1. Поняття “документу”, види документів, їх реквізити.

Міліція України стоїть на стороні законності і правопорядку в нашій країні.

В Законі Україні " Про міліцію " прийнятому Верховною Радою від 20.12.90 р. законодавець не тільки визначив задачі міліції , але i назвав права, які мають працівники міліції для виконання покладених на них обов’язків, серед яких i права перевірки документів.

Так п.2 ст.11 Закону оголошує, що міліція має право перевірки документів "при підозрі в скоєні правопорушення, а також для з’ясування всіх питань, щодо додержання правил, нагляд, i контроль за виконанням яких покладено на міліцію".

Законодавець дав право перевірки документів у громадян i ця дія входить в поняття тактики реагування міліціонера, практично на кожне з правопорушень. Нас же, з точки зору криміналістики, при перевірці документів цікавить дещо друге, специфічна сторона.

Декілька основних моментів ми з вами розглянемо на цьому занятті.

Визначення поняття "документ" має принципове практичне значення для працівника міліції".

Під документом у криміналістиці розуміється матеріальний об’єкт, у якому зафіксовані вiдомостi про які-небудь факти, що відбулися чи передбачувані.

По способу iх виготовлення вони можуть бути: кiно- та відеодокументами, фотодокументами, фонодокументами, графічними(креслення, малюнки, схеми), та документами в письмовій формі ( тексти, цифри та інші записи).

Більш часто працівники міліції зустрічаються з документами в письмовій формі, тому нам треба гарно усвоїти, що це таке.

Документ в письмовій формі - це офiцiйний письмовий акт, чи діловий папір, складений по порядку, передбаченому законом, який посвідчує юридичний факт, або надає право на що не будь, має юридичну силу, чи носить службовий характер.

Часто один i той же документ i посвідчує юридичний факт i надає право на що не будь, наприклад, атестат про закінчення середньої школи посвідчує, що особа одержала середню освіту i цей же атестат дає право на вступ до вищого учбового закладу.

При перевiрцi документів працівник міліції повинен вміти дати об’єктивну оцінку такому документу i визначити його справжність.

За юридичною природою документи поділяються на справжні та підроблені, а за джерелом – на офіційні та неофіційні.

Офiцiйнi документи мають, обов’язкові елементи, які називаються реквізитами, вони надають йому юридичну силу.

До них відносяться: бланк, текст /рукописний чи машинописний/, розмір, форма, колір документу, підписи, відтиски печаток /штампів/, наявність захисних засобів, а який документ посвідчує особу, то i фотографію.

Таким чином, документ, посвiдчуючий особу - це офіційний письмовий акт, складений уповноваженим на це державним органом, у встановленому законом порядку, обовязковими реквізитами якого являються:

- бланк встановленої форми із захисними засобами від підробки,

-фотокартка,

-прізвище, ім’я та по батькові, а також інші данні його власника, що залежать від призначення документу,

- номер i серія документа,

- дата видачі, або термін дії,

- гербова печатка,

- підпис керівника установи, яка видала документ.

Такими документами являються:

- паспорт;

- військовий квиток;

- посвідчення вiйськовослужбовцiв /офiцерiв/;

- посвідчення на право керування автотранспортом;

• службові посвідчення працiвникiв СБУ i МВС, а також iншi документи, в яких є вищеназванi ознаки i реквiзити.

Ми зобов’язані уяснити специфiку роботи з документами, якi мають бути речовими доказами. Так, згiдно з ст.ст. 83,78 Карно-Процесуального Кодексу Украiни документа виступають як речовi докази тодi, коли:

а/ вони е засобом скоїння або утаювання злочину;

б/ коли на документi залишилися слiди злочину;

в/ самi були обєктом злочину.

Документи - речовi докази незамінимі i вони у злочинця вилучаються в оригiналi.

Тому є специфiчнi правила поводження з такими документами:

- брати їх за краї, щоб не знешкодити слiди на документi, i не залишити своїх;

• не змінювати зовнішнього виду; не писати на ньому, не робити ніяких поміток, не користуватися ними як пiдложкою, не прошивати, не робити нових складок.

Тому коли у працівника міліції є підстави або припущення щодо документа - речового доказу, він i повинен додержуватись вище названих правил. Такі ж вимоги ставляться i до ревізорів, i до експертів, i до других суб’єктів, які розслідують злочини.

ВИСНОВОК: Тверді знання правил користування документами які мають доказове значення, є заставою успіху в попередженні і розкритті злочинів.