5. Спортивний відбір
Важливим компонентом загальної системи підготовки юних спортсменів, що визначають ефективність роботи спеціалізованих ДЮСШ, спортивних класів, шкіл-інтернатів спортивного профіля, центрів олімпійскої підготовки і т.д. є спортивний відбір і орієнтація.
Основною задачею спортивного відбору є те, щоб за допомогою педагогічних, медичних, соціологічних і психологічних методів дослідження відібрати з конкретної популяції дітей, підлітків і юнаків, які мають здібності показувати високі результати в певному виді спорту.
В спортивній медицині є два поняття: спортивний відбір і спортивна орієнтація. Спортивний відбір це процес, який тривалий час (протягом декількох років) при багатоетапному обстеженні педагогічними, медичними, психологічними і соціологічними методами дітей, підлітків та юнаків з метою виявлення осіб, здібних показувати високі результати у вибраному виді спорту.
В процесі спортивної орієнтації визначається спеціалізація юного спортсмена в вибраному виді спорту. Педагогічні спостереження і результати тестування дозволяють визначити не тільки початковий рівень технічних навиків і проявів фізичних якостей, але і їх динаміку в мікро-, мезо- і макроциклах; визначити здібності до вузької спеціалізації, тобто провести спортивну орієнтацію – спринтер, стаєр і т.д.
Суттєве значення має визначення характерологічниї особливостей особистості: активність і цілеспрямованість в спортивній бородьбі, самостійність і рішучість, працелюбність, здатність мобілізувати себе під час змагань, глибину і стабільність спортивних інтересів.
Результати медичного дослідження дають інформацію про стан психічного і соматичного здоров’я, фізичного розвитку і конституції, функціональних можливостях, а також показують динаміку вивчених морфофункціональних показників в процесі спортивних тренувань.
Медичний розділ спортивного відбору передбачає, таким чином, використання комплексу клінічних,інструментальних і лабораторних методів дослідження. Але вибір конкретних методів дослідження залежить від стану матеріально-технічної бази, кваліфікації лікаря, виду спорту, задач певних етапів і періодів тренувального пороцесу. У відповідності з теоретичними концепціями спортивної медицини розрізняють оперативний і стратегічний спортивний відбір. При оперативному відборі вирішують поточні задачі підготовки юних спортсменів: відбір в спеціалізований, спортивний клас, ДЮСШ; визначення складу навчально-тренувального збору, учасників змагань.Задачею стратегічного відбору є визначення найбільш перспективних юних спортсменів, які зможуть в майбутньому показати результати міжнародного класу.
Технологія медичного розділу спортивного відбору полягає в тому, щоб дані про стан здоров’я, морфофункціональних показників конкретної дитини співставляли з нормативними характеристиками для юних спортсменів з відповідною статтю, віком і спортивною кваліфікацією. Значення обліку біологічного віку, типологічних особливостей(конституції, типів вищої нервової діяльності і темпераменту, типів кровообігу і т.д.). При розробці і визначені мети, завдань, змісту і організації медичного розділу спортивного відбору необхідно опиратися на методологічні принципи цього компоненту загальної системи підготовки юних спортсменів.
Поняття «Методологія» означає вчення про структуру, логічну організацію і методи діяльності. В більш вузькому розумінні методологія – совокупність прийомів дослідження, аналізу інформації і критеріїв оцінки.
Методологія медичного розділу спортивного відбору юних спортсменів це: 1) теоретичні основи і поняттяійний апарат;
2) система принципів і організація;
3) методи дослідження, аналіз інформації та критерії оцінки. Методологія спортивного відбору базується на наступних положеннях:
1. До спортивного тренування мають доступ тільки здорові діти з такими психічними і соматичними показниками, котрі дозволяють добитися успіху в вибраній спеціалізації (наприклад, в легкій атлетиці – спринтер, стаєр, метатель, стрибун, багатоборець).
2. Взаємозв’язок між рекордними досягненнями в окремих видах спорту з морфофункціональними особливостями юних спортсменів.
3. Наявність лабільних (що лешко реагують на вплив тренування) і консервативних (що важко або не реагують на вплив тренування) психічних і соматичних морфофункціональних показників.
4. Можливість прогнозу спортивних досягнень, що базується на знаннях тенденцій вікового розвитку лабільних і консервативних психічних і соматичних морфофункціональних показників, якщо відомі початковий, поточний і кінцевий рівні цих показників на окремих етапах спортивного онтогенезу.
5. В процесі спортивного відбору використовують нормативи психічних і соматичних морфофункціональних показників з урахуванням статі, паспортного і біологічного віку, типу конституції і т.д., розроблені для кожного етапу спортивного відбору підготовки юного спортсмена від початківця до майстра спорту міжнародного класу.
Спортивний відбір передбачає ряд етапів: 1) етап початкового відбору (8-10 років);
2) перспективний (11-13років); 3) передолімпійський (14-16 років);
4) олімпійський (17 років). Кожний етап спортивного відбору має свої специфічні завдання, які визначають критерії, здібностей і можливість навчання в спортивному класі, ДЮСШ.
Одним з основних медичних критерієв спортивного відбору є здоров’я юних спортсменів. До тренувальних занять мають допуск тільки здорові діти, які не мають відхилень в психічному і соматичному розвитку.
На початковому етапі відбору основну увагу приділяють оцінці фізичного розвитку, урахуванню біологічного віку, конституції, у дівчат діагностиці генетичногої статі; визначенню особливостей психіки і функціональних можливостей. На цьому етапі первинного відбору треба орієнтуватися на генетично обумовлені, консервативні ознаки: продольні розміри і активну масу тіла; життєва ємність легень, частота серцевих скорочень: особливості реакції кардіореспіраторної системи на фізичні навантаження і гіпоксичні тести, PWC170, максимальні величини концентрації лактатів крові, типи темпераменту і вищої нерврвової діяльності, координація рухів, вестибулярна стійкість, співвідношення «швидких» і «повільних» м’язових волокон, швидкість, відносна сила, гнучкість і ін.
Визначення генетичної статі (секс-контроль) у дівчат проводять тому, що серед спортсменок іноді зустрічаються випадки гермафродитизму. Спортсменки з подібними порушеннями статевого розвитку, особливо, при так званому «хибному чоловічому гермафродитизмі» мають високі показники сили, швидкості і витривалості, психологічної стійкості. Наявність цього захворювання виключає можливість участі в змаганнях серед жінок. При обстеженні юних спортсменок використовують метод визначення статевого хроматину в клітинах слизової оболонки рота. В сумнівних випадках проводять визначення Y-хроматину або повний хромосомний аналіз периферичної культури лейкоцитів. Секс-контроль проводять на етапі початкового відбору в старшому віці.
Про здібність дитини займатися спортом можна говорити за даними, що отримані в процесі динамічних спостережень протягом річного циклу тренувань, за змінами аналізованих психічних і соматичних морфофункціональних показників, опануванні технікою вибраного виду спорту, здібності поєднувати навчання з тренувальними заняттями, станом здоров’я.
На другому етапі відбору визначають відповідність індивідуальних психічних і соматичних морфо-функціональних показників дитини або підлітка спортивним нормативним характеристикам своєї вікової і статевої групи та спортсменів високого класа. Важливе значення мають стабільний інтерес до тренувань. Цей етап підготовки триває 2 – 3 роки. За цей час визначають темпи зростання рухових якостей, аналізують динаміку спортивних результатів. Суттєве значення мають характер змін функціональних можливостей, в тому числі дані про здоров’я юних спортсменів.
На третьому етапі відбору необхідно визначити рівень розвитку рухових якостей і функціональних можливостей учнів спеціалізованих спортивних класів, ДЮСШ і їх відповідність нормативним характеристикам сильніших спортсменів. Фіксуються і аналізуються: спортивно-технічна підготовка і темпи її зростання; об’єм і інтенсивність тренувальних навантажень, здатність до мобілізації в процесі напруженої спортивної діяльності, комунікабельність і рівень інтелектуального розвитку спортсмена.
На четвертому етапі відбору, коли юніори досягають рівня високої спортивної майстерності (майстер спорта, майстер спорта міжнародного класу, члени збірних команд, учасники першості України і міжнародних змагань), головним завданням є не тільки оцінка відповідності психічних і соматичних морфофункціональниї показників юніора нормативним характеристикам найсильніших спортсменів, але виявлення їх здібностей досягати результатів міжнародного класа в умовах впливу різних стресових факторів. Відбір на цьому етапі проводять на учбово-тренувальних заняттях і змаганнях. При цьому головним критерієм відбору є показники тренувальності спортсмена, здібність до перебудови техніки рухів у вибраному виді спорту і оволодінню руховим навичкам; технічній майстерності, здібності до самоаналізу і самоконтролю і т.д.
При оцінці кількісних і якісних характеристик морфофункціональних показників, що характеризують особливості психомоторики і діапазон функціональних можливостей кровообігу, дихання, ендокринної і імунної системи, системи крові і т.д. необхідно орієнтуватись на порогові значення, які слід вважати ознаками спортивного таланту. Так, в якості порогових значень, що оцінюють морфофункціональні показники, можуть бути величини, які більші за середні значення даних ознак на величину двох стандартних відхилень (2 сігм).
В процесі лікарського обстеження використовують генеральні, середні і специфічні морфофункціональні модельні характеристики юних спортсменів. Генеральні морфофункціональні модельні характеристики не приєднані до певної групи або до конкретного виду спорту. Узагальнені морфофункціональні модельні характеристики розробляються з урахуванням вимог певних груп видів спорту (ігрові, складно-технічні і циклічні). Специфічні морфофункціональні модельні характеристики інформативні для певного виду спорту (спортивної спеціалізації).