14. Закономірність глобалізації і регіоналізації.

Глобалізація проявляється через світовий ринок, який стирає межі між країнами. Регіоналізація – проявляється в межах країни підвищується роль певного регіону. Дану закономірність можна розглянути на прикладі України.

Україна має певні конкурентні переваги у світогосподарській системі, тому може брати активну участь у глобальних економічних процесах:

• унікальний природно-ресурсний потенціал (залізні і марганцеві руди) – можуть відігравати велику роль у розвитку світової економіки;

• природні умови доповнюються високим людським потенціалом;

• наявність виробничих комплексів (металургійного, машинобудівного, хімічного);

• міжнародне значення мають і рекреаційні ресурси ;

• Лісостепова і Степова зони мають унікальні агрокліматичні умови та земельні ресурси. Тут можуть вироблятися продукти харчування, які забезпечать продовольством багато країн світу;

• роль України, як транзитної держави (нафто-, газопроводи, лінії електропередач, які з’єднують Україну з іншими державами, транзитні залізничні та автомобільні шляхи, вихід України до моря) – все це створюють прекрасні умови для міжнародного співробітництва.

2. Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів

Для того, щоб реалізувати закони і закономірності треба розробити певні правила (принципи) їх застосування в різних сферах економічної діяльності.

Принцип – це правила господарювання, якими мають користуватися суб’єкти господарської діяльності, на певному етапі історичного розвитку.

Принцип – це обґрунтоване наукою і практикою правило, яким керуються у практичній діяльності для досягнення поставленої цілі, ЦЕ:

- наближення виробництва до джерел сировини, палива, природних умов, ресурсів;

- наближення виробництва і послуг до споживачів;

- розміщення виробництва з урахуванням охорони довкілля,

- раціонального використання ресурсів і запровадження ресурсозберігаючих технологій.

Принципи розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів:

1. Принцип раціонального розміщення виробництва.

Суть цього принципу полягає в тому, щоб під час розміщення об’єктів досягалась висока ефективність народного господарства. Раціональне розміщення виробництва передбачає:

• наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел сировини, палива, енергії і води;

• наближення трудомістких галузей до регіонів з високим рівнем забезпеченості трудовими ресурсами;

• наближення виробництв товарів масового споживання до районів високої концентрації населення;

• ліквідація (уникнення) зустрічних перевезень однотипного вантажу;

• обмеження надмірної концентрації промисловості великих містах, розміщення нових промислових об’єктів у малих і середніх містах;

• охорона природи і забезпечення комфортних умов проживання населення.

2. Принцип комплексного розміщення виробництва (випливає з однойменної закономірності). Згідно з цим принципом розміщення об’єктів передбачає:

• комплексне використання природних ресурсів та відходів їх переробки;

• раціональне використання трудових ресурсів різних вікових груп чоловічої та жіночої статі;

• створення єдиної виробничої і соціальної інфраструктури з метою обслуговування локальних виробничих комплексів та населених пунктів.

3. Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва, передбачає:

• дотримання збалансованості між виробничими потужностями і обсягом виробництва з одного боку і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів з другого;

• дотримання пропорційності між галузями спеціалізації (між добувною і обробною галузями промисловості, між допоміжними і основними, між соціальною та виробничою сферами)