Навчання та виховання дітей зі складним дефектом

До дітей зі складним дефектом відносяться діти, які мають аномалії розвитку сенсорних функцій (зору, слуху) в поєднанні з інтелектуальною недостатністю (розумова відсталість, олігофренія). В даний час виділяються групи дітей зі складним дефектом: - Розумово відсталі глухі або погано чують; - Розумово відсталі слабозорі або сліпі (частково-видющі); - Сліпоглухонімі; - Глухі чують. У дефектологической практиці зустрічаються також діти з множинними дефектами - розумово відсталі сліпоглухих, діти з порушеннями опорно-рухового апарату в поєднанні з порушенням органів слуху чи зору. Нерідко в школах для слабозорих дітей, особливо в початкових класах, виявляються діти із затримкою психічного розвитку, яких часом можна віднести до слабозрячим, олігофренія і які також потребують комплексного вивчення, спеціальних методичних підходах у навчанні. Процес навчання значно ускладнюється, коли справа гойдається дитини зі складним дефектом. Складний дефект - це не просто сума двох (а іноді і більше) дефектів; він є якісно своєрідним і має свою структуру, відмінну від складових складний дефект аномалії. Обстеження будь-якого аномальної дитини, обстеження дитини зі складним дефектом носить комплексний характер і є клініко-психолого-педагогічним обстеженням. У ньому беруть участь дефектологи, психологи, фізіологи, психіатри, лікарі-фахівці. Клінічне вивчення розумово відсталих дітей з порушеннями зору дозволило виявити в етіології цього дефекту ряд структурних закономірностей, характерних для складних аномалій розвитку (спадково обумовлені; ураження плода у внутрішньоутробний період; постнатальні менінгіти і менінгоенцефаліти). Складність і особливість навчання цих дітей полягає в следующем.Слепие діти при правильно організованому спеціальному навчанні досить успішно вже на ранніх роках навчання опановують точково-рельєфним штрихом, що, у свою чергу, дозволяє їм успішно оволодіти читанням, грамотою, листом і рахунком. У розумово відсталих сліпих цей процес проходить далеко не так успішно і займає значно більше часу. Це пояснюється рядом причин. По-перше, в силу органічного ураження центральної нервової системи компенсаторні можливості розумово відсталої дитини значно знижені і механізми тактильного і слухового аналізаторів без спеціальної роботи в компенсаторну діяльність не включаються. По-друге. Для формування уявлень, понять і, нарешті, узагальнень на рівні слова при навчанні нормально бачать розумово відсталих широко використовуються засоби наочності, а при навчанні інтелектуально повноцінних сліпих - слово і спеціальні тіфлографіческіе засвоєння навчальної інформації потрібно досить високий рівень абстрактного мислення, аналізу та узагальнення. А саме ці психічні функції і порушені у розумово відсталих в першу чергу. До категорії дітей зі складним дефектом відносяться і сліпоглухонімі діти. До неї відносяться діти, не тільки повністю позбавлені зору, слуху та мови, але і з частковим ураженням слуху та зору: сліпі з такою втратою слуху, яка перешкоджає засвоєнню мови на слух, і глухі з такою втратою зору, яка перешкоджає зорової орієнтуванні. Особливістю цих дітей є те, що в силу біологічного дефекту вони практично повністю позбавлені можливості отримувати інформацію про навколишній з природничих каналах і без спеціально організованого навчання не розвиваються інтелектуально. Разом з тим потенційно сліпоглухонімі діти мають можливість повноцінного інтелектуального розвитку. При цьому у сліпоглухоніма дитини створюються і розвиваються всі ускладнюються форми спілкування - від елементарних жестів (сприймаються за допомогою дотику) до словесної мови. Це дозволяє сліпоглухонімим дітям успішно опановувати програмою середньої школи, а деяким з них і закінчувати вищі навчальні заклади. Наявність у дітей грубої сенсорної (зниження слуху чи зору) і розумової недостатності, а також патологія рухової сфери, що спостерігається при дитячих церебральних паралічах, нерідко призводить до недорозвинення всіх компонентів мовлення, що має у всіх випадках своєрідну етіопатогенетичних обумовленість і специфічні прояви і вимагає диференційованих методів корекційного впливу. Логопедическое вплив може ефективно використовуватися в роботі зі слабочуючими (тугоухие) дітьми, що мають часткове зниження слуху. Формування звуковимови у слабочуючих протікає зі значним відхиленнями від норми через неповноцінності речеслуховой аналізатора, який не здатний в необхідній мірі здійснювати свою «провідну роль» у відношенні речедвигательного аналізатора, Не маючи можливості сприйняти той чи інший звук мови на слух чи віддиференціювати його від подібних звуків, дитина не може самостійно оволодіти і правильної його артикуляцією. Крім того, у слабочуючих дітей можуть бути порушення в будові і функціонуванні речедвигательного аналізатора, що також може обумовлювати у них дефектів вимови звуків