Регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва.
Цілеспрямована державна підтримка малого підприємництва має виключно важливе значення для перехідної економіки України. Необхідно зазначити, що формально державна підтримка малого підприємництва вже кілька років визначається в урядових документах як один із головних напрямів економічної реформи.
Зарубіжний досвід і аналіз вітчизняної практики розвитку підприємницьких структур доводять, що державна підприємницька політика має включати такі складові:
- державне регулювання всіх тих процесів, що відбуваються в підприємницькому середовищі та є формотворчими його факторами: політика роздержавлення та приватизації; конкурентна або антимонопольна політика; інститут банкрутства суб'єктів підприємництва тощо;
- державна система підтримки підприємництва.
Механізми державного регулювання підприємництва — це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.
До цієї системи входять правовий і фінансовий механізми, механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, покликані займатися діяльністю суб'єктів підприємництва.
Державне регулювання здійснюється за допомогою системи норм та заходів, які регламентують поведінку суб'єктів підприємницької діяльності, як використовуючи адміністративні методи впливу (закони, укази, накази, постанови, інструкції, положення тощо), так і через систему економічних методів та регуляторів (податки, ціни банківські проценти, пільги, санкції та ін.).
Державне регулювання підприємництва має свої функції, інструменти (методи) та відповідні органи2.
Основні функції державного регулювання підприємництва такі:
1) Підтримка пропорційності виробництва та споживання, антициклічне регулювання;
2) Підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;
3) Перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів.
До інструментів, або методів державного регулювання підприємництва, належать:
- податково-бюджетна система (фіскальна);
- цінове регулювання;
- кредитно-грошове регулювання;
- зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).
Органами державного регулювання підприємництва є центральні органи виконавчої влади, а також місцеві органи виконавчої влади та органів самоврядування, які реалізують державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва. Зокрема, основним центральним органом влади стосовно здійснення державного регулювання і підтримки підприємництва та ліцензування підприємницької діяльності є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Існують й інші центральні органи влади, які здійснюють державне регулювання підприємництва, зокрема функції координатора макроекономічної політики держави в Україні виконує Міністерство економіки України, функції контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту суб'єктів підприємництва й споживачів від його порушень — Антимонопольний комітет України тощо.
Перш за все необхідно визначити поняття державної політики підтримки малого підприємництва, її об'єктивну необхідність та суть. Державна політика підтримки малого підприємництва, на нашу думку, — це сукупність (комплекс) пріоритетних рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб'єктів господарювання.
Під державною підтримкою слід розуміти, з одного боку, державне регулювання цього сектору економіки, що передбачає насамперед свідоме формування державними структурами правових, економічних та організаційних умов становлення і розвитку малого підприємництва, а, з іншого боку, — створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, які залучаються у сферу малого підприємництва на пільгових засадах або безоплатно.
Щодо підтримки малого підприємництва як важливої економічної функції держави необхідно визначати два елементи: забезпечуючий і управлінський.
Забезпечуючий елемент у даному разі означає обслуговування суб'єктів малого підприємництва, як зазначено в Законі України "Про підприємництво".
Держава сприяє забезпеченню його матеріально-технічними ресурсами, надає земельні ділянки, передає державне майно, сприяє організації інформаційного обслуговування, надає цільові кредити та інші види допомоги.
Управлінський елемент державної підтримки малого підприємництва завжди пов'язаний із розв'язанням організаційно-адміністративних питань, плануванням, контролем.
Саме цей елемент, на нашу думку, має стати провідним, оскільки він надає розвитку малого підприємництва стійкого, більш ефективного та управлінського характеру.
Поняття "підтримка малого підприємництва", яке так часто використовується, означає, на думку О.А. Шулуса, і з цим важко не погодитися, "...синтез управлінського та забезпечуючого аспектів системи, що розглядається".
Комплекс практичних заходів державної підтримки, що спрямовані на перелом негативних тенденцій у процесі становлення та розвитку малого підприємництва, а в кінцевому підсумку — на здійснення останнім усіх своїх соціально-економічних функцій, необхідно зосередити на трьох основних напрямах.
По-перше, наведення елементарного порядку в зовнішньому середовищі малого підприємництва. Це передбачає насамперед: створення та вдосконалення відповідної правової бази; реформування оподаткування; ліквідація (у крайньому разі — обмеження) адміністративних бар'єрів; захист суб'єктів малого підприємництва від злочинних посягань; покращення умов збуту; сприяння розвитку кооперативних зв'язків з великим бізнесом тощо.
По-друге, це здійснення регулюючого впливу на внутрішнє середовище малого підприємництва, перш за все по лінії надання виробничої прямої ресурсної (насамперед фінансової) підтримки суб'єктам малого підприємництва. Ясна річ, що тут має бути визначено чіткі пріоритети. До пріоритетів фінансової підтримки малого підприємництва слід віднести: підприємництво виробничої сфери; стимулювання інноваційної діяльності та інвестиційної активності тощо.
По-третє, це організаційне вдосконалення системи (підсистеми) державної підтримки. Формування та вдосконалення системи державної підтримки малого підприємництва має враховувати два аспекти; по-перше, в структурі цієї системи розрізняються та взаємодіють три рівні: загальнонаціональний, регіональний (як правило — обласний) та місцевий; по-друге, кожен рівень сам утворює відповідну систему, яка містить три взаємопов'язані блоки: концептуально-програмний, організаційно-ресурсний та функціональний.
До концептуально-програмного блоку входять цілі, принципи, методи, концепції та програми підтримки малого підприємництва. Організаційно-ресурсний об'єднує спеціалізовані органи державного управління малого підприємництва, а також об'єкти інфраструктури, які мають відповідні ресурси та кадри. Функціональний блок охоплює основні напрями діяльності системи в цілому.
Основними завданнями державної політики розвитку малого підприємництва є:
забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб'єктів малого підприємництва;
залучення суб'єктів малого підприємництва до розв'язання соціально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях;
удосконалення структури малого підприємництва;
створення конкурентного середовища;
підвищення технологічного рівня виробництва малих підприємств;
заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного розвитку;
створення нових робочих місць, зменшення безробіття;
сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;
— формування соціального прошарку власників і підприємців.
Основні принципи державної політики розвитку малого підприємництва, що визначаються в Концепції, такі:
- системність та комплексність механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;
— цілеспрямованість та адресність підтримки суб'єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації;
- рівноправний доступ суб'єктів малого підприємництва всіх
- форм власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ресурсів;
— всебічна мобілізація та концентрація фінансово-кредитних ресурсів для розвитку малого підприємництва;
посилення регулюючої функції держави у здійсненні політики підтримки підприємництва, особливо на перехідному до ринкових відносин етапі;
створення сприятливих умов для використання іноземних інвестицій, розвиток спільного підприємництва.
Важливою умовою формування і здійснення політики державної підтримки малого підприємництва є визначення суб'єктів та об'єктів відповідної державної політики.
Конструктивною є концепція багатосуб'єктності політики. Суб'єктами, що виробляють державну політику розвитку малого підприємництва, мають бути працівники, які зайняті у малому підприємництві, підприємці через їхні громадські об'єднання, профспілки та державні організації.
Об'єктом державної політики підтримки та розвитку малого підприємництва є реальні потреби та інтереси суб'єктів малого підприємництва. Тому дуже важливо у проекті Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" чітко визначити суб'єкти.
До суб'єктів малого підприємництва слід відносити зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб — підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю, а також юридичних осіб — малі підприємства будь-якої організаційно-правової форми (крім акціонерних товариств та об'єднань підприємців).
Важливою ціллю державного регулювання є оптимальне поєднання та співпраця великого бізнесу з малим та закріплення їх за відповідними секторами економіки. Правильні дії владних структур щодо регулювання економіки вимагають з’ясування природи та інтересів великих та малих підприємств, їх ролі в економічному розвитку країни.
Державні органи створюють відповідний клімат у підприємницькому середовищі та формують комплекс правил поведінки на національному ринку для усіх суб’єктів економіки. Законодавчі та виконавчі органи влади встановлюють загальнодержавні пріоритети щодо розвитку конкретних галузей економіки, а також окремих підприємств, визначають зовнішньоекономічну політику України.
Одним із методів державного регулювання економіки є підтримка суб’єктів підприємництва з боку державних органів влади.
Система державної підтримки підприємництва є важливою складовою механізму його державного регулювання і являється пріоритетним важелем виходу суб’єктів підприємницької діяльності з кризи. Місце держаної підтримки в державному регулюванні економіки пропонуємо зобразити за допомогою схеми (рис.1.7).
Рис. 4. Місце державної підтримки в державному регулюванні економіки
За засобами впливу механізми регулювання підприємництва можуть бути прямими, тобто такими, що здійснюються за допомогою прийняття Верховною Радою України законодавчих актів, на яких ґрунтуються дії виконавчої влади, та непрямими, котрі ґрунтуються на використанні різних економічних, фінансових важелів (цін, податків, кредитів, відсотків, пільг тощо).
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:
- податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів за державними кредитами;
- податкові пільги, ціни і правила ціноутворення, цільові дотації;
- валютний курс; розміри економічних санкцій;
- державне мито і систему резервів, ліцензій, концесії, лізинг, соціальні, економічні та інші норми і нормативи;
- науково-технічні, економічні та соціальні загальнодержавні й регіональні програми;
- договори на виконання робіт і постачань для державних потреб.