4.Можливості та перспективи

Згідно зі Стратегією інноваційного розвитку України на 2010–2020 рр. в умовах глобалізації та міждержавної програми інноваційного співробітництва держав СНД на період до 2020 р., частка інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва має зрости й сягнути 20% до 2020 р. Виходячи з міжнародної практики, якщо у ВВП країни частка інноваційної продукції складає менше 20%, то національна продукція втрачає конкурентоспроможність. Середньоєвропейський показник складає 25–35%. В Україні ж зростання ВВП на основі нових технологій сягає лише 4%.

Рівень інноваційної активності підприємств збільшиться у два–три рази.

На нашу думку, пріоритетами розвитку інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств на рівні держави на майбутнє мають стати:

– держзамовлення на інноваційну продукцію;

– створення мережі інноваційних впроваджувальних підприємств;

– цілеспрямована підготовка кадрів, менеджерів інноваційної діяльності;

– використання першочергово, наукових розробок вітчизняних науковців;

– активна співпраця органів влади між собою,а також з бізнесом;

– створення умов для розвитку різноманітних форм підприємництва у сфері науки, виробництва і обороту.

З огляду на незначну частку інноваційної продукції у загальному обсязі української промислової продукції, яка не перевищує за останні роки 5%, варто зазначити, що лише 12% від загальної кількості зареєстрованих підприємств брали участь в інноваційній діяльності (якість і ефективність якої , звичайно, є досить проблематичними ), що робить малоймовірними наші шанси, ресурси й можливості сталого економічного зростання. Як свідчить досвід економічно розвинених країн, національна влада повинна запроваджувати механізми створенн я розгалуженої корпоративної структури, яка здійснюватиме всебічне стимулювання й підтримку наукових досліджень та розробок шляхом їхньої комерціалізації. З метою поєднання й інтеграції ресурсів великих підприємств і малого бізнесу для досягнення інноваційного розвитку економіки можна використовувати технологію франчайзингу , яка набула значного поширення в країнах Зах і д ної Європи і США у вигляді системи контрактних відносин великих і малих фірм . Запровадження цієї технології господарської інтеграції малого і великого бізнесу забезпечує суттєвий е кономічний ефект, особливо у галузі торгівлі і сфері послуг.

Інноваційний розвиток України повинен базуватися на:

— провадженні цілеспрямованої державної промислової та інвестиційної політики, спрямованої на активізацію нововведень, як пріоритетної складової загальної стратегії соціально-економічного розвитку держави, забезпеченні єдності структурної та інноваційної політики;

— створенні сприятливих інституційних умов для інноваційної діяльності в країні: правового забезпечення інноваційної діяльності підприємств; запровадження дієвого пільгового режиму здійснення інноваційної діяльності; удосконалення механізмів фінансування інноваційної діяльності;

— застосуванні засобів захисту національного ринку, виробництва та капіталу, заохоченні їхнього розвитку, стимулюванні інноваційної спрямованості останнього;

— послідовному збільшенні сукупного попиту, вдосконаленні інфраструктури ринків з мстою підвищення частки складних, наукоємних продуктів в особистому та виробничому споживанні;

— створенні умов для реалізації вітчизняними підприємствами наступальної стратегії па зовнішніх ринках, підтримки конструктивної конкуренції на внутрішньому ринку, яка заохочуватиме підприємства до інноваційної діяльності;

— диверсифікації організаційних форм функціонування національної економіки, забезпеченні співпраці малих, середніх та великих підприємств, підтримки провідних великих підприємств та об'єднань, які мають змогу реалізувати загальнодержавні інноваційні пріоритети, розвитку науково-виробничої кооперації, венчурного бізнесу, промислово-фінансової інтеграції, в тому числі — па міжнародному рівні;

— забезпеченні тісної інтеграції виробництва, фінансів, науки, освіти з метою сприяння випереджувальному розвиткові науково-технологічної сфери;

— конверсії "тіньових" капіталів та залученні "тіньового" сектора до сфери легального обігу фінансових ресурсів, інвестування і розширення па цій основі власних ресурсів підприємств для інноваційної діяльності;

— пріоритетному розвиткові людського капіталу як основи майбутнього постіндустріального суспільства.

З огляду на це, провідним напрямом у процесі переходу України до інноваційного розвитку має стати поліпшення інвестиційного клімату в Україні і всебічне стимулювання національного капіталотворення та інвестиційних процесів. Суттєво прискорити розвиток інвестицій в Україні могло б виведення витрат підприємства па інвестиції в основні фонди з-під оподаткування податком на прибуток.