібат. У 1536 р. магістрат Женеви запросив в місто для проповіді Жана Кальвіна. Основні його ідеї були викладені у творі «Настанова в християнській вірі». Кальвін стверджував, що людина не є вільною у виборі свого життєвого шляху. ЇЇ доля заздалегідь визначена Богом. Кальвіністська церква не мала ієрархії. Усі справи вирішувала община, яка обирала свого керівника – пресвітера. Пресвітери мали право втручатися в сімейне та особисте життя членів общини. Правив службою і читав проповідь пастор. Періодично проводились збори –консисторії – вищий орган керівництва духовними й світськими справами общини. В Женеві влада й авторитет Кальвіна були настільки великим, що його називали «женевським Папою».

6. Контрреформація

Папський Рим вів активну боротьбу із протестантами. Система заходів спрямованих на припинення і виколення реформаційних ідей і рухів, отримала назву Контрреформація. Почалось творення нових орденів. Одним із таких був Орден єзуїтів або «Товариство Ісуса», заснований у 1534 р.  Ігнатієм Лойолою (1491–1556), а офіційно затверджений Папою Павлом ІІІ у 1540 р. Головним завданням «Товариства Ісуса» було зміцнення католицької церкви в боротьбі з єрессю. В ордені панувала жорстока сувора дисципліна. Очолював орден вибраний генерал («чорний Папа»). Єзуїти не носили чернечого одягу, у них не було монастирів. Щоб здобути більше прихильників і віруючих, орден звертав увагу на освіту. По всій Європі відкривалися єзуїтські школи. У боротьбі з єретиками практикувались також різні не законні методи: шпигунство, залякування, а інколи навіть вбивство.

Велике значення в історії церкви мав Тридентський собор (1545–1563) скликаний в 1545 р. папою Павлом ІІІ у місті Тренто. Засідання Собору з перервами тривало 18 років. Собор затвердив верховну необмежену владу папи у Всесвітній церкві та його непогрішність, засудив учення Лютера й Цвінглі. Проте папству довелося скасувати продаж індульгенцій.

Основні терміни, поняття, імена

Основні дати:

1517 р. – опублікування Мартіном Лютером «95 тез». 1522 р. – виступ німецьких рицарів на чолі з Ульріхом фон Гуттеном. 1523 р. – програма церковних реформ Ульріха Цвінглі. 1524–1525 рр. – Селянська війна на чолі Томасом Мюнцером. 1530 р. – «Аугсбурзьке віросповідання». 1536 р. – прибуття до Женеви Жана Кальвіна. 1540 р. – створення Ордену єзуїтів («товариство Ісуса»). 1545–1563 рр. – Тридентський собор. 1555 р. – Аугсбурзький релігійний мир.