Засоби, що поліпшують метаболізм міокарда

Предуктал (триметазидин) — антигіпоксичний та антиангінальний засіб, який нормалізує енергетичний баланс у клітинах при гі­поксії, попереджує зниження утворення АТФ. У хворих на стено­кардію він з 15-го дня лікування збільшує коронарний резерв, підвищує толерантність до фізичного навантаження, знижує часто­ту нападів стенокардії. Позитивно впливає на стан судин сітківки.

Показання до застосування: стенокардія, шум у вухах, судинні порушення сітківки та мозку.

Препарат добре переноситься хворими.

Кислота аденозинтрифосфорна (АТФ, артифос, фосфобіон) — природна складова тканин організму людини та тварин. Вона утво­рюється під час реакції окиснення та в процесі розщеплення вуг­леводів. Найбільша її кількість міститься у гладких м’язах, у скелетних м’язах — до 0,3 %. АТФ бере участь у багатьох процесах обміну речовин з виділенням великої кількості енергії для механіч­ної роботи — скорочення м’язів, та для процесів синтезу (зокрема білків).

АТФ раніше широко використовували при серцевій недостат­ності, але було встановлено, що для її проникнення через клітинні мембрани необхідна дуже велика кількість енергії.

Показання до застосування: спазм периферичних судин та коронароспазм, дистрофічні зміни в міокарді, шлуночкові тахіаритмїї, лікування м’язових дистрофій, для посилення скорочувальної ак­тивності матки тощо.

Побічні ефекти: головний біль, тахікардія, гіперемія, нудота, посилення діурезу.

Засоби, які застосовують для лікування хворих з інфарктом міокарда

Інфаркт міокарда розвивається внаслідок тривалого порушення кровопостачання серця. При цьому порушуються робота серця, сер­цевий ритм, знижується АТ, виникає серцева недостатність, підви­щується загроза утворення тромба в серці.

Лікування хворих з інфарктом міокарда включає комплексне за­стосування таких груп препаратів:

• для усунення сильного болю та профілактики кардіогенно- го шоку вводять наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол), засоби для наркозу (азоту закис), проводять нейролептаналгезію (фентаніл з дроперидолом);

• для підвищення АТ застосовують дофамін, мезатон;

• при аритміях на тлі інфаркту міокарда вводять протиарит­мічні препарати — 0,2 % розчин лідокаїну (внутрішньо­венно), новокаїнамід;

• для обмеження розмірів інфарктного вогнища вводять 0,01 % розчин нітрогліцерину (внутрішньовенно), анаприлін, ніфедипін;

• при гострій серцевій недостатності застосовують кардіо­тонічні препарати швидкої дії (строфантин, корглікон);

• для профілактики тромбоутворення вводять антикоагулян­ти (гепарин).

Вибір препаратів у кожному конкретному випадку визначається станом хворого.

Особливості роботи з антиангінальними препаратами:

• нітрогліцерин у таблетках, капсулах необхідно признача­ти сублінгвально; розчин нітрогліцерину у флаконах — по 1-2 краплі на грудочку цукру під язик (якщораніше хворий не вживав цей препарат); найвища разова доза на прийом 3-4 краплі. Якщо серцевий напад не проходить протягом 10 хв, дозволено ще двічі повторити прийом препарату через 10 хв. Якщо больовий напад триває понад 30 хв, хворого слід госпіталі­зувати у спеціалізоване відділення;

• нітросорбід (ізосорбіду динітат) доцільно приймати перед їдою з 8-ї до 13-ї години (у період, що перекриває години найбільшої фізичної активності, оскільки з 13-ї до 8-ї години відновлюється чутливість до препарату). При серцевому нападі нітросорбід діє повільніше, ніж нітрогліцерин (через 3-5 хв), якщо таблетку роз­жувати та потримати у роті; за відсутності ефекту через 5- 10 хв можна повторити вживання препарату;

• сустак потрібно призначати в таблетках, які пацієнт має прийняти всередину не розжовуючи;

• препарати нітратів неможна приймати одночасно з анта­гоністами кальцію, коронаролітиками; їх обрежно призначають пацієнтам з дегідратацією (АТ нижче 90 мм рт. ст.). Слід пам’я­тати, що алкоголь посилює гіпотензивну дію нітратів;

• валідол при незначно вираженому серцевому нападі у хворого медсестра має право самостійно застосувати до приходу лікаря;

• валідол у капсулах, таблетках застосовують під язик; рід­кий валідол у флаконах призначають по 4-5 крапель на грудочку цукру під язик;

• атенолол слід обережно призначати хворим на цукровий діа­бет та при хворобах периферичних судин. Препарат відміняють (як і всі β-блокатори) поступово; за необхідності проведення опера­ції з інгаляційним наркозом за декілька днів до операції лікуван­ня атенололом необхідно припинити;

• молсидомін потрібно вживати всередину після їди, а при серцевому нападі — сублінгвально; слід обережно призначати після інфаркту міокарда, а пацієнтам похилого віку — у нижчих дозах.