Причини поразок радянських військ

• прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації, пе­реоцінка значення радянсько-німецьких договорів, прорахунки у визначенні строків нападу Німеччини на Ра­дянський Союз;

• неукомплектованість Червоної армії кваліфікованими командирськими кадрами, кращі з яких стали жертвами сталінських репресій (знищено 20% ко­мандного складу Червоної армії). Нові командири були погано підготовлені, не­компетентні. На початку 1941 р. лише 7% командного складу мали вищу освіту. Гітлер, обізнаний зі станом Червоної армії, глузливо називав її "глиняним колосом без голови";

• незавершеність заходів по зміцненню західних кордонів, немобілізованість частин Червоної армії (Сталін боявся спровокувати напад Німеччини);

• Німеччина, яка завоювала більшу час­тину Європи, за воєнно-економічним по­тенціалом значно перевершувала Ра­дянський Союз. На початку війни вона мала перевагу в живій силі і техніці.

Оборонні бої літа-осені 1941 р.

Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941 р. і відволікала значні сили ворога. Проте, ні­мецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: в полон по­трапило понад 665 тис. солдат і офіцерів, було знищено командування Південне-За­хідного фронту.

Причиною трагедії стали прорахунки вищого військового командування, зокрема те, що Сталін не давав згоди на відве­дення військ з-під Києва.

До найкрупніших оборонних боїв на те­риторії України належать також оборона Одеси (5 серпня - 16 жовтня 1941 р. ) та оборона Севастополя, яка тривала 250 днів! (30 жовтня 1941 р. - 4 липня 1942 р.)

• 22 червня створено Ставку головного командування під керівництвом маршала С. Тимошенка (згодом перейменовано на Ставку верховного головнокомандування на чолі зі Сталіним);

• 29 червня прийнято Директиву партійним і радянським організаціям прифрон­тових областей, яка містила план оборони і евакуації;

• 30 червня створено Державний комітет оборони на чолі зі Сталіним, що об 'єд­нав у своїх руках усю державну, господар­ську і воєнну владу в країні;

• розпочато формування дивізій народ­ного ополчення, винищувальних батальйо­нів, мобілізацію населеним па будівництво оборонних споруд;

• почалася перебудова економіки на во­єнний лад.

Гасло "Все для фронту, есе для перемоги! ", що з'явилося в перші дні війни, визначало віднині весь сенс життя і діяльності радянського суспільства.

В умовах воєнно-політичної кризи сталінський режим здійснював керівництво краї­ною своїми репресивними, тоталітарними методами. Про це свідчать надзвичайно жорстокі накази Сталіна №270 від 16 серпня 1941 р. і №227 від 28 липня 1942 р. "Ні кроку назад", які нерідко прирікали на за­гибель цілі з'єднання.

Евакуація

З України було евакуйовано на схід: понад 550 підприємств, майно радгоспів, кол­госпів (зокрема понад 5 млн. голів худоби), Академію наук України, культурно-освітні заклади, понад 3,5 млн. робітників, селян і службовців.

Перебазування на схід величезних матеріальних цінностей, переведення народного господарства на воєнний ладу надзвичайно складних умовах і в найкоротший строк - стало всенародним трудовим подвигом. На сході країни, по суті, заново була створена першокласна воєнна економіка.

Остаточна окупація України

Після розгрому Південно-Західного фронту ворог кинув основні сили на Моск­ву, де з 30 вересня по 5 грудня йшли важкі оборонні бої. 5-6 грудня радянські війська перейшли в контрнаступ, розгромивши німців і відкинувши їх на захід на 100-250 км. Перемога під Москвою остаточно поховала гітлерівський план "бліцкрігу", розвіяла міф про непереможність вермахту.

Успіх під Москвою всупереч пропозиціям військових радників Сталін вирішив використати для розвитку загального насту­пу. Він дав вказівку про проведення бага­тьох часткових і розрізнених наступальних операцій. Погано продумані і слабо забез­печені у матеріально-технічному відно­шенні, всі вони були невдалими. Трагічні наслідки мала наступальна операція під Харковом військ Південно-Західного фрон­ту на чолі з С. Тимошенком і М.Хрущовим у травні 1942 р.: загинуло три армії, у по­лон потрапило 240 тис. солдатів і офіцерів. Трагічно завершилася і спроба розгроми­ти гітлерівців у Криму. 4 липня 1942р. після 250-денноюї оборони Севастополь захопили німецькі війська.

Поразки в Україні різко змінили воєнно-стратегічну ситуацію, ініціатива знову пе­рейшла до рук ворога. У червні 1942 р. німецькі війська великими танковими з'єд­наннями за підтримки авіації почали на­вальний наступ на воронезькому напрямку. Наслідком нього був прорив фронту вглиб на 200-400 км протяжністю 600-650 км.

22 липня 1942 р. після захоплення м.Свердловська Ворошиловградської області гітлерівці остаточно окупували всю територію Української РСР.