Розділ 4. Психологічні особливості стилів управління

Підхід до ефективного управління на основі поняття «стиль управління», вивчали і застосовували Р.Блейк і Д.Маутон. Було проведено достатньо психологічних досліджень щодо основних стилів керівництва.

Постає питання, якому саме стилю віддають перевагу керівники відділів (управлінь) освіти, з якими працюємо безпосередньо ми?

Сприймаємо ми це чи ні, але в основі ефективного управління є певні психологічні властивості управлінців, точніше – їх оптимальний комплекс.

З цією метою було опитано 60 респондентів – державних службовців сфери освіти (VI категор.), які працюють у різних районах Вінницької області.

Загальні уявлення про респондентів: віковий діапазон – від 35 до 60 років, кількість осіб жіночої статі – близько третини (32%) опитаних, освіта – переважно вища педагогічна (92%), стаж роботи в закладах освіти – від 3 до 34 років, а досвід управлінської діяльності у сфері освіти – в межах 2-40 років.

Розподіл групи здійснено за періодизацією Е.Еріксона в інтерпретації. За цим підходом виділено три вікові підгрупи держслужбовців: перша (1) – середня зрілість (35-45 років), друга (2) – пізня зрілість (45-55 років), третя (3) – пізня дорослість (55-60 років).

 Звернемо увагу на відсутність представників підгрупи ранньої зрілості (25-35 років) серед цієї когорти держслужбовців.

 

Таблиця 1. Вікові групи та досвід респондентів

 

Вікові групи та досвід
середня (1)		пізня (2)			пізня дорослість (3)
педаг.	управлін.	педаг.	управлін.	пед.		управлін.
16	10	21	16	23		30

 

За даними табл. 1. можна зазначити, що для старшої вікової групи стаж управлінської діяльності перевищує педагогічний, а для інших спостерігається протилежна тенденція.

Надалі за анонімними анкетами було досліджено психологічну сутність стилів управлінців. Залежно від прояву рівнів спрямованості держслужбовця на завдання організації або на її керівників виділено п’ять провідних стилів управління, які мають відповідні позначення та адекватну сутність:

1)                «Самозбереження» - стиль управління, який свідчить про те, що керівник витрачає мінімум зусиль, які дають йому можливість зберегти свою посаду в організації.

2)                «Комфорт». Для керівника з таким стилем характерним є його прагнення зберегти дружні стосунки між працівниками навіть за рахунок завдань діяльності.

3)                «Рівновага». За цих умов керівника влаштовує «те, що є».

4)                «Тиск». Керівник цього стилю вважає пріоритетними виробничі показники, для їх досягнення застосовуються всі наявні засоби: повноваження, влада, жорсткий контроль діяльності підлеглих, розписуючи їм все, що треба зробити.

5)                «Консенсус». Турбота про виробництво органічно поєднується із турботою про людей. Керівник прагне досягти цілей організації разом з колективом: активна участь працівників на всіх етапах діяльності, прояв їх ініціативи, колективне вирішення конфліктів тощо.

 

Таблиця 2. Пріоритети стилів державних службовців

 

Стилі управління	Розподіл вибірки, %				Вікові групи, %
	загальна	в т.ч.		сер. зрілість 1		пізня зрілість 2		пізня доросл. 3
		ж	ч
«самозбереження»	23	20	26		20		70		10
«комфорт»	12	20	12		20		80		0
«рівновага»	20	13	22		37		37		26
«тиск»	15	13	17		50		16		34
«консенсус»	30	34	20		59		16		25

 

Аналіз результатів досліджень (табл. 2) дав змогу зробити наступні висновки:

1. Респонденти майже рівномірно розподілилися між 5-ма стилями управління (середній розподіл 20%), але пріоритет за стилем «консенсус».

2. Жінки-держслужбовці віддають перевагу стилю «консенсус» (34%), що майже вдвічі перевищує середній рівень розподілу, а чоловіки – протилежному стилю – «самозбереження».

3. Чоловіча і жіноча психологія значно різняться між собою. Якщо перші ідуть навпростець, долаючи всі перешкоди з допомогою інтелекту та сили, то другі використовують хитрість і кмітливість. Відкритість, наполегливість, інтуїтивність, вміння йти на компроміс – ось риси притаманні жінкам-керівникам.

4. Значний вплив на вибір пріоритетного стилю управління має вікова група, до якої належить державний службовець. «Молодші» за віком віддають перевагу стилю «консенсус», тоді, як у «пізній зрілості» відповідно на 70 та 80% перевага стилів «самозбереження» та «комфорту».