3) Звільнення неповнолітніх

Кадровикам слід пам’ятати, що існує низка особливостей під час звільнення таких категорій працівників.

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей (ст. 198 КЗпП).

До того ж, звільнення на підставах, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, проводиться лише в окремих випадках і не допускається без працевлаштування.

У випадку, якщо виявлено порушення передбаченого порядку звільнення неповнолітніх працівників таке звільнення має бути визнане незаконним з поновленням такого працівника на роботі відповідно до ст. 235 КЗпП. [11, с. 15].

4) Особливості надання щорічних відпусток працівникам віком до 18 років

Щодо відпусток, то згідно з ч. 2 ст. 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР тривалість щорічної основної відпустки становить для неповнолітніх працівників тридцять один календарний день (зрозуміло, що відпустка такої тривалості надаватиметься працівникові лише за той період роботи, поки йому не виповниться вісімнадцять років – після досягнення цього віку щорічна основна відпустка обчислюватиметься вже з розрахунку двадцяти чотирьох календарних днів). Окрім цього, трудове законодавство України (ст. 195 КЗпП) закріплює за неповнолітніми працівниками право використання щорічних відпусток у зручний для них час [14].

5) Обмеження щодо застосування праці неповнолітніх

У трудовому законодавстві в інтересах охорони здоров’я підлітків існують певні обмеження, що стосуються усіх працівників, молодших вісімнадцяти років. Зокрема, у статті 190 КЗпП встановлено заборону на застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46).

Крім того, поряд з цим документом слід використовувати Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі — КП) та галузеві випуски Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — ДКХП) в частині застосування професійних назв робіт і відповідних видів робіт.

Отже, зазначений вище Перелік вміщує як види робіт, так і конкретні назви професій, які не можуть застосовуватися до неповнолітніх. Щодо видів робіт, то узагальнено їх представлено у кількості 37 угруповань, які, у свою чергу, налічують певну кількість підвидів робіт і професій. Зокрема, забороняється використання праці неповнолітніх на таких загальних видах робіт як:

- гірничі роботи, будівництво метрополітенів, тунелів і підземних споруд спеціального призначення;

- металургійні виробництва;

- хімічні виробництва;

- виробництво і передача електроенергії та теплоенергії (енергетичне господарство);

- промисловість будівельних матеріалів;

- нафтохімічні виробництва;

- будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи;

- деревообробні виробництва;

- текстильна промисловість;

- електротехнічна промисловість;

- виробництво медикаментів, медичних, бактерійних і біологічних препаратів та матеріалів. [13].