- •Лабораторна робота № 7 диференційний дилатометричний аналіз. Частина 1. Градуювання диференційного оптичного дилатометра типу шевенара
- •7.1. Мета роботи та робоче завдання
- •7.2. Теоретичні відомості
- •7.3 Устаткування, прилади та матеріали
- •7.4 Методика вирішення експериментального завдання
- •7.4.1. Правила переміщення світлової точки при диференційному дилатометричному аналізі
- •7.4.2. Юстування диференційного дилатометра
- •7.4.2.2. Визначення коефіцієнтів збільшення по осям
- •7.5 Заходи безпеки
- •7.6. Програма проведення експерименту
- •7.7 Порядок проведення роботи та опрацювання результатів експерименту
- •7.4.3. Побудова градуювальної сітки
- •Температура, 0с
- •7.8 Оформлення звіту та порядок захисту роботи
- •7.9 Контрольні запитання
- •7.10 Перелік рекомендованої літератури
7.4.2.2. Визначення коефіцієнтів збільшення по осям
Для визначення коефіцієнтів збільшення по осям диференційного оптичного дилатометра необхідно виконати низку вимірювань.
Відносне
розширення зразка
позначимо через
,
для еталона і кварца відповідно матимемо
і
.
Нехай
початкові довжини зразка, еталона і
кварца однакові:
.
Збільшення по осі ОХ позначимо через К1, по осі OY через К2 і по осі OA через К3. Тоді переміщення світлової точки по осі ОХ, що відповідає однаковому розширенню зразка і еталона можна записати так:
(7.4)
Аналогічно визначаються переміщення, що відповідають розширенню:
тільки
еталона (вісь OA)
,
(7.5)
тільки
зразка (вісь OY)
(7.6)
Знайдемо співвідношення між К1 і К2. Для цього розглянемо довільну точку b на дилатометричній кривій (див. рис.7.4, б). На цьому рисунку у відповідності до (7.4) і (7.6) буде:
(7.7)
Отже, знайдемо тангенс кута нахилу осі ОА (нехтуючи знаками):
(7.8)
Таким чином, якщо відомі К1 і tg φ, то можна легко дізнатися коефіцієнт К2:
.
(7.9)
Для визначення К1, тобто для градуювання осі ОХ, треба використати два однакових еталона із сплаву “пiрос”. Еталони поміщають в обидві трубки дилатометра, між ними закріплюють добре калібровану термопару і нагрівають. При нагріванні роблять температурні позначки через кожні 50 і 100 0С і таким чином отримують різницю розширень при нагріві до 50, 100, 150 0С і т.д. Для обчислення К1 за формулою (7.4) треба знати різницю відносних розширень еталона із піроса і кварцевої трубки такої ж довжини, яку можна визначати за формулою
.
(7.10)
або за допомогою даних із табл. 7.1.
Таблиця 7.1 - Параметри розширення сплаву «пірос»
Температура,
|
Істинне
відносне розширення “піроса” |
( |
Істинний
коефіцієнт розширення “піроса”,
|
50 |
0.65 |
0.62 |
13.14 |
100 |
1,32 |
1.27 |
13,53 |
150 |
2,01 |
1,92 |
13.93 |
200 |
2,71 |
2,60 |
14,38 |
250 |
3,43 |
3.29 |
14,91 |
300 |
4,18 |
4,02 |
15.46 |
350 |
4,97 |
4.77 |
15.97 |
400 |
5,78 |
5,56 |
16.46 |
450 |
6,61 |
6.37 |
16,93 |
500 |
7,47 |
7.20 |
17.37 |
550 |
8,35 |
8.05 |
17.81 |
600 |
9.25 |
8,92 |
18,24 |
650 |
10,17 |
9,82 |
18,65 |
700 |
11,11 |
10,73 |
19.01 |
750 |
12,07 |
11,66 |
19,37 |
800 |
13,05 |
12.61 |
19,73 |
850 |
14.05 |
13.58 |
20,09 |
900 |
15,06 |
14.57 |
20,45 |
950 |
16,09 |
15,57 |
20,81 |
1000 |
17,4 |
16,59 |
21.17 |
Із (7.4) і (7.10) легко обчислити К1 для будь-якої температури:
(7.11)
Ці
величини К1
використовують для обчислення середнього
значення
,
яке приймають за коефіцієнт збільшення
по осі ОХ.
Значення К2 можна знайти, використовуючи еталон із “піроса”, поміщений в трубку Т2, і здійснити нагрівання, запис и обчислення, аналогічні тим, що робились для К1, або скористатися формулою (7.9).
