4.2. Вимоги будівельних норм і правил до влаштування легкоскидних конструкцій
Площу легкоскидних конструкцій слід визначати розрахунком.
При відсутності розрахугкових даних легкоскидні конструкції повинні складати не менше 0,05 м2 на 1 м3 об’єму приміщення категорії “А” і не менше 0,03 м2 – приміщення категорії “Б”.
Стінові та дахові легкоскидні панелі.
Стінові вишибні панелі представляють собою облегшені огороджуючі конструкції, надійність спрацювання яких визначається кріпленням їх до каркасу.
Залізобетонні плити, які приміняються на участках легкоскидних конструкцій виготовляють ребристими шириною 1,5 і 3 м, довжиною 6 і 12 м., вони мають масу від 1200 до 4500 кг. Поверх плит накладають асбестоцементну фанеру підвищеного профілю. Для збільшення пароїзоляціції асбестоцементні листи, а особливо стики замазують гарячою бітуумною мастикою.
По краям легкоскидних конструкцій потрібно робити розкривні шви. Площа між розкривними швами не повиння перевищувати 180 м2.
Маса легкоскидних конструкцій покриття не повинна перевищувати 0,7 кПа (70 кг/м2).
Надійність спрацьовування стінових легкоскидних панелей забезпечується відповідним їхнім кріпленням до каркаса. При вибуху кріплення руйнується і панель відкривається.
Для стін прийняті безкаркасні тришарові панелі з листових матеріалів довжиною 3 м. Каркасні панелі довжиною 6 м для стін вибухонебезпечних цехів застосовувати недоцільно. Прийняті безкаркасні тришарові панелі складаються з зовнішніх лицювальних шарів і внутрішнього теплоізоляційного шару з негорючих матеріалів. Зовнішні шари виконують із плоских азбестоцементних листів. У залежності від наявності і виду агресивних впливів, лицювальні листи з внутрішньої сторони панелі можуть бути зроблені з алюмінію, листової сталі, загартованого чи зміцненого скла тощо.
Кріплення стінових легкоскидних панелей розраховані на злам внутрішнього лицювального шару панелей на ділянках кріплення за миттєвої дії вибухової хвилі. З цією метою ділянки кріплення розраховані на сприйняття зусиль, що трохи перевищують максимальні зусилля від впливу вітру.
З великої кількості варіантів конструкцій легкоскидних покрить необхідно виділити конструкції легкоскидних покрить по спеціальних плитах легкоскидної серії (ПЛС). Зверху плит кладуть азбестоцементні листи посиленого профілю. Азбестоцементні листи й особливо стики обмазують гарячою бітумною мастикою з попередньою промазкою швів між ними бітумною замазкою. На азбестоцементні листи укладають теплоізоляцію, поверх якої влаштовують цементно-піщану стяжку товщиною 1 см. По стяжці приклеюють мастикою водоізоляційний килим, поверх якого влаштовують 15 мм захисний шар зі шлаку з об'ємною масою до 700 кг/м3.
Для створення необхідної міцності покриття по периметру даху кладуть суцільні плити, а в середині - плити з отворами. Проміжки між плитами перекривають азбестоцементними листами. В якості теплоізоляції застосовують негорючий матеріал.
При конструюванні легкоскидних покрить влаштовують шви, що розрізають рулонний килим і цементну стяжку.
На легкоскидному покритті рекомендується встановлювати попереджуючі знаки або огородження з указаниям припустимих навантажень.
Покриття по сталевому профільованому настилу вважаються легкоскидними, якщо зроблені деякі зміни кріплення настилу до прогонів і рулонний килим розрізаний на картини в межах площі монтажного блоку. Кріплення повинні забезпечувати відрив настилу від прогону при тиску 103 Н/м .
Рис 1. - Схема влаштування шва в килимі покрівлі:
1 - плита; 2 - азбоцементні хвилясті листи; 3 - теплоізоляція; 4 - азбоцементні кутові деталі; 5 - цементно-піщана стяжка; 6 - водоізоляційний килим; 7 - захисний шар; 8 - нащільник з оцинкованої сталі
Значно знизити масу покриття та збільшити коефіцієнт прорізності дозволяє використання панелей із ефективних матеріалів. Азбоцементні порожні листи складаються з двох азбоцементних листів завтовшки 8... 10 мм, які з'єднані заклепками, торцевих плоских листів, які прибиті до дерев'яних вкладишів, та мінераловатного утеплювача. Поверх них влаштовується рулонна або мастична покрівля.
Можна використовувати для ЛСП азбоцементні, металеві та інші профільовані листи.
Легкоскидні огородження
У вигляді ЛСК також можуть використовуватися асбестоцементні плити (шифер) який влаштовується з двох листів товщиною 8-10 мм., а всередині між ними прокладаються пароізоляцію. Шви між листами замазують мастикою. Якщо застосовують рулонне покриття то покраям також прокладають розкривні шви.
Азбестоцементні листи. У ряді випадків виробниче устаткування і матеріали можуть розміщатися в неопалюваних будинках. При цьому стінові нависні панелі будівель можуть також влаштовуватись з легких азбоцементних або інших профільованих листів, які при відповідному кріпленні виконують роль легкоскидних конструкцій.
Засклені прорізи. Як показали досліди, найбільш ефективною легкоскидною конструкцією є одинарне скління, яке може бути глухим або відкриватися. У залежності від способу підвіски, розрізняють декілька видів віконних отворів.
Рис. 2 - Схеми віконних переплетень промислових будівель:
а - верхньопідвісне; б - нижньопідвісне; в - середньопідвісне; г - умовні позначення переплетень, що відкриваються.
З приведених схем підвіски найбільш прийнятною є бічна чи нижньопідвісна з відкриванням назовні (умовно позначено похилими лініями, що сходяться в тієї сторони плетень, на якій розташовані петлі).
Досліди показали, що одинарне скління не завжди може розглядатися як легкоруйнівне заповнення прорізів.
Найбільш ефективними з яких є зашкляні віконні пройоми. У відповідності до норм віконне стікло належить до легкоскидних конструкцій при товщині скла 3, 4 і 5 мм і площі не менше 0,8, 1 і 1,5 м. відповідно. Арміруване скло не є легкоскидною конструкцією. Для вікон з площою оджного відсіку менше нормованої створюють поворотні шарніри або петлі.
У випадку застосування скла більшої товщини або при подвійному чи спареному склінні виконуються додаткові конструктивні рішення, що полегшують розкриття прорізів. Найпростішим рішенням є пристрій насічки скління спеціальними склорізами. Насічка повинна бути виконана таким чином, щоб у нормальних умовах експлуатації скло зберігало достатню міцність. У противному випадку скло руйнується від вітрового тиску, що може привести до травм обслуговуючого персоналу. У зв'язку з цим технологія насічки і глибина насічки мають істотне значення.
Стосовно до типових рішень вікон розроблені спеціальні ослаблені кріплення, що при вибуху руйнуються і сприяють розкриттю прорізу. Сутність цих рішень полягає в наступному.
При застосуванні одинарного скління його рекомендується кріпити алюмінієвими кляммерами й алюмінієвими цвяхами. У цьому випадку кляммери працюють на вигин, а алюмінієвий цвях - на зріз. Під час вибуху кляммери руйнуються, що сприяє розкриттю прорізу.
При подвійному склінні застосовується ослаблене кріплення рами віконної панелі до каркаса будівлі. При цьому можливий ряд варіантів ослаблених кріплень: з ослабленим болтом, зі шпилькою з кінцями, що відгинаються, із шурупами, що легко висмикуються з дерев'яних елементів. При розрахунку ослаблених кріплень враховуються зусилля від впливу вітру.
Відповідно до діючих вимог віконні плетіння і коробки проектують як горючими, так і негорючими.