2. Торгова інфраструктура фондового ринку Франції ( Георгієва а.)

Ринок цінних паперів Франції один із найстаріших у світі. Домінуючі позиції на ринку капіталів Франції займає Париж. В Парижі знаходиться майже вся торгова інфраструктура французького ринку цінних паперів.

В даний час Паризька фондова біржа (Euronext Paris) має статус спеціалізованого фінансового інституту. Це провідна фондова біржа у Франції, тому можна охарактеризувати біржову систему країни як моноцентричну.

До компетенції Паризької фондової біржі входить виконання таких функцій:

• розробка правил функціонування ринку, які повинні бути схвалені Чиказькою товарною біржею СМЕ;

• допуск цінних паперів до котирування на біржі;

• прийняття нових членів біржі;

• забезпечення публічності торгів та поширення інформації про зміну курсів;

• реєстрація угод між учасниками за допомогою клірингової палати та забезпечення таким чином гарантій оплати і поставки цінних паперів;

• надання емітентам послуг з котирування їх цінних паперів і здійснення фінансових операцій.

У 1999 р з урахуванням тенденції до еклектронізаціі операцій на Паризькій фондовій біржі була створена електронна площадка торгів NSC. На ній були об'єднані первинний і вторинний ринки, а також ринки похідних інструментів, кліринг та інші розрахунки.

Сегменти фондового ринку Франції. Ринок акцій у Франції до 2005 року поділявся на кілька частин. Розглянемо докладніше кожен сегмент.

Перший (офіційний) ринок (le Premier Marche). На ньому котируються цінні папери великих компаній як французьких, так і зарубіжних. Вимоги допуску до котирування на цьому ринку найсуворіші. Перший ринок, в свою чергу, до 25 вересня 2000 року поділявся на два сектори:

   1. Ринок касових операцій (le Marche au comptant), де розрахунок за операціями відбувається негайно, а угоди без покриття заборонені. Відзначимо, що цей ринок вже дещо застарілий, компанії, акції яких там котируються, мало відомі серед широкої публіки. Що стосується облігацій допущених на Перший ринок, то вони можуть обертатися тільки на ринку касових операцій.

   2. Ринок термінових угод (le Marche a reglement mensuel - RM). Всі операції, що здійснюються на цьому ринку, - тверді (ціна і кількість фіксуються під час укладання угоди) і обов'язкові до виконання. Однак розрахунок за операціями здійснюється в кінці місяця. На цьому ринку котируються тільки акції, найбільш ліквідні та популярні серед інвесторів як французьких, так і іноземних емітентів.

Однак з 25 вересня 2000 року розрахунки лише касові.

Другий ринок (le Second Marche) розрахований на середні і дрібні (іноді навіть сімейні) компанії, що знаходяться в стадії росту, і націлений на те, щоб допомогти їм у збільшенні власного капіталу. Він також може служити стартовим майданчиком великим підприємствам для подальшого їх доступу на Перший ринок. На Другий ринок приймаються підприємства тільки у формі акціонерних товариств, які вже мають стійке положення на ринку.

Вільний ринок, призначений для невеликих компаній.

Новий ринок (le Nouveau Marche). Мета цього ринку - надати невеликим підприємствам з великим потенціалом зростання необхідні кошти для їх розвитку. В основному це стосується підприємств, що працюють в галузі високих технологій. Так як цей ринок пов'язаний з фінансуванням нових проектів розширення підприємств, він досить ризиковий (курси мають тенденцію до різких змін), але і дуже прибутковий. При вступі на даний ринок компанія зобов'язана збільшувати статутний капітал. На Новому ринку здійснюються тільки касові операції.

З січня 2005 року Перший, Другий та Новий ринки Франції були обʼєднані в єдиний ринок під назвою Eurolist. Компанії, акції яких торгуються в даному сегменті, відносяться до однієї з трьох категорій: A з ринковою капіталізацією, що перевищує 1 млрд. євро, B від 150 млн. до 1 млрд. євро або C менше 150 млн. євро. Акції французьких емітентів, що входять в категорію «блакитних фішок», торгуються на Eurolist. Компанії, представлені в даному сегменті ринку, повинні відповідати вимогам, що містяться в директивах ЄС. Зокрема, для включення акцій компанії до котирувального списку біржі як мінімум 25% її акцій повинні перебувати у відкритому біржовому обороті і компанія повинна представити фінансову звітність за 3 попередні роки.

22 вересня 2000 року відбулося злиття фондових бірж Франції (ParisBourseSBF SA), Нідерландів (Amsterdam Exchanges NV (AEX)) та Бельгії (BXS). Нова біржа одержала назву Euronext. У лютому 2002 року до складу Euronext увійшла Лісабонська біржа.

В січні 2002 року Euronext відкрила два нових сегменти для цінних паперів, якими тут торгують – NextEconomy та NextPrime. Усі компанії, чиї акції продають на регульованому ринку (Перший, Другий та Новий ринки) на основі неперервного аукціону, можуть добровільно увійти в дані сегменти (при цьому залишаючись і в традиційних сегментах). Сектор NextEconomy включає компанії нових галузей, в той час як NextPrime складається із компаній традиційних галузей. До цих компаній застосовуються підвищені вимоги щодо розкриття інформації.

В 2001 році Euronext відкрила NextTrack – новий сегмент ринку для торгівлі цінними паперами біржових фондів.

25 квітня 2002 року Euronext відкрила ринок варантів – NextWarrants.

У 2005 році для торгівлі акціями малих і середніх компаній на біржі Euronext був створений сегмент Alternext. Вимоги, що пред'являються до компаній, що виходять на цей ринок, менш жорсткі, а процедура допуску до торгів спрощена в порівнянні з системою допуску на Eurolist.

Номенклатура цінних паперів, що випускаються досить широка, однак при цьому традиційно ринок облігацій був більш розвинутий, ніж ринок акцій.

ПАЙОВІ ЦІННІ ПАПЕРИ

У Франції випускають широкий спектр різноманітних пайових цінних паперів.

1) Акції акціонерних товариств (société anonyme – SA) – прості (actions ordinaries) та привілейовані (actions preferentielles).

Прості акції володіють традиційними характеристиками щодо права голосу та розподілу прибутку. Привілейовані акції надають перевагу їх власникам при розподілі чистого прибутку у вигляді більш високого дивіденду, першочергового (у порівнянні з іншими акціонерами) розподілу дивідендів або першочергового розподілу власності акціонерного товариства при його ліквідації.

Як прості, так і привілейовані акції надають право голосу. Подвійне право голосу надається за іменними акціями на умовах повної оплати та перебування в портфелі акціонера більше двох років (за наявності даного права у статуті).

2) Акції без права голосу. Неголосуючі привілейовані акції з’явилися в 1978 році. Власники таких акцій мають перевагу над іншими акціонерами: дивіденд, що виплачується за ними не може бути нижче 7,5% номінальної вартості акції. Перший дивіденд є кумулятивним ,тобто, якщо в рік емісії чистого прибутку недостатньо, його можна виплатити із чистого прибутку протягом наступних 3 фінансових років. Ці акції набувають права голосу, якщо протягом 3 років дивіденд повністю не виплачується, і зберігають дане право до моменту повної виплати усіх дивідендів.

Законом від 12 липня 1994 року дозволено випуск простих акцій з привілеєм, за якими здійснюється виплата додаткового дивіденду у разі володіння іменними акціями протягом більш як 2 років.

3) Інвестиційні сертифікати та привілейовані інвестиційні сертифікати – інструменти, створені в 1983 році для стимулювання приватних інвестицій в державні компанії.

Ці сертифікати являють собою 2 документи: сертифікат з правом голосу та інвестиційний сертифікат (надає право на одержання дивіденду, як і проста акція). Сертифікат з правом голосу призначений для старих акціонерів незалежно від того, підписались вони чи ні на інвестиційні сертифікати. Наявність обох сертифікатів автоматично веде до конвертації їх в просту акцію.

Інвестиційні сертифікати не можуть перевищувати 25% акціонерного капіталу товариства.

Починаючи з 1980-х всі акції не мають сертифікатів, а існують у вигляді записів на рахунках в центральному депозитарії (Euroclear France). Дематеріалізація не стосується акцій, призначених виключно для обороту з-за кордоном. З 3 травня 1988 р. усі власники цінних паперів, які не вжили необхідних заходів щодо виконання Закону про де матеріалізацію цінних паперів 1983 р., втратили свої права як акціонери, перетворившись просто на кредиторів компанії.

Переважна більшість простих акцій – цінні папери на пред’явника. Однак за бажанням інвестора цінні папери вільно конвертуються в іменні цінні папери і навпаки. Акції, що не мають лістингу на фондових біржах, можуть бути лише іменними. Привілейовані акції випускаються як у формі іменних, так і на пред’явника.

ІНСТРУМЕНТИ, ПОХІДНІ ВІД АКЦІЙ

1) Сертифікат акцій, призначений для обігу за межами Франції випускається Euroclear France для обігу поза межами країни. Має лістинг на Паризькій фондовій біржі і принаймні на одній іноземній.

2) Варант – сертифікат, що відокремлюється від акцій або облігацій та дає право його власнику заново придбати цінні папери на попередньо визначених умовах. Дуже поширений у Франції інструмент, яким торгують на біржі.

3) Підписне право – цінний папір, що надає право покупки акцій нового випуску за фіксованою ціною і видається старим акціонерам.

4) Сертифікати участі. Розглядаються як пайові цінні папери,однак їх власники позбавлені права на голосування. Випускаються націоналізованими компаніями, державними організаціями та сільськогосподарськими кооперативами. Вільно обертаються. Можуть бути відкликані компанією, але не раніше, ніж через 7 років після випуску.

БОРГОВІ ЦІННІ ПАПЕРИ

Найбільшими емітентами боргових цінних паперів у Франції є нефінансові компанії та банки. Основу ринку облігацій складають державні облігації, на які припадає близько половини облігаційної заборгованості.

На французькому ринку представлені найрізноманітніші боргові інструменти, однак переважна частина відноситься до облігацій.

Більш як 80% облігацій – класичні облігації з фіксованою процентною ставкою та одноразовим погашенням. Виплата відсотків за більшістю французьких облігацій здійснюється традиційно 1 раз на рік.

Починаючи з1970-х років на ринку почали з’являтися облігації з плаваючою процентною ставкою, при чому для Франції притаманна велика кількість методів визначення цієї ставки.

Індексовані облігації. Індексація відбувається за фондовими індексами (CAC 40, SBF 120 та ін.).

Обмінні облігації – облігації з фіксованою ставкою, котрі можна обміняти на облігації з плаваючою процентною ставкою (або навпаки) в певний термін.

Облігації з варантом – облігації з фіксованою процентною ставкою з відокремлюваним цінним папером, що дає право купівлі облігації або акції за попередньо визначеною ціною.

Облігації, що пролонгуються – дають право власнику відтермінувати погашення.

Облігації з call-опціоном – дають право емітенту достроково погасити їх в певні терміни; облігації з put-опціоном дають право власнику продати її емітенту в певні терміни до завершення строку облігації.

Облігації, що конвертуються – дають право погашення не грошима, а іншими облігаціями або акціями.

ДЕРЖАВНІ БОРГОВІ ЗОБОВʼЯЗАННЯ

Казначейство випускає 3 види облігацій:

1) Казначейські короткострокові облігації (BTFs). Це дисконтні облігації з терміном 13, 26 і 52 тижні. Продаж цих облігацій здійснюється щопонеділка на аукціонах.

2) Казначейські середньострокові облігації (BTANs). Ці облігації мають високий номінал, розповсюджуються шляхом аукціонів кожен робочий четвер кожного місяця. Випускаються терміном на 2-5 років з одноразовим погашенням та виплатою процентного доходу раз на рік.

BTFs та BTANs не мають біржової котировки.

3) Довгострокові облігації (OATs). Випускаються строком від 7 до 30 років у перший робочий четвер щомісяця. Процентний дохід виплачується раз на рік, притаманне одноразове погашення. Процентна ставка зазвичай фіксована, але випускаються також OAT з плаваючою ставкою, привʼязаною до темпів інфляції та ринкових ставок. Ці облігації мають як біржову, так і позабіржову котировку.

Аукціони проводяться у формі подачі закритих заявок та реєструються за допомогою автоматизованої системи Telsat. Фактично будь-яка установа, що має рахунок в Банку Франції, може подати заявку на участь в аукціоні.

Усі облігації випускаються у без документарній формі.

КОРОТКОСТРОКОВІ ІНСТРУМЕНТИ ПРИВАТНИХ ЕМІТЕНТІВ

1) Депозитні сертифікати – високо номінальні інструменти із середнім строком 1 рік.

2) Короткотермінові високономінальні цінні папери – аналог комерційних паперів США – випускаються переважно не фінансовими компаніями, що існують не менше 2 років. Строк – від 1 до 183 днів.

ПОХІДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років Франція перетворилась на один із найбільш розвинутих ринків похідних фінансових інструментів. Законом від 11 липня 1985 року була створена фʼючерсна біржа MATIF. Вона почала працювати у лютому 1986 року. MATIF була створена для захисту французьких підприємств від змін процентних ставок та мінливого валютного курсу. Територіально торговий зал біржі знаходився у приміщенні Паризької фондової біржі. Інструменти, доступні на MATIF, включали фʼючерсні контракти на довгострокові(7-10 років) облігації, процентні ставки, довгострокові контракти на французький франк, екю (після введення нової валюти – на євро), контракти на індекс САС-40, іноземну валюту тощо.

У 1987 році в Парижі була відкрита опціонна біржа MONEP SA – дочірня компанія Паризької біржі; була розміщена в тому ж залі, що й MATIF.

У травні 1998 року обидві біржі перейшла на компʼютерну систему торгівлі, торгівля «з голосу» відійшла в минуле.

У 1999 році відбулося обʼєднання двох французьких деривативних бірж з Паризькою біржою.

У 2001 році Euronext NV придбала англійську LIFFE (офіційна назва біржі після злиття- Euronext.liffe). Всі продукти, якими торгували на MATIF та MONEP, тепер продаються на Euronext.liffe.

Висновок: Ринок цінних паперів Франції один із найстаріших у світі. Домінуючі позиції на ринку капіталів Франції займає Париж. В Парижі знаходиться майже вся торгова інфраструктура французького ринку цінних паперів.

До 2005 року ринок акцій на Euronext Paris було поділено на 4 сегменти: Перший ринок, Другий ринок, Вільний ринок, призначений для невеликих компаній, і Новий ринок, на якому зверталися акції молодих, швидко зростаючих компаній.

У 2005 році Перший, Другий і Новий ринки були об'єднані в єдиний ринок, який отримав назву Eurolist. У 2005 році для торгівлі акціями малих і середніх компаній на біржі Euronext був створений сегмент Alternext. Вимоги, що пред'являються до компаній, що виходять на цей ринок, менш жорсткі, а процедура допуску до торгів спрощена в порівнянні з системою допуску на Eurolist.

Торги акціями французьких компаній на біржі Euronext Paris проводяться в електронній торговій системі NSC.

На фондовому ринку Франції обертаються різні види акцій (прості, привілейовані, акції без права голосу), інвестиційні сертифікати, привілейовані інвестиційні сертифікати, варанти, підписне право, сертифікати участі, облігації (з фіксованою/плаваючою ставкою, індексовані, обмінні, облігації з варантом тощо), казначейські короткострокові, середньострокові та довгострокові облігації, депозитні сертифікати тощо. Домінує ринок боргових інструментів.