3. Обґрунтування необхідності використання фізкультурних пауз в навчальному процесі в групі продовженого дня

Рухова активність – це сумарна кількість рухових дій, яка виконується людиною в процесі повсякденного життя. Фахівці зазначають, що норма природної потреби в русі у дітей молодшого шкільного віку становить приблизно 1,5–2 години на добу. Але з приходом до школи рухова активність дитини помітно зменшується. Руховий режим з відносно довільного змінюється на обумовлений строгими правилами поведінки. Більшу частину доби дитина перебуває у статичному положенні. При цьому організм дитини несе велике фізичне навантаження, оскільки статичне навантаження вступає у протиріччя з фізичним розвитком дитини. Тривала нерухомість дитини під час занять, перебування протягом довгого часу в сидячому положенні викликає застій крові в області нижніх кінцівок, таза, живота. В результаті чого погіршується кровопостачання головного мозку, що негативно позначається на життєдіяльності нервових клітин. Як наслідок – зниження працездатності, млявість, позіхання, розсіяна увага, прояв негативних емоцій, погіршення загального самопочуття, скарги на головний біль. А у декого з дітей спостерігається й порушення поведінки [11, с. 110].

Крім того, дорослим потрібно пам’ятати, що у молодших школярів (особливо в учнів 1 – 2 класу) ще слабка мускулатура, яка керує збереженням певної пози. А це означає, що дитина може без утоми бігати і стрибати, а от залишатися в одній і тій же позі (сидіти, стояти) протягом навіть десяти – п'ятнадцяти хвилин видається для неї складним завданням: з’являється втома, що супроводжується неприємними відчуттями в області спини, шиї, рук. У дитини спостерігається поява мимовільних рухів, порушення постави та координації рухів. Стає зрозумілим, що у такій ситуації думати про навчання молодший школяр уже не може. Йому терміново треба порухатися, змінити положення тіла і вид діяльності [16, с. 86–87].

Отже, для попередження втоми і підтримки високого рівня активності та працездатності дитини на уроці та під час виконання нею домашніх завдань, необхідно чергувати розумове навантаження з виконанням фізичних хвилинок і пауз: щоб відпочивала голова, потрібно давати роботу тілу. У зв’язку з цим К. Д. Ушинський звертав увагу на таке: важливою умовою, яка підвищує роботу пам’яті, є здоровий стан нервів, для чого й потрібні фізичні вправи. Нагадаємо, що ознаки втоми у шестирічних дітей з’являються через 10–12 хвилин безпосередньої навчальної діяльності, у дітей 7-річного віку – через 12–15 хвилин! Ж.-Ж. Руссо говорив: «Щоб зробити дитину розумною і розсудливою, зробіть її міцною і здоровою. Хай вона бігає, стрибає, пустує, хай грає і діє, перебуває у безперервному русі». А італійський фізіолог Анджело Моссо вважав, що фізичні вправи можуть замінити багато ліків, але жодні ліки в світі не можуть замінити фізичні вправи. Під час уроків значне навантаження припадає не тільки на м’язи тулуба, особливо спини, але й на органи зору і слуху, м’язи кисті працюючої руки.

Одним з найефективніших способів попередження стомлення, покращення загального стану дітей, зміни їх діяльності у групі продовженого дня вважаються так звані фізкультурні паузи [6, с. 58].

Основи фізіологічного обгрунтування ефективності їх застосування лежать в працях видатних вітчизняних учених: Введенського Н. Є., Виноградова М. П., Крестовнікова А. Н., Маршака І. Є., Павлова І. П., Сеченова І. М., Ухтомського А. А. та багатьох інших. У роботах фізіологів, психологів і педагогів було визначено, що тривале збудження різних відділів головного мозку, постійна напруга опорно-рухового апарату, одноманітність рухових актів та їх монотонність – призводять до зниження загальної працездатності. Водночас відносно рівномірний розподіл і співвідношення процесів збудження і гальмування або їх перерозподіл між відділами кори головного мозку нормалізує реакцію організму на виконувану роботу. Такий перерозподіл досягається введенням нових (інших) подразників, у якості яких і виступають фізичні вправи. У процесі їх виконання серед виробничих операцій (у відведені моменти часу) відбувається переміщення процесу збудження в ділянки мозку, не пов'язані з трудовою діяльністю, в результаті чого «виробничі» керуючі ділянки відновлюються і навіть можуть «надвідновлюватися» за рахунок так званої взаємної індукції, тобто знайти «другу свіжість». Водночас саме активний, а не пасивний відпочинок сприяє відновленню робочих м'язових груп не тільки за рахунок центральних керуючих механізмів, але і за рахунок більш інтенсивного, ніж при бездіяльності, виведенні продуктів метаболізму [3, с. 31].

Окремої уваги, на наш погляд, потребує проблема «комп’ютер у школі» і, зокрема, у початковій. Більшість наукових досліджень, проведених в попередні роки, стосувались вивчення впливу умов та навчальних занять з використанням персональних комп`ютерів на працездатність і здоров`я учнів старших і середніх класів та студентів. Автори дійшли висновку, що ступінь стомлення учнів на уроках з використанням ПК вища порівняно із звичайними. Робота на ПК відрізняється від інших видів діяльності значними функціональними змінами нервово-емоційного статусу, потребує напруженої роботи зорового аналізатора, супроводжується вимушеною робочою позою. Це пов`язано з тим, що користувачеві комп`ютером доводиться читати інформацію на екрані монітора (роздивлятись букви, цифри, малюнки та ін.) і одночасно на клавіатурі, тобто дуже часто відбувається переведення погляду з екрана на клавіатуру, в результаті чого виникає часта переадаптація зору. Статична сидяча поза при цьому спричиняє напруження плечового поясу [2, с. 109].

На підставі вивчення реакцій організму учнів, їх працездатності і здоров`я запропоновано такі норми тривалості безперервної праці молодших школярів на комп’ютері: для дітей 6-річного віку – 10–12 хвилин; 7–8 річних – 15 хвилин і для 9–10 річних – до 20 хвилин не більше, ніж чотири рази на тиждень. Ці нормативи стосуються практично здорових дітей. Учні, що складають групу ризику по зору та ті, що мають хронічні захворювання, повинні працювати не більше 10 хвилин на день і не частіше двох разів на тиждень з обов’язковим проведенням профілактичних вправ для зняття зорового і загального стомлення. Як зазначає професор Нікіта Смирнов, більшість учнів початкових класів не вміють правильно дихати під час виконання фізичних вправ, а також і в умовах спокою. Неправильне дихання призводить до порушення діяльності серцево-судинної і дихальної систем, до зниження насичення крові киснем, порушення обміну речовин. Саме тому потрібно вводити у комплекси фізхвилинок, фізкультпауз вправи для тренування глибокого дихання, посилення видиху, в поєднанні з різними рухами тулуба і кінцівок [7, с. 55].

Таким чином, доцільність проведення фізкультурних пауз для дітей у групах продовженого дня є очевидною – вони необхідні задля здорового розвитку та продуктивного навчання молодших школярів.