34. Постмодерн в современной культуре и философии

Главная задача постмодернистов – сломить многовековой диктат разума, показать, что его претензии на познание истины являются ложными и используются разумом для оправдания своих тоталитарных притязаний.

Основные принципы постмодерна:

– объективная сущность – иллюзия;

– истина неоднозначна, множественна;

– обретение знания – это бесконечный процесс пересмотра словаря;

– действительность формируется под воздействием человеческих желаний и поступков;

– человеческое познание не отражает мир, а интерпретирует его, и ни одна интерпретация не имеет преимуществ перед другой и т. п.

Одним из первых мыслителей философии постмодерна является француз Жан Франсуа Лиотар. Он разъясняет феномен постмодерна как культурологический в целом, как своего рода реакцию на универсалистское видение мира в модернистской философии, социологии, религиоведении, искусстве и т. д.

Постмодернизм представлен современными постструктурализмом и прагматизмом.

Американский философ Ричард Рорти выдвинул мнение, что вся до сих пор существовавшая философия искажала личностное бытие человека, ибо лишала его творчества. В своём учении Рорти совмещает прагматизм с аналитической философией, утверждая, что предметом философского анализа должны быть социум и формы человеческого опыта. Для него социум – общение людей, а главное в нем – интересы личности, «собеседника».

Многие постмодернисты предлагают новый тип философствования – философствование без субъекта. Постмодернизм – это реакция на изменение места культуры в обществе: на сдвиги, происходящие в искусстве, религии, морали в связи с новейшей техникой постиндустриального общества. Постмодернизм предлагает перейти на гуманитаризацию, антропологизацию философского знания.

35. Особенности и основные этапы украинской философской мысли

Особливості філософської думки в Україні:

1. Наскрізна тема – «філософія серця». Тут «серце» – місцезнаходження думки, віри, волі та любові (Іларіон, В. Мономах, М. Гоголь, Г.Сковорода, П. Юркевич).

2. Домінування екзистенційно-антропологічного спрямування філософського знання (філософія часів Київської Русі, Г.Сковорода, період романтизму – Кирило-Мефодіївське братство, Т.Шевченко, М.Костомаров)

3. Релігійна (християнська) забарвленість (філософія часів Київської Русі, домінування теології у перший період історії Києво-Могилянської академії, світ символів, або Біблія Г. Сковороди)

4.Провідне місце посідає національна ідея (М.Гоголь, Т.Шевченко, М.Костомаров, П. Юркевич, М.Драгоманов, М.Грушевський, І.Франко)

Аналіз історії філософії в контексті культури України передбачає її періодизацію, що ґрунтується на врахуванні змін історичних типів національних культур. З огляду на це в розвитку української філософії можна виокремити 3 основних періоди:

1. Припадає на час існування Київської Русі (XI ст. – сер. XIV ст.). Філософська думка цього періоду є адекватним відображенням греко-слов’янського, християнського типу культури з притаманним йому акцентом на проблему «людина-Бог». В цей час філософія ще не виокремилася у відносно самостійну сферу теоретичного освоєння світу, тому історико-філософський аналіз цієї доби може проводитись переважно на рівні філософської культури українського народу.

2. Пов’язаний із часом козаччини (XV – XVIII ст.). У XVI ст. в Україні запроваджується масове книгодрукування, розгортається діяльність Острозького центру. На XVII ст. припадає розквіт діяльності православних братств, заснування Києво-Могилянської академії. Українська культура цієї доби характеризується як бароко. В колі проблематики акцент переноситься на проблему «людина-Всесвіт». Поряд з питаннями етики і філософії історії чільне місце відводиться діалектиці, логіці, метафізиці, натурфілософії. В культурі українського народу формується професійна філософія як специфічна сфера теоретичного мислення. Найвиразнішим виявом цього є філософія професорів Києво-Могилянської академії, Центри філософії: Острог, Львів, Луцьк, Київ. Вершиною досягнень у галузі філософської думки в Україні цього часу є філософія Г. Сковороди.

3. Формується в межах культури романтизму (XIX – І пол. XX ст.). Проблема «людина-нація», започаткувала розробку національної ідеї. Поряд розвивається професійно-філософське знання – філософія П.Юркевича. Філософія цього періоду більше зумовлюється зв’язком філософії з художньою літературою. Філософські центри: на сході України, у Харкові, потім переміщуються до Києва та Львова.