87.Апеляційне провадження та його процесуальні форми.

Апеляція - основний спосіб оскарження судових рішень, які не набрали чинності, в суді вищої інстанції (апеляційному суді).

Судом апеляційної інстанції в адмін. справах є апеляційний адміністративний суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адмін. суд), що ухвалив рішення.

У випадку, визначеному ч. 6 ст. 177 КАС У., судом апеляційної інстанції є Вищий адміністративний суд У..

Суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрун­тованість судових рішень суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеля­ційного провадження порушень, допущених судом першої ін­станції, які призвели до неправильного вирішення справи. Отже, апеляційний адміністративний суд не пов'язаний з ме­жами вимог апеляційної скарги, якщо встановлено порушення адміністративним судом норм адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо ви­знає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які дослі­джувалися судом першої інстанції з порушенням вимог КАС У..

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимо­ги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Узагальнюючи положення про апеляційний перегляд судо­вих рішень, характерними рисами інституту апеляції є такі: 1) апеляція подається на рішення суду першої інстанції, що не набрало чинності; 2) справа за апеляційною скаргою чи апеля­ційним поданням прокурора направляється на розгляд адміні­стративного суду вищої (апеляційної) інстанції; 3) подання апе­ляційної скарги зумовлене неправильним застосуванням адмі­ністративним судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права; 4) апеляційний суд вирішує як юридич­ну, так і фактичну сторону справи в тому ж обсязі, що й суд пер­шої інстанції; 5) розгляд справ у суді апеляційної інстанції від­бувається з дотриманням основних засад судочинства.

88. Касаційне провадження та його процесуальні форми.

Касація – це перевірка законності адмін. судових рішень, що набрали чинності, у суді касаційної інстанції.

Судом касаційної інстанції в адмін. справах є Ви­щий адмін. суд У.. Враховуючи те, що прова­дження за винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження, ВСУ у справах про перегляд судових рішень за винятковими обставинами є судом касацій­ної інстанції.

Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального права чи процесуального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосуван­ня судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведе­ними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матері­ального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді пер­шої інстанції.

Характерними рисами інституту касації є: 1) касаційна скар­га подається на рішення суду першої інстанції, що набрало чин­ності; 2) касаційна скарга подається на рішення суду апеляцій­ної інстанції; 3) справа за касаційною скаргою чи касаційним поданням прокурора направляється на розгляд адміністратив­ного суду вищої (касаційної) інстанції; 4) подання касаційної скарги зумовлене неправильним застосуванням адміністратив­ним судом першої та касаційної інстанції норм матеріального чи процесуального права; 5) касаційний суд не може досліджу­вати докази, встановлювати та визнавати доведеними обстави­ни, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; 5) розгляд справ у суді касаційної інстанції відбувається з дотриманням основних засад судочинства.