2. Надійність паралельних форм.

Це метод встановлення надійності, при якому одні й ті самі досліджувані проходять тестування за допомогою основної форми тесту, а потім – з застосуванням аналогічних, додаткових форм тесту. Інший варіант визначення надійності паралельних форм: досліджувані діляться на дві групи, одній з яких пропонується форма А тесту, іншій форма Б. При повторному тестуванні групи обмінюються формами тесту.

Основний показник цього виду надійності – коефіцієнт кореляції між результатами обстеження основним варіантом тесту та його паралельною формою (обчислення аналогічно надійності ретестовій).

Основною проблемою при використанні надійності паралельних форм є розробка аналогічного набору завдань. Обидва варіанти тесту повинні вимірювати ідентичні показники і одночасно бути незалежними один від одного. В идеале каждое задание одной формы теста должно иметь точный эквивалент в другой форме, с идентичными характеристиками задания. Этого трудно достичь, поэтому надежность параллельных форм обычно не превышает 0,9.

3. Надійність частин тесту (метод расщепления).

Знаходиться за допомогою розщеплення завдань тесту на дві еквівалентні за характером та ступенем складності групи. Головна вимога до наборів завдань – їх гомогенність: відібрані завдання тесту повинні бути однорідними. Расщепление проводится или на первую и вторую часть теста или парные и непарные задания. Однако обе части теста должны быть одинаковой сложности и должны представлять в равной степени измеряемый конструкт. Если речь идет о тестах интеллекта, необходимо отслеживать сложность заданий в двух частях теста.

Обчислення надійності проводиться шляхом знаходження коефіцієнта кореляції між результатами тестування 1 та 2 частин тесту у одних і тих самих досліджуваних.

Ця форма надійності має значну перевагу перед попередніми: вона не вимагає повторного тестування. Але одночасно не дозволяє виміряти стійкість результатів обстеження через деякий час. Тому потрібно комбінувати метод надійності частин тесту з іншими типами надійності.

Отже, для встановлення надійності психодіагностичної методики обчислюється внутрішня узгодженість завдань тесту, ретестова надійність (обов`язково) та в залежності від специфіки розробленої методики, надійність паралельних форм чи частин тесту.

12