6. Порядок розгляду касаційної скарги (подання). Межі перегляду справи в касаційній інстанції. Строк розгляду касаційної скарги (подання).

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за загальни­ми правилами розгляду справи в господарському суді першої інстанції з урахуванням особливостей касаційного провадження, а саме: за винятком дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням (не опитуються свідки та не досліджуються докази). Суд не перевіряє обґрунтованості судових актів, а обмежується пере­віркою правильності застосування норм матеріального і процесуаль­ного права судом першої чи апеляційної інстанції. При цьому він виходить із правила ч. 2ст. 111-5 ГПК України, згідно з яким касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повно­ти їх встановлення в рішенні або постанові господарського суду. Розгляд скарги касаційної інстанції складається з трьох частин:

Підготовча. Суд встановлює, чи можна розглядати скаргу в даному складі суддів, чи є можливим розгляд справи через від­сутність осіб, що не з'явилися; роз'яснює особам, що беруть участь у справі, їх права і обов'язки та вирішує клопотання.

Розгляд касаційної скарги по суті. Починається з доповіді головуючого або одного з суддів; потім заслуховуються осо­би, що беруть участь у справі або їх законні представники; надалі - ознайомлення з додатковими матеріалами.

Винесення й оголошення постанови. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарсько­го суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовір­ність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти дока­зи. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга розглядається у двомісячний термін із дня надходження справи разом із касаційною скаргою (поданням) до Вищого господарського суду України.

За результатами розгляду касаційна інстанція має право:

1. залишити рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

2. скасувати рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рі­шення. Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи пере­віряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права. У разі, коли за результатами перевірки буде встановлено, що фактичні об­ставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достат­ньою повнотою, однак допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої й апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення; скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду пер­шої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбаче­них ч. 2 ст. 111-10 ГПК України.

3. скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляцій­ної інстанції повністю або частково і припинити проваджен­ня в справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

4. змінити рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції;

5. залишити в силі одне з раніше прийнятих рішень або постанов.

Порушення норм процесуаль­ного права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішен­ня місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:

- справу розглянуто в незаконному складі колегії суддів;

- справу розглянуто судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. Не повідомленою належним чином про час і місце засі­дання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог ст. 64 ГПК України;

- господарський суд прийняв рішення або постанову, що сто­сується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі;

- рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або під­писані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;

- рішення прийняте не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

- рішення прийняте господарським судом із порушенням пра­вил предметної або територіальної підсудності, крім випад­ку, передбаченого в ч. 4 ст. 17 ГПК України. Якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарсь­кому суді, до підсудності якого вона належить, то Голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право витребувати будь-яку справу, що є в прова­дженні місцевого господарського суду, і передати її на роз­гляд до іншого місцевого суду;

- рішення прийняте господарським судом з порушенням пра­вил виключної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 -10 ГПК України підставою для ска­сування судового рішення місцевого чи апеляційного господар­ського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.