2. Визначення потреби в капіталі .

Зміст та види потреби в капіталі

Перш ніж здійснювати заходи щодо залучення фінансових ре­сурсів, необхідних для санації підприємства, слід визначити по­требу в капіталі. Потреба в капіталі — це виражена в грошо­вому еквіваленті потреба підприємства у грошових та мате­ріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

Потреба в капіталі зумовлюється тим, що момент здійснення грошових витрат та момент надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати, не збігаються в часі. Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати під­приємства доцільно розмежувати на дві групи:

1) витрати, пов'язані з підготовкою та організацією виробниц­тва (капітальні витрати);

2) витрати, пов'язані з веденням та обслуговуванням вироб­ництва (поточні витрати).

До першої групи належать витрати на реорганіза­цію підприємства, купівлю та введення в дію основних фондів. Кошти, заморожені в таких витратах, повертаються на підприєм­ство поступовим їх включенням у ціну реалізації продукції про­тягом тривалого часу. Отже, капітал, необхідний для фінансуван­ня зазначених витрат, має бути мобілізований на довгостроковий період. Такий капітал називають інвестиційним.

Витрати другої групи пов'язані з оплатою праці персоналу та придбанням предметів праці. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію в поточному виробничому циклі, повністю включаються в ціну реалізованої продукції і повертаю­ться на підприємство через короткий проміжок часу. Для фінан­сування таких витрат визначають потребу в оборотному капі­талі. Оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез­печення .безперервності процесу виробництва та реалізації про­дукції.

Потреба в капіталі для проведення санації підприємства.

Головною метою фінансового менеджменту у процесі санації підприємства є мобілізація фінансових ресурсів для виконання двох основних завдань:

1) відновлення (поліпшення) платоспроможності;

2) формування фінансового капіталу для проведення санацій­них заходів виробничо-технічного характеру.

Щоб виконати перше завдання, підприємству потрібні оборо­тні кошти, а щодо другого йому знадобиться як інвестиційний, так і оборотний капітал.

У першому випадку потреба в капіталі постає переважно на пасивній стороні балансу (погашення кредитів, виплата процен­тів, виконання податкових та інших зобов'язань), а в другому — потреба в капіталі виникає на активній стороні балансу (фінансу­вання капітальних вкладень та поточної операційної діяльності).

Визначення потреби в капіталі, необхідному для відновлення платоспроможності підприємства, є першочерговим завданням фінансового менеджменту на підприємстві, яке перебуває у кризі. З метою відновлення платоспроможності перед підприємством постає нагальна необ­хідність поповнення фондів обігу, зокрема таких їх елементів, як кошти в касі та на поточних рахунках у банківських установах.

Потреба у грошових коштах визначається згідно з оперативною програмою та платіжним календарем. Базою для визна­чення потреби в капіталі є дані аналізу фінансового стану під­приємства та розшифрування кредиторської заборгованості за окремими контрагентами, обсягами заборгованості та стро­ками погашення. Потреба в капіталі, яка випливає з оперативної програми, складається із сум заборгованості, щодо яких не вдалося досягти домовленості про їх списання чи реструктуриза­цію та строк сплати яких настав або настане найближчим часом. Враховуються також платіжні зобов'язання, які можуть виникнути в ході поточної операційної діяльності суб'єкта господарювання.

Від правильності визначення обсягу капіталу, необхідного для відновлення платоспроможності та виконання поточних зобов'язань, залежить подальша життєдіяльність підприємства, оскільки неспро­можність погасити заборгованість в установлений строк є підставою для порушення проти підприємства справи про банкрутство.

Потреба в капіталі для проведення виробничо-технічних санаційних заходів визначається за планом капіталовкладень, а також за організаційним та фінансовим планами проекту санації. Обсяг необхідних фінансових ресурсів обчислюється так:

«+» обсяг потреби в інвестиційному та оборотному капіталі;

«-» очікуваний обсяг виручки від реалізації окремих об'єктів активів;

«±» від'ємний грошовий потік, очіку­ваний у періоді проведення санації.

Визначальним при цьому є обсяг потреби в інвестиційному та оборотному капіталі.

Визначення потреби в інвестиційному та оборотному капіталі .

Потреба в інвестиційному капіталі визначається на підставі бюджету капіталовкладень, в якому відбито виробничу програму (асортимент товарів, робіт, послуг, які планується виробляти), а також зазначено, яке саме виробниче обладнання, технічну документацію, технологію, «ноу-хау» та в кого, на яких умовах і в який термін слід придбати, суму витрат на придбання. Загалом на обсяги потреби в інвестиційному капіталі впливають такі фактори:

• виробнича програма;

• вартість машин та обладнання, які заплановано придбати;

• вартість модернізації існуючих основних фондів;

• розмір підприємства;

• правова форма організації бізнесу;

• вид діяльності (галузь);

• місце розташування підприємства;

• строк окупності інвестицій.

Визначення потреби в оборотному капіталі для фінансування виробничого процесу є набагато складнішою проблемою, ніж розрахунок потреби в інвестиційному капіталі, оскільки наяв­ність та структура оборотних коштів підприємства залежить від періоду, протягом якого капітал, авансований у виробництво пе­вного продукту, знову надійде на підприємство у складі виручки від реалізації. Цей період досить важко розрахувати, оскільки він зумовлений багатьма невизначеними чинниками.

Протягом усього циклу кругообігу засобів необхідно виплачу­вати заробітну плату, оплачувати рахунки за сировину та матері­али, нести інші витрати. Для виконання поточних платежів у під­приємства завжди мають бути ліквідні засоби, обсяг яких визначається на основі розрахунку потреби в оборотному капіта­лі. Потреба в оборотному капіталі, необхідному для забезпечення фінансово-господарської діяльності, визначається за окремими видами оборотних активів:

• готовою продукцією;

• запасами сировини, матеріалів та напівфабрикатів;

• незавершеним виробництвом;

• витратами майбутніх періодів.

У вітчизняній практиці потребу в оборотних коштах ви­значають на основі їх нормування. Сукупний норматив (загаль­ну потребу в оборотних коштах) обчислюють, підсумовуючи нормативи за окремими статтями. Норматив оборотних коштів за кожною статтею розраховується множенням одноденних витрат у грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях. До основних факторів, які впливають на обсяг потреби в оборотних коштах, слід віднести такі:

1) обсяг виробництва та реалізації продукції протягом періо­ду, на який визначається потреба в капіталі;

2) умови постачання підприємства товарно-матеріальними цін­ностями: кількість постачальників, строки поставок, форми роз­рахунків тощо;

3) організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, розмір витрат, номенклатура продукції;

4) умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, форми розрахунків тощо.

Обсяг потреби в капіталі залежить не лише від розміру гро­шових надходжень підприємства, витрат на операційну й інвес­тиційну діяльність та часового розриву між витратами та надхо­дженнями, а й від ефективності управління дебіторською та кредиторською заборгованістю.