4. Емоційна система родини.

Концепт описує патерни емоційного взаємодії в сім'ї на рівні одного покоління. Певні базисні патерни відносин між матір'ю, батьком і дитиною відтворюють патерни минулих поколінь і будуть відтворені в наступних.

Є багато досить виразних змінних, що визначають спосіб функціонування сім'ї в поточному поколінні. Ретельно вивчаючи історію та сім'ї і з огляду на деталі життя поточного покоління, можна відновити способи функціонування минулих поколінь. Знаючи про передачу певних паттернів через багато поколінь, можна передбачити ті ж самі процеси для майбутніх поколінь.

Зазвичай початок нуклеарної сім'ї це шлюб. Подружжя одружуються з життєвими патернами і рівнями диференціації Я, успадкованими від їх батьківських сімей. Залицяння, шлюб і відтворення в значній мірі регулюються емоційно-інстинктивними силами. Те, як чоловік і жінка зустрічаються, доглядають і планують шлюб, дає багато інформації про рівень їх диференціації Я. Чим нижче рівень диференціації Я, тим більше проблем можна очікувати в майбутньому. Люди вибирають партнерів, які мають такий же як у них рівень диференціації. Більшість подружжя мають найбільш близькі і відкриті відносини в період залицяння. Злиття двох Псевдо-Я відбувається, коли вони вирішують бути разом постійно - це може бути заручини, весілля, початок спільного проживання і т.д.

Чим нижче рівень диференціації Я, тим інтенсивніше емоційне злиття в шлюбі. Один партнер домінантний, інший пристосовується. Якщо обидва намагаються стати домінантними - конфлікт. Обидва пристосовуються - параліч прийняття рішень.

Прагнення до домінантної чи адаптивної позиції визначається позицією, яку людина займала в батьківській родині.

Злиття призводить до появи тривоги в одного або обох подружжя. На симптоми злиття дружини реагують по різному. Найбільш розповсюджений спосіб - емоційний дистанціювання. В деякій мірі цей спосіб представлений у всіх шлюбах, а в багатьох шлюбах він присутній у великій мірі.

3 великі області в яких ступінь злиття в шлюбі маніфестується в симптомах:

1. Подружній конфлікт:

-- жоден з партнерів не здасться або не погоджується на адаптивну роль;

-- кожен вкладає в іншого велику кількість емоційної енергії;

- Self кожного сфокусований на іншому;

-- цикл відносин: інтенсивна емоційна близькість, конфлікт, період емоційної дистанційованості, новий період емоційного близькості;

-- відкрита інтенсивність відносин та емоцій, як негативних, так і позитивних; весь час думають одне про одного;

-- діти не залучені;

2. Дисфункція в одного з подружжя:

-- результат того, що значна кількість недифференційованності поглинається пристосовується партнером;

-- Псевдо-Я пристосовується зливається з Псевдо-Я домінантного, який бере на себе відповідальність за двох;

- Ступінь пристосовності одного з подружжя визначається тими функціональними позиціями, що чоловік і дружина займали по відношенню один до одного на протязі довгого часу. Кожен в якийсь мірі адаптується і пристосовується до іншого і звичайно кожен думає, що він поступається більше, ніж інший.

- Той, хто взяв роль того хто пристосовується, поступово втрачає здатність приймати рішення і нормально функціонувати. На цій стадії невеликий стрес може послужити пусковим механізмом, і у того хто пристосовується з'явиться дисфункція - фізичний, емоційний або соціальне розлад, алкоголізм, безвідповідальна поведінка і.т.д. Захворювання робиться хронічним і важко оборотним.

Діти почувають себе нормально, маючи одного нефункційного з батьків, до тих пір, поки другий гіперфункційний. Діти можуть успадкувати патерн піклування про слабких, хворих батьків. Потім будуть домінантними у своїх сім'ях.

Якщо гіперфункційний несподівано помирає, то, до цього хворий і нефункційний, чудесним чином може миттєво знову знайти дієздатність. Однак у наступному шлюбі патерн повториться.

3. Проекція на дитину

Батьки діють як МИ, щоб спроектувати недиференційність на одного або більше дітей.

Дві змінні визначають інтенсивність цього процесу:

1. ступінь емоційної ізоляції системи відносин (сім'ї) від розширеної сім'ї та значущих інших.

2. Рівень тривоги. Будь-які симптоми в нуклеарні сім'ї, подружній чи конфлікт, дисфункція одного з подружжя або порушення у дитини, будуть менш інтенсивними при низькому рівні тривоги і більш інтенсивними при високому рівні тривоги.

Процес передачі між поколіннями. Процес через який батьківська недиференційованість завдає шкоди і призводить до погіршення стану одного або більше дітей діють в трикутнику батько-мати-дитина.

Процес концентрується навколо матері, яка є ключовою фігурою в репродукції і основним опікуном для дитини. Це призводить до ранніх емоційним порушень у дитини або хронічного захворювання, будь-якій формі інвалідності, обмеженої дієздатності.

Існує якась фіксована кількість недиференційованості в кожної подружньої парі. І воно може розподіляться по трьох сфер. Ми можемо спостерігати сім'ї де практично немає подружніх конфліктів, обидва з подружжя здорові, а дитина має максимум проблем.

Недиференційованість може бути передана одній дитині. Якщо кількість занадто велике для одного, включаються ще одні, звичайно в меншій мірі, ніж попередній і т.д.

Те чому деякі діти стають об'єктом проекції пов'язано з:

-- тим наскільки мати емоційно звернена або не звернена до дитини (полярність в системних термінах не має значення);

-- рівнем недиференційованості батьків;

-- кількістю тривоги на момент зачаття і народження дитини;

-- поглядів батьків на шлюб і дітей.

Жінки, які в підлітковому віці більше мріяли про чоловіка, ніж про дітей будуть швидше мати подружній конфлікт або дисфункцію (або дисфункційного чоловіка), а жінки які представляли себе в майбутньому швидше матерями, ніж дружинами будуть схильні до проективних процесів і тріангуляції дітей.

Найчастіше тріангулюются старші діти; єдина дитина протилежної статі; ті, хто особливо емоційно значимий для матері, або ті, хто, на її думку, особливо емоційно значимий для батька, а діти з будь-якими дефектами; єдині діти; єдина донька чи єдиний син, коли інші діти іншої статі; особливі діти, які були дратівливі, ригідність перебували в поганому контакті з матір'ю з самого початку. Кількість особливих емоційних вкладень у таких дітей спочатку велике.

На більш тонкому рівні проективний процес пов'язаний з материнським інстинктом і ступенем, у якій тривога дозволяє йому реалізуватися під час вагітності та в перші місяці життя дитини. Процес починається з материнської тривожності, а батько грає підтримуючу роль (допомагає їй реалізувати її тривожність в материнство). Дитина відповідає на тривогу матері власної тривожністю, яку вона помилково сприймає як проблему дитини. Батьки починають гіперопікати дитину, перетворюючи енергію своєї тривоги в цю енергію зайвої турботи про дитину. Встановлюється патерн інфантилізації дитини, яка поступово стає все більш проблемним і вимогливим. Як тільки процес почався, далі він може мотивувати як тривогою матері, так і тривогою дитини.

Зазвичай симптоми з'являються епізодично, в стресові періоди протягом дитинства, а потім переростають в більш серйозний симптом в підлітковому віці або після нього.

Інтенсивне емоційне злиття матері та дитини може проходити в рівновазі без симптомів аж до пубертатного періоду, коли дитина спробує функціонувати самостійно. У цей час стосунки дитини з матір'ю або обома батьками набудуть негативного характеру і в нього з'являться безліч симптомів або один серйозний симптом.

Ще більш глибока ступінь злиття матері та дитини може протікати безсимптомно аж до ранньої юності, коли дитина вперше спробує жити самостійно і впаде в психоз.

Шизофренія, згідно з цією теорією, продукт зусиль багатьох поколінь. У кожному наступному поколінні симптоматика наростала, а рівень диференціації Я знижувався, поки, нарешті, ще одне покоління не виявило шизофренію.

Триангульована дитина - та на який проективний процес сфокусований найбільшою мірою, найменше здатний адаптуватися до життя і в підсумку має більш низький у порівняно з сиблінгами рівень диференціації Я.

Емоційний розрив.

Патерн розкрив визначаться тим як люди звертаються зі своїми невирішеними емоційними прихильностями до батьків. Якусь ступінь такої невирішеною (нереалізованої) емоційної прихильності (НЕП) мають всі люди. Чим нижче рівень диференціації Я, тим інтенсивніше НЕП.

Даний патерн стосується того, як люди відокремлюють себе від минулого, щоб почати життя в сьогоденні. Ізоляція, відхід у себе, втеча або заперечення важливості батьківської сім'ї.

Ступінь НЕП еквівалентна ступеня недиференційованості, з якою як-то доведеться обходитися у власному житті людини і в наступних поколіннях.

НЕП виражається в:

-- інтрапсихічному процесі заперечення та ізоляції Я, при тому що людина живе поруч з батьками;

-- фізичному від'їзді - втечу;

-- комбінації емоційної ізоляції і дистанції.

Чим більш інтенсивний cutoff (відрізання) з минулим, тим більша ймовірність того, що в людини будуть ті ж проблеми в шлюбі, що і у його батьків, але, можливо, у більш вираженому вигляді, і в наступному поколінні його діти теж зроблять cutoff ще більшої сили.

Людина, яка втекла з батьківської родини, і людина, яка ніколи її не покидав, можуть бути в рівній мірі емоційно від неї залежні.

Чим вище рівень тривоги, тим значніше розрив між поколіннями у слабо диференційованих людей.

Чим краще нуклеарні сім'я підтримує життєздатний емоційний контакт з батьківськими сім'ями, тим менше проблем і симптомів в обох поколіннях.

В терапії, якщо один з подружжя, що має в анамнезі cutoff, відновлює емоційний контакт з батьками, загальний рівень тривоги в сім'ї знижується, симптоми стають м'якше і краще піддаються терапії, яка в цілому стає продуктивною.

Сіблінговие позиції.

Основні характеристики особистості відповідають позиції (черговість і кількість братів і сестер і яке місце займає він) сіблінга.

Ступінь, в якій профіль особистості відповідає нормальному, дозволяє дізнатися рівень диференціації і напрямок, у якому проективний процес рухався від покоління до покоління: наприклад, відповідальний, з низьким рівнем тривожності старша дитина - у високому ступені свідчить про гарний рівень диференціації в сім'ї.

Соціальна регресія.

Емоційні проблеми в суспільстві подібні до емоційних проблем в сім'ї. Трикутники існують в будь-яких відносинах. Коли сім'я знаходиться в стані хронічної тривоги, вона втрачає зв'язок зі своїми інтелектуально обумовленими принципами, і, намагаючись знизити тривогу, все частіше вдається до емоційно обумовлених рішень. Результат процесу - симптом і, врешті-решт, регрес на більш низькі рівні функціонування. Те ж саме відбувається і з суспільством.

Хронічна тривожність - продукт зростання популяції, зменшення кількості їжі і матеріалів, необхідних для підтримки життя людини на Землі, і забруднення навколишнього середовища, що загрожує виживанню людини.

Основні техніки та позиція терапевта.

Стандартний формат для Боуена - робота з дорослою парою, навіть у тому випадку, якщо ідентифікований пацієнт - дитина. В останньому випадку він пропонує батькам керуватися думкою, що проблема - між ними двома. Боуен пред'являє себе клієнтським сім'ям як дослідник, який допомагає членам сім'ї самим стати дослідниками власного функціонування. Він вважає, що терапевт в принципі не є необхідним: вдале додавання до сімейного системі значущої іншої людини (один, терапевт, священик і т.п.) може змінити всі відносини в родині. Головне - щоб ця людина залишався в емоційному контакті з двома найбільш важливими членами родини, але не була ними триангульована. Цього достатньо для підвищення рівня диференціації кожного члена сім'ї.

Нерідко Боуен обирає як агента зміни одного члена сім'ї, звичайно більше диференційованого, і деякий час працює з ним одним. Боуен виходить з того, що, якщо цій людині вдасться зайняти Я-позицію (тобто не триангульовану) вся система стосунків у сім'ї зміниться, і решта її члени будуть мотивовані рухатися в тому ж напрямку.

Значну увагу Боуєн приділяє взаємодії в розширених сім'ях. Він дає завдання клієнтам провідувати батьків, навчаючи їх попередньо роботі диференціації. Відновлення контактів з батьківською сім'єю розглядається як критичний умова усунення тривоги, досягнення більш високого рівня диференціації Я, поліпшення функціонування та вирішення проблем у власній родині.

Список літератури

1. Браун Дж. Крістенсен Д. «Теорія та практика сімейної психотерапії», - СПб., Изд-во «Питер», 2001р ..

2. Черніков А. Системна сімейна терапія. Класс. 2001.

3. Варга А. Системна сімейна психотерапія. Основні напрямки сучасної психотерапії. Стор. 180-223. Когіто-центр 2000

4. Ніколс М., Шварц Р. «Сімейна терапія. Концепції та методи »Эксмо. 2004.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.terpsy.ru