Класифікація картографічних проекцій

Картографічні проекції групують за характером мінімальних спотворень, що виникають при переході від сферичного зображення території до площинного, та видом меридіанів і паралелей нормальної сітки.

За характером зведених до мінімуму спотворень, картографічні проекції поділяють на рівновеликі, рівнокутні та довільні. З числа довільних деякі автори виділяють рівно проміжні, в яких головний масштаб зберігається в одному напрямі, наприклад вздовж меридіана чи паралелі.

Картографічні проекції, в яких площі географічних об’єктів на карті пропорційні відповідним площам на земній поверхні, називаються рівновеликими. Їх ще називають рівно площинними або еквівалентними.

Масштаб площ (Р) у рівновеликих проекціях завжди постійний і здебільшого дорівнює 1. Це означає, що площа будь-якої фігури на кулі (рис. 5.4 а) дорівнюватиме такій самій площі в масштабі карти (витягнутість еліпсів спотворень різна, а площа однакова

Р = mn · sin q = аб = 1 (5.2)

де а, б - масштаби у головних напрямах;

т, п - масштаби у меридіанах і паралелях;

Q - кут між паралелями і меридіанами.

Картографічні проекції, в яких зберігаються кути між будь-якими напрямами на карті й на земній поверхні, називаються рівнокутними.

У зв’язку з тим, що в рівнокутних проекціях масштаб у кожній точці постійний в усіх напрямах, але змінюється від точки до точки, площі в них спотворюються, а обриси фігур в основному зберігаються. Еліпси спотворень мають форму кола (рис. 5.4 б).

Виділяють також проекції, які не зберігають ні площі, ні кутів. Це довільні проекції. Співвідношення спотворень площ і кутів у них може бути різним не тільки на різних картах, а й у межах однієї карти.

Серед цих проекцій є такі, в усіх точках яких масштаб в одному з напрямів (по меридіанах чи паралелях) постійний і дорівнює головному (рис. 5.4 в). Називають їх рівно проміжними.

Характерною особливістю рівновеликих, рівнокутних та рівно проміжних картографічних проекцій є те, що в них співвідношення різних видів спотворень в усіх точках карти постійне.

За видом допоміжної геометричної поверхні, яку використовують для побудови проекцій, їх поділяють на азимутальні, циліндричні й конічні.

Проекції, при створенні яких осі циліндра й конуса суміщаються з полярною віссю земної кулі, а картинна площина розміщується дотично до точки полюса, називаються нормальними або прямими. Нормальну азимутальну проекцію називають ще полярною.

Рис. 5.4 - Види картографічних проекцій

За видом нормальної сітки виділяють також проекції:

псевдоциліндричні, в яких паралелі - прямі, а меридіани - криві, симетричні до середнього прямолінійного меридіана;

псевдоконічні, де паралелі - дуги концентричних кіл, а меридіани - криві, симетричні відносно середнього прямолінійного меридіана;

поліконічні, паралелі яких - дуги ексцентричних кіл з центрами на середньому прямому меридіані, а меридіани - криві, симетричні відносно середнього меридіана.

За способом орієнтування допоміжної геометричної поверхні, крім нормальних, для циліндричних і азимутальних проекцій виділяють також поперечні (екваторіальні) картографічні сітки, коли вісь циліндра лежить у площині екватора, а площина дотикається до кулі в одній з точок екватора та косі, коли вісь циліндра чи конуса утворює з полярною віссю гострий кут, а площина дотикається до кулі в якій-небудь точці між полюсом та екватором.