7. Інфляція та її соціально-економічні наслідки. Антиінфляційна політика та її складові

Інфляція - тривалий неперервний процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

Рівень інфляції визначається як процентна зміна рівня цін.

На практиці інфляція, як правило, вимірюється зміною ін­дексу споживчих цін (СРІ).

Індекс споживчих цін показує зміни середнього рівня цін ринкового «кошика» споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари та послуги, що купуються типовим (середнім) домашнім госпо­дарством для повсякденного життя. Склад «споживчого коши­ка» фіксується на рівні базового року.

Інфляційний шок - одноразове підвищення рівня цін, яке може стати імпульсом для прискорення (розкручуван­ня) інфляції.

Тривале зниження рівня цін називається дефляцією.

Тривале зниження темпів інфляції називається дезінфля-цією.

Стагфляція - це інфляція, яка супроводжується стагна­цією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (одно­часне підвищення рівня цін і рівня безробіття).

Умови виникнення та причини інфляції

Необхідними умовами виникнення ін­фляції є швидке зростання номінальної кількості грошей (М) або швидкості їх обігу (v) порівняно із зрос­танням реального національного доходу (Y).

Основними причинами інфляції є:

=> Грошова емісія, незабезпечена товарною масою.

=» Кредитна емісія.

Криза валютно-фінансової системи.

=> Зростання бюджетного дефіциту та державного боргу.

=> Мілітаризація економіки, оскільки вона є причиною:

• збільшення видатків бюджету;

• додаткового поглинання матеріальних та трудових ресур­сів, а отже, вилучення їх із сфери виробництва споживчих то­варів;

• збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в оборон­ній промисловості.

Аналогічний вплив незавершеного виробництва.

=> Державна монополія.

=> Монополізм підприємств.

=> Диспропорції у народному господарстві.

=> Механізм оподаткування (при збільшенні податку на прибуток проявляється тенденція до зниження обсягів вироб­ництва).

=> Інфляція цінової надбавки (підвищення цін з метою компенсації майбутніх збитків, які можливі в результаті органі­заційної перебудови економіки).

Види інфляції:

- Помірна інфляція характеризується повільним зростан­ням цін (до 10% на рік).

- Галопуюча інфляція характеризується зростанням рівня цін (Р) від 10% до 200% на рік.

- Гіперінфляція відбувається, коли ціни зростають до 1000% на рік і більше.

Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначається на­маганням вкласти гроші у матеріальні цінності.

Для країн, які залежать від зовнішньої торгівлі, існує загроза імпортованої інфляції. Вона виникає в разі підвищення цін на імпортні товари за умови твердого валютного курсу.

Відкрита інфляція характеризується:

• довгостроковим підвищенням рівня цін;

• дією механізму адаптивних інфляційних очіку­вань.

Форми відкритої інфляції Інфляція попиту:

• виникає у випадку, коли щорічні темпи зростання сукуп­ного попиту (АD) перевищують темпи зростання реального ви­пуску (Q).

• викликана підвищенням цін господарюючими агентами у відповідь на зростаючий попит.

Інфляція витрат:

• викликана підвищенням цін господарюючими ангентами для покриття більш високих очікуваних витрат.

Структурна інфляція:

• викликана макроекономічною міжгалузевою незбалансо-ваністю.

Подавлена інфляція проявляється у зростанні товарного дефіциту або «штучного» обмеження споживання і характеризується:

• тимчасовим заморожуванням цін та доходів;

• встановленням граничних цін на продукцію;

• тотальним адміністративним контролем за цінами.

Ознака подавленої інфляції - адміністративне регулю­вання цін та дефіцитні очікування споживачів.

Вплив інфляції на рівень доходів та обсяги виробництва за­лежить від того, якою є інфляція - очікуваною чи неперед-бачуваною.

Очікувана (прогнозована) інфляція - це інфляція, яка враховується в очікуваннях і поведінці економіч­них суб'єктів до свого проявлення.

Непередбачувана (непрогнозована) інфля­ція - це інфляція, яку населення не очікує, тому вона призво­дить до зниження всіх видів фіксованих доходів і перерозпо­діляє їх на користь тих економічних суб'єктів, чиї номінальні доходи зростають швидше за середній рівень цін.

Особливу шкоду непередбачувана інфляція завдає кредито­рам, верствам населення з фіксованими доходами, власникам заощаджень.

Наслідки інфляції:

- Зниження життєвого рівня населення у формах:

а) зниження реальної вартості особистих заощаджень;

б) скорочення поточних реальних доходів.

- Ефект інфляційного оподаткування (ефект Тан­зі - Олівера).

- Перерозподіл доходів між приватним сектором і державою.

- Перерозподіл національного доходу між ти­ми, хто бере участь у процесі виробництва і тими, хто отримує трансфертні виплати, на користь пер­ших.

- Перерозподіл доходу між працею і капіталом в умовах, коли ціни на товари та послуги визначаються на рин­ку досконалої конкуренції, а ціна праці через адаптивні очіку­вання із запізненням реагує на зміну рівня цін.

- Перерозподіл майна від кредиторів до дебіторів, бо борг повертається знеціненими грошима.

- Скорочення обсягів виробництва як результат зниження стимулів до праці та до розширення виробництва.

- Некерована інфляція порушує управління еконо­мікою в цілому.

Антиінфляційна політика - це сукупність заходів держави, спрямованих на встановлення відповідності між тем­пами зростання грошової маси і темпами зростання благ.

Антиінфляційні заходи можуть застосовуватися тільки до відкритої інфляції. Приховану інфляцію необхідно спочат­ку перетворити на відкриту і лише потім розробляти заходи бо­ротьби з нею.

Інфляцію не можна повністю ліквідувати, оскільки вона обумовлена циклічним характером розвитку ринкової системи.

Основним завданням макроекономічного регулювання є - підтримка повної зайнятості при стабільності рівня цін.

Антиінфляційна політика має два види:

-адаптивна політика (політика градуювання);

-активна політика (шоковатерапія).

Адаптивна політика проявляється у пристосуванні до умов інфляції, у пом'якшенні її негативних наслідків, посту­повому зниженні темпів зростання грошової маси.

Адаптивна антиінфляційна політика дає позитивні результати за умови, що темпи приросту грошової маси та рівня цш не перевищують 20-30% на рік.

Активна антиінфляційна політика (шокова терапія) - базується на різкому скороченні темпів зростання грошової маси, особливо прийнятна в умовах гіперінфляції).