Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tretii_Kurs_Zarubizhna_literatura.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
572 Кб
Скачать
☆

Іv. Комплекси завдань для самостійної роботи

На самостійну роботу виносяться такі художні твори і проблеми:

  1. Мотиви лірики “Квіти зла” Ш.Бодлера.

  2. Роман “У пошуках втраченого часу” М.Пруста (“На Сваннову сторону”). Специфіка наративу.

  3. Неоромантичні тенденції М.Метерлінка в драмі-феєрії “Синій птах”.

  4. “Театр смерті” М.Метерлінка: символістський код драми “Там, всередині”.

  5. Трагіфарс “Мораль пані Дульської” Г.Запольської: з погляду феміністичної критики.

  6. Гендерна проблематика драми “Товариші” А.Стріндберга.

Методика проведення самостійної роботи:

  1. Прочитати відповідні тексти, провести їх аналіз та інтерпретацію шляхом “повільного читання”.

  2. Звернути увагу на художній світ твору:

    • суб’єктну організацію тексту; композицію та архітектоніку (оповідь, діалог, медитація); виявити суб’єкт мовлення, “голос”;

    • об’єктну організацію твору (сюжет, фабула, епізоди); фокус художнього повідомлення; форми простору і часу.

  3. Функція оповідача у прозовому тексті.

  4. Виявити джерела інспірації тексту: інтертекстуальність, цитати, алюзії, ремінісценції.

  5. Структури і функції монологів.

  6. Структури і функції діалогів.

  7. Персонаж, герой, ліричний суб’єкт і авторська позиція.

Теоретичні джерела (допомога в аналізі):

  1. Бахтин М.М. Автор и герой: К философским основам гуманитарных наук. СПб., 2000.

  2. Болотова Н.С. Филологический анализ текста. Томск, 2000.

  3. Гиршман М.М. Литературное произведение: Теория и практика анализа. М., 1991.

  4. Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения. Учеб.пособие. М., 1998.

  5. Долинин К.А. Интерпретация текста. М., 1985.

  6. Лотман М.Ю. Анализ художественного текста. М., 1972.

  7. Лотман М.Ю. Структура художественного текста. М., 1970.

  8. Лукин В.А. Художественный текст: Основы лингвистической теории. Аналитический минимум. М., 2005.

  9. Николина Н.А. Филологический анализ текста. М., 2003.

  10. Успенский Б.А. Поэтика композиции. СПб., 2000.

  11. Шанский Н.М., Махмудов Ш.А. Филологический анализ. СПб., 1999.

Форми контролю:

  • твір №1: письмова відповідь на поставлені запитання під час практичного заняття №2;

  • твір №2: підготуватися до дискусійного обговорення в рамках Клубу читача;

  • твір №3: написати театральну рецензію на переглянутий художній фільм за мотивами драми;

  • твір №4: обґрунтувати власні враження від прочитаної драми під час колоквіуму;

  • твір №5: підготуватися до дискусійного обговорення в рамках Клубу читача;

  • твір №6: письмова відповідь на поставлені запитання під час практичного заняття №4.

V. Словник ключових термінів

Асоціативність – процес з’єднування різних феноменів (образів) під час мислення, художньої творчості за принципом дії несвідомого (“несвідомої комбінації”, за словами І.Франка). Наприклад, образ сонячного променя може асоціюватися із ранком, адже світло його найсуттєвіший атрибут. Асоціація може застосовуватися і в алегоричній структурі. Коли поет хоче привернути увагу до певного предмета, то наділяє його світлом, блиском, сяйвом. Образ блискучих очей пов’язується, зокрема, із любовним почуттям ліричного суб’єкта.

Волюнтаризм - прояв волі як особливої надприродної сили, протилежність раціо, ірраціональність, першооснова усього сущого. Як філософський напрям В. оформив А.Шопенгауер (трактат “Світ як воля і уявлення”, 1819). Основні тези: 1) людина є рабом волі, котра створила її інтелект з метою пізнання світу, виживання; 2) людина завжди служить волі, а не розуму; 3) воля змушує людину жити, яким би безглуздим не здавалося її існування”. “Воля до влади”( 1906) – основний вклад Ф.Ніцше у філософію волюнтаризму у вигляді афоризмів.  Філософ зводить інстинкт, емоції,  інтелект людини до єдиної основи – воля до влади. Панування над собою  вище, аніж влада над іншими. Однак увесь космос, на думку Ф.Ніцше, - це боротьба “квантів влади”, кожен з яких прагне панувати над іншими, бажає бути центром усього світу.

Екзистенціалізм – філософія існування. Термін увів К.Ясперс, обґрунтував Ж.-П.Сартр у трактаті “Екзистенціалізм – це гуманізм”. Основна категорія – екзистенція (О.Ф.Больнов:“...мыслительное выражение совершенно определённого решающего переживания в человеке, которое выделяется из всех моментов неопределенности и нерешительности остальной жизни характером неоспоримой окончательной отрешенности”). Людина усвідомлює себе як екзистенцію у граничних ситуаціях (наприклад, страху, смерті), в результаті чого світ стає близьким, інтимним, усе дріб’язкове відступає і виявляється власне екзистенція.

Інтерперсональна комунікація – психолінгвістична теорія про спілкування людей на особистому рівні адресата (одержувач повідомлення) і адресанта (той, хто повідомляє). Найбільш поширена функція спілкування імперативна: прямий наказ, опосередкований вплив (маніпуляція), переконання (застереження, обман, заклик до обов’язку). Жести, міміка, контакт, постави, - всі ці тілесні прояви можуть заміняти вербальне спілкування або служити в якості контексту, який дозволяє зрозуміти зміст повідомлення.

Інтуїтивізм – філософське вчення, яке визнає інтуїцію найбільш адекватним інструментом пізнання світу. А.Бергсон протиставляв інтуїцію інтелекту. Основні тези бергсонівського інтуїтивізму: 1) інтелект створює абстраговані поняття, але не може охопити життя у всій його органічності та універсальності; 2) інтуїція відтворює реальність, котра, будучи, безпосереднім проживанням речі, входить у її “інтимну сутність”. Інтуїція скеровує увагу на свідомість, власне психічне життя. Безперервна мінливість станів піддається тільки самоспостереженню.

Модернізм – сукупність художніх напрямів та стилів у мистецтві другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст., котрі розривали сув’язь чи принаймні проголошували розрив із класичною традицією. Літературні твори модерністи базували на інтерпретаціях сучасних філософських, психологічних, історичних концепцій з метою якнайглибшого проникання у внутрішній світ персонажа, його свідомого і несвідомого рівнів, виявлення механізмів пам’яті, вражень, асоціацій (стиль “потоку свідомості”).

Натуралізм – течія у філософії (О.Конт, Ч.Дарвін) та мистецтві (І.Тен, Е.Золя). Теорію натуралізму в літературі обґрунтував Е.Золя (“Експериментальний роман”, “Натуралізм в театрі”) на підставі таких понять як: факт, протокол події, фотографія особи, документалізм, соціальна дно. Письменники-натуралісти обумовлювали вчинки персонажа фізіологією, генетичною спадковістю і соціальним середовищем.

Песимізм – негативне сприймання світу, похмурий світогляд, оформлений А.Шопенгауером на основі волюнтаризму. У трактаті “Світ як воля і уявлення” показав взаємозалежність зла і страждання: “Наш світ і люди в ньому – це породження сліпої ненаситної волі, котра заради своєї гри прирікає людину на страждання”.

Психоаналіз – теорія психотерапевта З.Фройда (“Тлумачення сновидінь”, “Я і Воно”), що складається з таких частин: свідомий і несвідомий рівень психіки людини, структурна модель психіки (Воно – Я – Над-Я); лібідо (енергія сексуального інстинкту); захисні механізми (зокрема, витіснення, сублімація); сновидіння.

Символізм – найбільш поширений напрям у мистецтві, який функціонує, починаючи від найдавнішої до сучасної епохи; притаманний песимістичний світогляд. Символісти розвивали теорію символу – видимого знаку невидимої сутності. Звідси містицизм, ідеалізм, протиставлення світу речей і світу ідей.

Синестезія – феномен у культурі, що проявляється одночасним сприйманням кількох відчуттів (кольору і звуку, кольору і запаху). Феномен найбільше проявився у музиці, живописі і ліриці на рубежі ХІХ – початку ХХ ст. Теоретично обґрунтовував французький психолог Т.Рібо. У літературі синестезія розуміється як побудова художнього світу на основі образного нашарування кількох відчуттів за принципом асоціативності.

Футуризм - авангардний рух у культурі на початку ХХ ст., літературний стиль, якого основними способами досягнути новизни були деструкція слова і епатаж. Засновник футуризму - італійський поет Ф.Марінетті. Серед постулатів його “Маніфесту футуризму” (1909) найбільш прозірливим виявився такий: “Ми хочемо оспівувати людину біля керма машини, котра метає спис свого духу над Землею, по її орбіті”. А теорія Ейнштейна проглядає у наступному постулаті: “Час і Простір вмерли вчора. Ми уже живемо в абсолюті, тому що ми створили вічну всюдисущу швидкість”.

VІІІ (ЗИМОВИЙ) ТРИМЕСТР

VІ. ЗАГАЛЬНІ НАПРЯМИ ВИВЧЕННЯ МАТЕРІАЛУ

6.1 Анотації лекцій

Тема 1: Період пізнього модернізму і зародження постмодернізму; фройдизм і “глибинна психологія” К.Юнга як чинники творення нової естетики. “Тлумачення сновидінь”(1900) З.Фройда і сюрреалізм. Стиль “потоку свідомості” Дж.Джойса. Аналіз структури і проблематики його роману “Улісс”. Радикальний вплив роману на розвиток новітньої європейської літератури. Редукування фабули, внутрішні монологи, симультанність просторових і часових планів, змішування типів нарації. Метод психологічного “осторонення” у творчості В.Набокова. Головна проблематика прози письменника. Аналіз роману “Пнін”. Образ російського емігранта (елементи автобіографізму, специфіка ментальності діаспори).

Тема 2: Вершинні досягнення лірики ХХ століття. Творчість Р-М.Рільке (особливість ліризації, містицизм). Загальний огляд збірок поета. Творчість Ф.-Г.Лорки. Головні мотиви, характерні образи та ідеї (Іспанія як образна домінанта), версифікація. Загальний огляд збірок поета.

Тема 3: Огляд західноєвропейської драматургії. Реформаторство Б.Брехта: епізація драми; проблематика драми “Кар’єра Артуро Уї”, політичний підтекст сюжету; мілітарна проблематика драми “Матінка Кураж”.

Тема 4: Театр абсурду. Творчість С.Беккета: песимістичний погляд автора на сучасну цивілізацію, деструкція традиційної форми драми; аналіз специфіки діалогу в драмі “Чекаючи на Годо”; “трагічні ляльки”. Сюррелістична драматургія Е.Йонеско. “Носороги” як класичний зразок новітньої західноєвропейської драми, гротеск і абсурдистський гумор. Аналіз драми “Урок” Е.Йонеско: демаскування безсенсовності і автоматизму сучасного життя. Трансформація античних мотивів у творчості Ж.Ануя. Філософія екзистенціалізму в трагедії А.Камю “Калігула”.

Тема 5: Творчість Ж.-П. Сартра. Теорія естетики екзистенціалізму у філософських трактатах Ж.-П.Сартра. Аналіз проблематики роману “Нудота”. Сартрівські поняття свободи і об’єктивного часу.

Тема 6: Антиутопія в літературі ХХ ст.: проблеми жанру, художньої реалізації. Інтелектуалізм – основа роману: Г.Гессе “Гра в бісер”; антиутопія Касталії; композиція твору. Аналіз проблематики роману Дж. Оруелла “1984”, поняття симулякра любові, праці, свободи в тоталітарному суспільстві.

Тема 7: Жанр наукової фантастики і проблеми моралі. Марсіада в західноєвропейській літературі ХХ ст. Аналіз композиції і сюжету роману С.Лема “Соляріс”.

Тема 8: Магічний реалізм в латиноамериканській літературі (творчість Г.Маркеса, Х.Борхеса,). Міфологічний погляд на сучасну людину (аналіз роману Г.Маркеса “Сто років самотності”). Бібліотека і книжні ремінісценції у творчості Х.Боргеса, містицизм в оповіданні “Алеф”.

6.2 Навчальні джерела

Підручники і посібники:

  1. Зарубежная литература ХХ века: Учебник / Под ред. Л.Г.Андреева.- М.: “Высшая школа”.- 2003.

  2. Зарубежная литература ХХ века: Практикум / 4-е изд. М., 2004.

  3. Левчук Л. Західноєвропейська естетика ХХ століття: Навч.посібник. - К.: Либідь. - 1997. – 224 с.

  4. Лошакова Т. В., Лошаков А. Г. Зарубежная литература ХХ века (1940-1990-е годы): практикум. Учебное пособие.- М.: Наука. - 2010.- 328 с.

  5. Михальская Н.П. Дудова Л.П. Зарубежная литература ХХ века: Практикум.- 2-е изд.-М.:Флинта.- 2003.- 416 с.

  6. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / Під ред.М.Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – 633 с.

  7. Зарубежные писатели: В 2 ч. М., 2003.

  8. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство. – К.: Академвидав.- 2003.- 390 с. Розділ 1, 2, 3, 4.- С.7-186.

Наукові джерела:

  1. Камю А. Бунтующий человек.- Минск, 1998.

  2. Карельский А.В. От героя к человеку. Два века западноевропейской литературы.- М., 1990. – 290 с.

  3. Сартр Ж.-П. Що таке література? http://slovoidelo.narod.ru/neomarxism/sartre/what/what.htm

  4. Сартр Ж.-П. Екзистенціалізм – це гуманізм http://scepsis.ru/library/id_545

  5. Эсслин М. Театр абсурда / Пер. с англ. Г. Коваленко. — СПб.: Балтийские сезоны, 2010. – 380 с.

  6. Березина Г. А. Герман Гессе. - Л., 1976.- 357 с.

  7. Марков Сергей. Блудницы и диктаторы Габриеля Гарсия Маркеса.- М.: «Вече».- 2012. – 420 с.

  8. Грифцов Б. Психология писателя. - М., 1988.

  9. Зенкин С. Человек в осаде (Сартр) // Лит. Обозр.-1990.-№ 3.

  10. Бачелис Т. Воспоминания о Сартре // Совр. драматургия.-1989.-№ 6.

  11. Скуратівський В. Французька драма в нашому столітті // Французька п’єса в ХХ столітті.-К., 1993.

  12. Андреев Л. Г. Жан-Поль Сартр. Свободное сознание и ХХ век. М., 1994, 2004. 

  13. Ерофеев В. В. Жан-Поль Сартр // Французская литература. 1945–1990. М., 1995. С. 70–86.

  14. Юровская Э. П. Жан-Поль Сартр. Жизнь — философия — творчество. СПб., 2006.

  15. Барт Р. Семиотика. - М., 1983. С. 306–349.

  16. Долгов К. М. От Кьеркегора до Камю: Философия. Эстетика. Культура.- М., 1990.

  17. Фокин С.  Альбер Камю. Роман. Философия. Жизнь.- СПб.- 1999.

  18. Луков Вл. А. Драма Альбера Камю «Калигула» / Зарубежная литература ХХ века: Практикум / 4-е изд. М., 2004. С. 297–313.

  19. Білоцерківець Н. Воскресіння Калігули // Всесвіт.-1988.-№7.

  20. Фрадкин И. Творческий путь Брехта-драматурга / Бертольт Брехт. Театр. Пьесы. Статьи. В пяти томах. Т. 1.- М.: Искусство, 1963.

  21. Алексеева Мария. Гнуть Брехта в любую сторону? Театральна рецензія http://scepsis.ru/library/id_2581.html

  22. Есть ли будущее у театра абсурда? // Театр абсурда. Сб. статей и публикаций. СПб., 2005.

  23. Розовский М. Г. Изобретение театра. — М.: АСТ, 2010. — 565 с.

  24. Діброва В. Шляхи театрального авангарду: Е.Йонеску // Всесвіт.-1988.-№ 10.

  25. Фромм Эрих. Комментарий к роману Дж.Оруэлла “1984” http://avtonom.org/old/lib/theory/fromm/1984.html

Електронні ресурси

  1. Сайт З.Фройда http://www.psychoanalyse.ru/biblio/bibliofreud.html

  2. Сайт текстів і послідовників К.-Г.Юнга http://jungland.ru/

  3. Сайт французької літератури http://modfrancelit.ru/

  4. Сайт творів Ф.-Г.Лорки http://www.lib.ru/POEZIQ/LORKA/

  5. Сайт міжнародного товариства М.-Р.Рільке http://www.rilke.ch/

  6. Сайт біографії і творчості Б.Брехта http://www.bildungsserver.de/Bertolt-Brecht-1898-1956--4203.html

  7. Сайт лауреатів Нобелівської премії з літератури http://noblit.ru/

  8. Сайт біографії і творчості Е.Йонеско http://www.ionesco.ru/ [російський]

  9. Сайт біографії і творчості Е.Йонеско http://www.ionesco.org/ [західно європейський]

  10. Сайт біографії, творчості, художньої галереї Г.Гессе http://www.hesse.ru/

  11. Музей Г.Гессе http://www.hermann-hesse-hoeri-museum.de/

  12. Сайт Дж.Оруелла http://www.orwell.ru/index_ru

  13. Сторінка Дж.Оруелла на сайті http://krotov.info/libr_min/15_o/orv/el_000.html

  14. Сайт біографії і творчості С.Лема http://lem.pl/ [польський]

  15. Сайт біографії і творчості С.Лема http://www.stanislawlem.ru/ [російський]

  16. Сайт наукової фантастики і фентезі http://fantlab.ru/

  17. Сайт біографії і творчості Г.Маркеса http://www.marquez-lib.ru/

  18. Сайт друзів Х.Л.Боргеса http://amigos-de-borges.net/site/english/main/

  19. Сайт присвячений творчості Х.Л.Боргеса http://www.themodernword.com/borges/

  20. Центр досліджень творчості Х.Л.Боргеса http://www.borges.pitt.edu/english.php