- •Лекція 1 моніторинг небезпек, що можуть спричинити надзвичайні ситуації
- •1. Правові та організаційні основи цз.
- •1.1 Короткий зміст Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року і Додаткових протоколів до них
- •1.2 Основні норми, спільні для чотирьох Конвенцій і Додаткових протоколів
- •1.3 Кодекс цивільного захисту України
- •2. Завдання цивільного захисту та шляхи їх реалізації
- •2.1 Шляхи реалізації завдань цз
- •2.1.1 Забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню нс.
- •2.1.3 Захист населення у разі виникнення нс.
- •2.1.4 Організація життєзабезпечення постраждалого населення.
- •2.1.5 Проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків нс.
- •2.1.2 Оповіщення населення про загрозу та виникнення нс, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи.
- •2.1.5.1 Мета і зміст рятувальних та інших невідкладних робіт
- •2.1.5.2 Сили, які залучаються для проведення рінр
- •2.1.6 Підготовка і перепідготовка керівного складу цз, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту /зіз/ і діяти в надзвичайних ситуаціях.
- •3. Галузевий та територіальний моніторинг небезпек
- •3.1 Основна мета і завдання системи моніторингу
- •3.2 Організація і функціонування системи моніторингу
3.2 Організація і функціонування системи моніторингу
Система моніторингу ґрунтується на використанні існуючих організаційних структур суб’єктів моніторингу і функціонує на основі єдиного нормативного, організаційного, методологічного і метрологічного забезпечення, об’єднання складових частин та уніфікованих компонентів цієї системи.
Організаційна інтеграція суб’єктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Мінприроди на основі:
загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля, що складаються з програм відповідних рівнів, поданих суб’єктами системи моніторингу;
укладених між усіма суб’єктами системи моніторингу угод про спільну діяльність під час здійснення моніторингу довкілля на відповідному рівні;
До складу виконавців зазначених програм суб’єкти системи моніторингу можуть залучати підприємства, установи і організації незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Методологічне забезпечення об’єднання складових частин і компонентів системи моніторингу покладається на Мінприроди із залученням суб’єктів цієї системи, а також Національної академії наук, Української аграрної академії наук, Національного космічного агентства України, Мінтрансзв’язку та інших.