55. Поняття адміністративного процесу.

Сьогодні в адміністративно-правовій науці не склалося усталеного та єдиного розуміння адміністративного процесу. Можна умовно виділити принаймні кілька основних підходи до його визначення. Перший підхід (його ще називають "юрисдикційним") передбачає так зване "вузьке розуміння адміністративного процесу", згідно з яким адміністративний процес - це врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок застосування заходів адміністративного примусу і, насамперед, адміністративних стягнень (іншими словами, у вузькому розумінні адміністративний процес - це провадження в справах про адміністративні правопорушення). У такому розумінні адміністративний процес має виключно юрисдикційний (правоохоронний) зміст.

Відповідно до другого підходу, так званого "управлінського" (його ще називають "широким розумінням адміністративного процесу"), адміністративний процес пропонується розглядати як врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок розгляду індивідуально-визначених справ у сфері виконавчої діяльності органів державної влади, а у передбачених законодавством випадках - й іншими, уповноваженими на те органами, іншими словами, у широкому розумінні адміністративний процес - це вся сукупність адміністративних проваджень. Такий підхід передбачає поширення поняття адміністративного процесу не тільки на юрисдикційну, а й на регулятивну, тобто на всю нормотворчу та правозастосовну діяльність адміністративних органів. Виокремлюється і третій підхід до визначення адміністративного процесу, умовно його можна назвати "судочинським", який походить від розуміння адміністративного процесу виключно як форми правосуддя. Отже, адміністративний процес у цьому випадку розглядається тільки як судовий розгляд публічно-правових спорів, віднесених до компетенції адміністративних судів. В межах цього підходу також існують різні точки зору, наприклад, виділяється адміністративний процес як вид судового процесу (адміністративне судочинство) та окремо управлінський процес (правозастосовна діяльність адміністративних органів), або стверджується, що адміністративний процес - це форма правосуддя, тобто адміністративне судочинство, а діяльність органів публічної адміністрації взагалі має не процесуальний, а процедурний характер (так звані адміністративні процедури). Розуміння адміністративного процесу лише як форми правосуддя в адміністративних справах відповідає поняттю адміністративно-процесуального права, яке закріплене в КАС, та основним тенденціям розвитку адміністративного законодавства (наприклад, станом на теперішній час розроблено та активно обговорюється проект Адміністративно-процедурного кодексу України, який визначає процедури розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування індивідуальних адміністративних справ та надання адміністративних послуг).

У новітній науковій адміністративно-правовій літературі пропонуються й інші підходи до розуміння адміністративного процесу, в т.ч. й дещо ускладнені. Так, наприклад, В. Тимошук пропонує систематизований варіант існуючих в сучасній адміністративно-правовій науці поглядів щодо адміністративного процесу, а саме як деліктного та юрисдикційно-деліктного, юрисдикцій його, судочинського, адміністративно-юстиційного, управлінського, позитивно-управлінського та адміністративного процесу у широкому розумінні.

У новітній адміністративно-правовій науковій та публіцистичній літературі адміністративний процес пропонується розглядати як врегульовану нормами адміністративно-процесуального права діяльність органів публічної адміністрації та деяких інших владних суб'єктів, спрямовану на розгляд та вирішення адміністративних справ (С. Стеценко). Адміністративний процес є сукупністю 3 складових:

а) адміністративно-судового процесу (розгляд публічно-правових спорів в адміністративних судах);

б) адміністративно-управлінського процесу, або адміністративно-процедурного (виконавчо-розпорядча діяльність суб'єктів публічної адміністрації);

в) адміністративно-юрисдикційного процесу (розгляд справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного примусу).