Тема 6. Хронополітика та дослідження світової політики (10 год).

Хронополітика та сучасні тенденції світової політики: глобалізація, демократизація, інтеграція. Альтернативні моделі нового світового порядку та їх хронополітичне забезпечення. Пізня античність та перспективи еволюції сучасної світової політичної системи. Дж. Раггі про хронополітичні підстави “майбутньої міжнародної структури”. Й. Фергюсон та Р. Мансбах про особливості політичного часу в епоху “постміжнародної політики”.

Хронополітична стратегія держави: сенс та основні завдання. Внутрішній та зовнішній аспекти хронополітичної стратегії держави. Глобальна хронополітична стратегія: вузлові проблеми та труднощі вироблення.

Хронополітика і проблема керованості світовою політикою. В. Цимбурський про “пласти непередбачуваності” у XXI столітті.

Тема 7. Прикладна хронополітика та перспективи хронополітичних досліджень. (10 год).

Політичний процес та політична діяльність з точки зору хронополітика. Практичне значення хронополітики у дослідженні світових політичних процесів. Проблема світового політичного порядку. Політичне прогнозування та хронополітичне знання. "Глобальне політичне прогнозування" А.С. Панаріна.

Стратегічне планування в політиці та хронополітика. Хронополітика та геополітика.

5. Рекомендована література

1. Авени Энтони Империи времени: Календари, часы и культуры. – К., 1998.

2. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе // Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. – М., 1975.

3. Беккер Г. Теория распределения времени // США: экономика, политика, идеология. – 1996. - № 1, 2.

4. Богатуров А.Д., Виноградов А.В. Модель равноположенного развития: варианты “сберегающего” обновления // Прлис. – 1999. - № 4.

5. Бродель Ф. Грамматика цивилизаций. – М., 2008. – С. 63-65.

6. Бродель Ф. История и общественные науки. Историческая длительность // Философия и методология истории. Сб. статей. – М., 1977.

7. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология ХХІ века. – М., 2003.

8. Гачев Г.Д. Пространство и время. Национальные варианты. // Гачев Г.Д. Национальные образы мира. Космо-Психо-Логос. – М., 1995. – С. 153-179.

9. Горин Д. Пространство и время в динамике российской цивилизации. – М., 2003.

10. Ильин М.В. Геохронополитика – соединение времён и пространств // Вестник Московского университета. Сер. 12. Политические науки. – 1997. - № 2.

11. Ильин М.В. Критерий современности в политике // Полис. – 1995. - № 1. – С. 80-87.

12. Ильин М.В. Феномен политического времени // Полис. – 2005. - № 3.

13. Ильин М.В. Хронополитическое измерение: за пределами повседневности и истории // Полис. – 1996. - № 1. – С. 55-77.

14. Капустин Б.Г. Современность как предмет политической теории. – М., 1998.

15. Ковалёв С.Н. Феномен времени и его интерпретиция. – Х., 2004.

16. Коннертон Пол Як суспільства пам’ятають. – К., 2004.

17. Лапкин В.В., Пантин В.И. Поздняя античность и современность: опыт сравнительного политического анализа // Полис. – 2003. - № 4. – С. 82-93.

18. Лапкин В.В., Пантин В.И. Ритмы международного развития как фактор политической модернизации России // Полис. – 2005. - № 3.

19. Максименко В.И. Координаты современности (К дискуссии о «постсовременном мире») // Глобальное сообщество: новая система координат (подходы к проблеме) / Э.Б. Алаев, В.Я. Белокреницкий и др.; А.И. Неклесса (рук. проекта и отв. ред.) – СПб.: Алетейя, 2000. – С. 260-278.

20. Могилевкин И. Фактор времени в политике России и других держав // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. - № 11.

21. Модельски Дж. Эволюция глобальной политики // Полис. – 2005. - № 3.

22. Модельски Дж., Томпсон У. Волны Кондратьева, развитие мировой экономики и международная политика // Вопросы экономики. – 1992. - № 10.

23. Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия? – М., 1991. – С. 3-50.

24. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование в условиях стратегической нестабильности. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 271 с.

25. Панарин А.С. Россия в циклах мировой истории. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1999. – 287 с.

26. Пантин В. Философия исторического прогнозирования. – Дубна, 2006.

27. Политическая наука: Сб. науч. тр. – М., 2009. - № 1: Пространственно-временные измерения политики.

28. Пантин В.И., Лапкин В.В. Волны исторической модернизации в России// Полис. – 1998. - № 2.

29. Политическая хроногометрия // Ильин В.В. Политология: Учебник для студ. вузов, обуч. по гуманит. спец. – М.: «Книжный дом «Университет», 1999. – С. 80-119.

30. Пономарёва Е.Г. Хронополитическое измерение модернизационных процессов в современной Сербии // Полис. – 2005. - № 3.

31. Россия в пространстве и времени (история будущего) / Б.Н. Кузык, А.И. Ачеев, О.В. Доброчеев и др. – М.: Ин-т экономических стратегий, 2004. – 336 с.

32. Савельева И.М., Полетаев А.В. История и время. В поисках утраченного. – М., 1997.

33. Сорос Дж. Эпоха ошибок. Мир на пороге глобального кризиса. – М., 2008.

34. Страда В. Хронотоп России // Империя пространства: Хрестоматия по геополитике и геокультуре России / Сост. Д.Н. Замятин, А.Н. Замятин – М, 2003. – С. 5-8.

35. Сунгуров А.Ю. Хронотоп как инструмент регионального политиского анализа // Полис. – 2003. - № 6.

36. Тириакьян Э. От «1968» к «1989»: социология и ANNUS MIRABILIS // Социс. – 1991. - № 5. – С. 26-34.

37. Цымбурский В.Л. Остров Россия. Геополитические и хронополитические работы. 1993-2006. – М., 2007.

38. Чихарев И.А. Хронополитика: к пониманию трансформации в мировой политике // Вестник Московского университета. Сер. 12. Политические науки. – 2004. - № 3.

39. Чихарев И.А. Хронополитика: развитие исследовательской программы / // Полис. – 2005. - № 3.

40. Чихарев И.А. Хронополитические исследования: опыт синтеза // Полис. – 2003. - № 6.

41. Элиаде М. Миф о вечном возвращении. Архетипы и повторяемость / Е. Морозова, Е. Мурашкинцева (пер с фр.). – СПб.: Алетейя, 1998. – 250 с.

42. Фукуяма Ф. Конец истории? // Філософія політики: Хрестоматія: У 4 т. – К. Знання України, 2003. – Т ІV. – С. 7-29.